Історія, в тому числі і футбольна, знає чимало повторень. Змінюються час, особи і локації, але сюжет багато в чому залишається незмінним: що чотири роки тому в Йоганнесбурзі, що цієї неділі в Ріо-де-Жанейро ми побачили гранично відповідальну з боку учасників і далеко не найяскравішу для глядачів гру. 

Як і чотири роки тому, багато хто під кінець другого овертайму вже подумки готувалися до серії пенальті і прикидали, хто з футболістів буде підходити до точки, але Кубок світу був знову врятований від “летерейного” трилера. У ПАР рятувальником став Андрес Іньєста, в Бразилії – Маріо Гетце. 

Гетце – футбольний акселерат. У 2010-ому, у свої 18 років, він уже дебютував за першу команду країни в товариському матчі проти збірної Швеції. Рік по тому Маріо оновив національний рекорд, ставши наймолодшим гравцем бундестім, який коли-небудь забивав в офіційному матчі: 10 серпня 2011 року він відзначився голом у грі проти збірної Бразилії, на той момент йому було 19 років і 68 днів. 

У сезоні 2010/11 він проводив за дортмундську “Боруссію” більше трьох десятків ігор, а в 2012/13 вже вважався повноправною гордістю “чорно-жовтих”. Але тут доля піднесла гравцеві серйозне психологічне випробування. У той футбольний рік “Боруссія” зробила акцент на європейську кампанію: спершу підопічні Юрґена Клоппа зайняли в лігочемпіонському квартеті з “Реалом”, “Манчестер Сіті” і “Аяксом” перше місце, після чого на стадії плей-оф були повалені донецький “Шахтар” і “Малага”. 

А потім 23 квітня, за день до першого півфінального матчу проти все того ж “Реалу”, стало відомо, що після закінчення сезону Гетце залишить Дортмунд і переїде до Мюнхена. Несамовита злість фанатів і спалені футболки з ім’ям Гетце стали лише увертюрою перед справжньою трагедією футболіста: у повторній грі проти мадридського клубу Маріо отримав травму, яка поставила хрест на його участі у фіналі Ліги чемпіонів проти “Баварії”. З якою вже домовився про перехід, але все ще рахувався у складі дортмундської команди. Маріо сидів під час фінального матчу на трибуні і міг лише спостерігати за подіями – така-от іронія долі. 

Останній сезон став непростим для молодого півзахисника. У складі нової команди під керівництвом Хосепа Гвардіоли йому доводилося серйозно боротися за своє місце в складі. У підсумку він взяв участь у 31-му матчі, забив 12 голів, віддавши при цьому 10 передач. За підсумками футбольного року не було ніяких сумнівів у тому, що Маріо потрапить у список-23 Йоахіма Льова і вирушить до Бразилії. 

На ЧС-2014 він взяв участь у 7 матчах з 8, залишившись на лавці тільки у фіналі. Як і Іньєста в 2010 році, він відзначився 2 забитими м’ячами на турнірі, і один з них так само припав на групову стадію турніру. Різниця в тому, що чотири роки тому жива легенда іспанського футболу провів усі 120 хвилин у матчі проти Голландії, а Маріо Гетце вступив у гру лише на 88 хвилині. Але, як і Іньєста, він забив гол і приніс своїй країні перемогу на чемпіонаті світу. 

Його гол дозволив домогтися довгоочікуваного результату тієї титанічної роботи в системі німецького футболу, розпочатої при Юрґені Клінсманні і продовженої Йоахімом Льовим.

Зрозуміло, не можна зіставити об’єктивну історичну значимість цих двох забитих м’ячів: титул у 2010 році став першим в іспанській історії, а німці вишили вже четверту зірочку біля емблеми своєї збірної. Але для Німеччини ім’я Маріо Гетце вже назавжди увійде історію, бо 13 липня 2014 він керувався двома важливими постулатами для будь-якого героя. 

По-перше, опинився в потрібному місці і в потрібний момент. По-друге, не зміг вчинити інакше, крім як реалізувати отриманий момент. І буде чудово, якщо в наступному футбольному сезоні під час матчів Бундесліги Гетце буде отримувати додаткові овації від цілого стадіону так само, як їх отримує Андрес Іньєста. Тому що він їх заслужив.