“Золото” і “бронзу” здобули наші найяскравіші спортсменки Ольга Харлан і Яна Шемякіна.

Кількість нагород могла бути і більшою, але  зовсім трішки не вистачило Богдану Нікішину і Ользі Лелейко, аби теж піднятися на п’єдестал. 

Лише одна спортсменка за всю історію жіночої шаблі піднімалася на п’єдестал чемпіонату світу частіше Харлан. На одну нагороду більше, тобто (12) у дворазової олімпійської чемпіонки Меріел Загуніс зі США, повідомляє sport-express.ua. 

Саме її 23-річна Ольга Харлан з Миколаєва і перемогла в Казані в приголомшливому по напруженню фінальному поєдинку. Цікаво, що саме американка раніше двічі залишала ученицю Артема Скорохода за крок від заповітного “золота” чемпіонату світу – в Анталії-2009 та Парижі-2010. 

Харлан і Загуніс, як перший і другий номери світового рейтингу FIE відповідно, починали чемпіонат відразу з 1/32 фіналу. Українка розпочала змагання дещо нервово і в перших трьох поєдинках виглядала невпевнено. Спершу олімпійській чемпіонці справжній бій дала японка Мама Іто. Довгий час у поєдинку спостерігалася рівновага. Харлан відривалася від суперниці, але та не здавалася і скорочувала розрив. Аж після того, як рахунок став 10:8, клас чинної чемпіонки світу взяв своє, і українка святкувала успіх – 15:9. 

 Ще менш поступливою була в 1/16 фіналу кореянка Ен Чжи Су. Ен вела в бою з Харлан (4:2, 7:5). Але перед хвилинною перервою українська шаблістка показала, хто на доріжці господар, завдала три удари поспіль, обернувши рахунок на свою користь – 8:5. І більше перевагу не віддавала – 15:10!

У ролі наздоганяючої виявилася Оля і в наступному турі проти Аззи Бесбес з Тунісу. Щоправда, слідом за приголомшливим початком (1:4), пішла не менш вражаюча відповідь (6:4) і в підсумку – 15:7. А у чвертьфіналі Харлан чекала зустріч з давньою знайомою – росіянкою Софією Велікою. 

Харлан і Велікая не зустрічались з березня 2013 року, а саме фіналу “Московської шаблі”, який наша спортсменка виграла з рахунком 15:9. Титулована росіянка першу частину цього сезону пропустила через декретну відпустку і, схоже, поки ще все-таки не відновилася повністю. Принаймні, в Казані протистояння вийшло не таким напруженим, як можна було очікувати. На першу результативну дію суперниці Харлан відповіла градом ударів (5:1) і також упевнено довела справу до кінця 15:9. 

А далі в півфіналі в кращих традиціях жанру доля підготувала для Харлан випробування у ще однієї росіянки Катерини Д’яченко, з якою Ольга нещодавно в Страсбурзі сперечалася у фіналі континентальної першості. Тоді українській шаблістці довелося докласти чималих зусиль, аби вирвати “золото” (нагадаємо, росіянка навіть вела в рахунку 12:9). Але в Казані, незважаючи на підтримку трибун, Д’яченко нічого не змогла вдіяти з напором Харлан. У неї не виходили ані атаки, ані контратаки, ані дистанцію правильну підібрати вона не могла і швидкість розрахувати. Все, що українка дозволила зробити росіянці, так це програти з більш-менш гідним рахунком – 15:7. 

 Цікаво, що після бою Д’яченко, вибачаючись перед власними вболівальниками зазначала, що ця поразка є випадковістю і її причина у тому, що Харлан змінила тактику бою. Щоправда статистика говорить про інше. Д’яченко жодного разу, починаючи з юніорського чемпіонату світу в Белеку-2007, не зуміла обіграти Харлан. І рахунок за особистими зустрічами залишається сухим і красномовним – 10:0. 

Ну а далі був фінал із Загуніс. До Олімпіади-2012 рахунок в їхньому протистоянні був 6:4 на користь шаблістки з США. Але починаючи з Ігор у Лондоні, а точніше з поєдинку за олімпійську “бронзу”, Ольга почала скорочувати розрив і до вечора п’ятниці в Казані суперниці підійшли за рівної кількості перемог – 8:8. 

Сам двобій на казанській доріжці був неймовірним.  Починався він під диктування Харлан (5:2), а на перерву суперниці пішли вже за переваги Загуніс (8:6). Отримавши настанови від головного тренера збірної Гарника Давидяна, наша шаблістка повернулася на доріжку і миттєво повернула собі лідерство – 9:8. За рахунку 11:10, відступаючи під натиском американки, Ольга сама не помітивши, опинилася на краю доріжки, що знаходилася на підвищенні. І впала з нього так, що навіть знадобилося замороження лівої ноги.

У наступній фазі Меріел змусила Харлан продемонструвати свою прекрасну розтяжку і сісти на шпагат. А вже за рахунку 11:11, наша шаблістка нокаутувала суперницю – 14:11. Один удар – це все, чим змогла відповісти Загуніс. 15:12 і Харлан стала чотирикратною чемпіонкою світу. У її колекції до того моменту, нагадаємо, вже було одне командне “золото” (Анталія-2009) і переможний дубль у минулому році в Будапешті. 

На відміну від Ольги Харлан, 28-річній львів’янці Яні Шемякіній на цій світовій першості зустрічі з подругою по команді уникнути не вдалося: жереб звів її з Оленою Кривицькою. 

Впевнено розібравшись зі своїми маловідомими суперницями з Мексики та Австралії, українки у впертій боротьбі (укол в укол) і без будь-якої участі тренерів провели бій в 1/16 фіналу. Все вирішилося за 17 секунд до кінця додаткової хвилини, пріоритет під час якої комп’ютер віддав Кривицькій. Але переможний укол завдала Шемякіна – 14:13. 

Ще більші дива витримки і терпіння підопічна Андрія Орліковського проявила в наступних двох поєдинках, зокрема в 1/8 з Аякою Сімоокавою зі збірної Японії, яку тренує український фахівець Олександр Горбачук. Жодного разу не перетинаючись раніше в особистих змаганнях, суперниці не поспішали діяти. У підсумку всі три періоди завершилися достроково, а всі десять уколів були нанесені в останні 30 секунд, благо в співвідношенні 6:4 на користь Шемякіної. Історія повторилася і в чвертьфіналі з 20-річною Кон Ваньмай з Гонконгу. Тактика Шемякіної знову виявилася виграшною. Програючи 6:7 за 18 секунд до кінця вона зуміла зрівняти рахунок 7:7. Кон нічого не залишалося, окрім як летіти вперед, тому що пріоритет був у суперниці. Вона полетіла і отримала – 9:8 на користь Шемякіної. 

 Роccелла Фьямінго повторювати в півфіналі помилок азіаток не стала і відразу ж взялася за справу. І перший, і другий раунди закінчилися на користь італійки (3:2, 7:5). Щоправда українська шпажистка так просто здаватися не збиралася. За 19 секунд до кінця основного часу завдала один укол, за вісім – другий і зрівняла рахунок 12:12. Але, на жаль, у додаткову хвилину удача виявилася на боці італійки і повторення олімпійського фіналу Шемякіна – Хайдеманн не вийшло. Як не вийшло у німкені виграти друге “золото” світової проби. Чемпіонкою світу вперше в кар’єрі стала Фьямінго. 

Зовсім трохи не вистачило до першого особистого п’єдесталу на чемпіонаті світу шпажисту Богдану Нікішину, в колекції якого вже були командні “срібло” і “бронза” (Будапешт-2013, Турин-2006). 

До Казані досвідчений дніпропетровець підійшов у топ-5 світового рейтингу FIE. Пропустивши відповідно попередній тур, у першому бою він змусив скласти зброю кубинця Фіделя Феррета. Причому, вирішилася доля путівки у наступне коло фактично за останню хвилину бою, коли рахунок з 8:8 став 15:10. В 1/16 йшлося вже навіть не про хвилини, а про секунди. Опинившись з самого початку в ролі наздоганяючого (1:4), учень Ольги Маркіної до кінця другого періоду таки дістав Ельміра Алімжанова з Казахстану і навіть вийшов уперед (8:7). На табло було 11:10, коли суперник Богдана кинувся в атаку і в буквальному сенсі цього слова злетів з помосту. Причому, цього разу лише заморожуванням, як у випадку з Харлан, справа не обійшлася. 

Алімжанов навіть не відразу зміг піднятися, а коли після надання медичної допомоги таки встав і повернувся на доріжку, то, як ні в чому не бувало, знову захопив лідерство 12:14. У Нікішина залишалося сім секунд, щоб виправити становище і йому це вдалося. Причому, 14-й удар він наніс за дві секунди до кінця. А потім вже в додаткову хвилину вирвав і перемогу – 15:14. 

За схожим сценарієм розвивався і чвертьфінал, куди Нікішин вийшов після впевненої перемоги над чемпіоном світу-2011 італійцем Паоло Піццо (15:8). У чвертьфінал українцю в суперники дістався кореєць Пак Кен Ду, який посідає 27-ме місце в світовому рейтингу і до 30 років лише раз разом з командою піднявся на п’єдестал чемпіонату світу (в Катанії-2011). Але знову ж відпустивши суперника зі старту (0:2, 5:7, 6:8, 9:11), Богдан насилу під кінець другої трихвилинки його все ж дістав (12:12). Не побачивши після перерви від учасників бою якихось активних дій, суддя скомандував розпочати зворотний хвилинний відлік. За 30 секунд до кінця на табло світилися цілком позитивні (оскільки пріоритет був у Нікішина) для українця цифри 13:13. Але корейця вони явно не влаштовували, і він спочатку завдав один укол, а потім і переможний другий 15:13. 

У підсумку п’яте місце: так близько 34-річний Нікішин з Дніпропетровська до світового п’єдесталу ще не підбирався. Втім, від усвідомлення цього, мабуть, тільки прикріше. І якщо хто і міг зрозуміти почуття нашого провідного шпажиста, так це рапіристка Ольга Лелейко, якій одного уколу не вистачило до медалі. 

Адже шлях до вісімки у підопічної Олексія Бризгалова був нелегкий. В 1/16 фіналу вона розгромила третій номер світового рейтингу, бронзову медалістку минулорічного чемпіонату світу в Будапешті і господиню нинішньої першості  Інну Деріглазову (15:8). У суперниці по чвертьфіналу Лелейко дісталася туніска Інес Бубакрі. 

“Бронза” чемпіонату Європи (Гент-2007) в колекції Лелейко вже була, а от медалі світової проби не було, і вона, безумовно, стала б прекрасним подарунком до дня народження, адже вчора Ользі виповнилося 37. Але Бубакрі жадала принести Тунісу першу в історії медаль чемпіонату світу з фехтування. У ході всього бою українці доводилося наздоганяти спритну суперницю (1:4, 4:8, 8:10). За хвилину до кінця їй це практично вдалося (10:11). Але, на жаль, останнє слово залишилося за Бубакрі – 13:12.