Капітан-рекордсмен

Олександр Чижевський, рекордсмен вищої ліги за кількістю зіграних матчів, про виступ "Закарпаття", надію отримати діамантовий значок ПФЛ і одночасно пограти із сином в одній команді

foot.jpg

37-річний захисник Олександр Чижевський, який най­кращі роки футбольної кар'єри провів у львівських "Карпатах", особливого представлення не потребує. Він - бронзовий призер чемпіонату України 1998 року у складі "Карпат", фіналіст Кубка України 1993 і 1999 років у складі "Карпат". За національну збірну України провів один матч. Нині Олександр - капітан і тренер-гравець одного з лідерів першої ліги - ужгородського "Закарпаття". Після матчів не забуває навідуватись до Львова, де мешкають його дружина Наталя та сини Ростислав і Роман.

- На зимову перерву "Закарпаття" іде на другому місці. Як оціните виступ команди в першому колі?

- Як задовільний. Перед нами стояло завдання бути у двійці лідерів, і ми його виконали.

- Якби 21 листопада перемогли вдома "Нафтовик-Укрнафту", то були б узагалі на першому місці. Чому не вдалося виграти?

- Це футбол, нікуди не дінешся від поразок. Програють навіть великі команди. На той момент, напевно, команда з Охтирки була сильнішою.

- Після вильоту з вищої ліги чи покращилось фінансування команди? Чи фінансування дозволяє повернутись у Прем'єр-лігу і на гідному рівні там виступати?

- На даний момент фінансування, як для першої ліги, нормальне. А якщо вийдемо у Прем'єр-лігу, то там буде видно.

- Як оцінюєте шанси "Закарпаття" повернутись у Прем'єр-лігу?

- Завдання таке поставлено. І я думаю, ми його виконаємо.

- "Закарпаття" і далі для багатьох футболістів є лише перехідним етапом, для того щоб засвітитись і перейти в сильнішу команду?

- На жаль, так. Ми беремо молодих футболістів, так, як зараз, наприклад, взяли в оренду на рік гравців з харківського "Металіста". Для них вигідно у нас грати, мати ігрову практику, а не сидіти у своїх командах на лаві запасних.

- Яким для Вас особисто видалось перше коло? Як оцінюєте власну гру?

- Як тренерові-гравцю, мені важко оцінювати свою гру. Це мають спеціалісти оцінювати. Скажу хіба те, що грав усі ігри "від дзвінка до дзвінка". Отже, цим можу бути задоволеним.

- Відчуваєте сили і далі грати на високому рівні?

- Я-то відчуваю, а як воно буде, життя покаже. Принаймні маю бажання вивести команду в Прем'єр-лігу. А там вже побачимо.

- Якщо "Закарпаття" вийде у Прем'єр-лігу, реально досягнути позначки 400 матчів?

- Якщо буде все гаразд зі здоров'ям, то реально зіграти ще 11 матчів. Але в нашому футболі зараз така тенденція, що дивляться на вік футболіста. І якщо, припустімо, зміниться головний тренер, то не відомо, чи захоче він ставити у склад вікового гравця. До речі, у 2004 році Професійна футбольна ліга України нагородила мене як рекордсмена за кількістю проведених матчів у вищій лізі золотим значком. Сказали, якщо дотягну до 400 матчів, може, ще діамантовий значок отримаю. (Сміється.) Тож я не проти додати у свою колекцію ще й діамантовий значок ПФЛ.

- Самі за Прем'єр-лігою слідкуєте?

- Так, звісно. Дуже подобається гра київського "Динамо". Змінилася вона на краще. Здивував зі знаком "мінус" донецький "Шахтар". Тривалий час смикалися ні туди ні сюди - що в Лізі чемпіонів, що в чемпіонаті. Під кінець першого кола набрали обертів, але вже пізно.

- Як гадаєте, "Шахтар" може не потрапити в зону Ліги чемпіонів?

- Можливо, й таке. "Металіст" зараз є сильним конкурентом. Думаю, у "Металіста" більше шансів пробитися в Лігу чемпіонів.

- Мабуть, з особливою цікавістю слідкували за виступом двох львівських команд...

- Так. Дуже приємно, що зараз у Львові є дві конкурентноспроможні команди. Сподобалось львівське дербі. "Карпати" проявили більше характеру і домоглися перемоги. Для Львова дуже добре, що є дві команди у Прем'єр-лізі.

- Олександре, у єврокубках яку гру найчастіше згадуєте?

- З "Шелбурном" 1993 року. Тоді стадіон "Україна" був заповнений вщерть. Ажіотаж був неймовірний. "Карпати" виграли у Львові 1:0. На жаль, у гостях поступилися 1:3 і вилетіли з Кубка УЄФА.

- У вищій лізі чемпіонату України Ви забили чотири м'ячі. Знаю, один із них є особливим для Вас...

- Так, це гол у матчі "Карпат" проти "Ворскли". Тоді ще в першому таймі воротаря Стронцицького вилучили з поля за фол останньої надії. Програвали 0:1. Нам вдалося зрівняти рахунок. А під кінець матчу Толочко подавав штрафний, суперники вибили м'яч, я його підібрав і з-за меж штрафного майданчика забив другий переможний м'яч. Цей гол визнали найкращим 1997 року на Львівщині, а мене удостоїли звання найкращого гравця Львівщини 1997 року.

- Не так давно вболівальники "зелено-білих" визнали Вас найкращим захисником "Карпат" часів незалежності...

- Прочитав про це в Інтернеті. Дуже приємно було.

- Ви були капітаном чотирьох команд - "Карпат", "Металурга", "Таврії" і "Закарпаття". За які якості Вас обирали?

- Найголовніше - за гру на полі. Плюс людські якості. Я був лідером як на полі, так і поза ним. Мене завжди футболісти поважали, я ніколи не мав конфліктів з гравцями.

- У чому секрет Вашого довголіття у футболі?

- У професійному ставленні до справи. Завжди дотримувався спортивного режиму, травми мене оминали.

- Правда, що ніколи не порушували режим?

- Та ні. Всяке трапляється. Можу випити склянку вина чи шампанського. Але це рідко буває.

- В Ужгороді і далі мешкаєте у квартирі, яку винаймає клуб?

- Так. Мешкаю сам, ні з ким квартиру не ділю.

- Зі старшим сином Ростиславом надія пограти одночасно в одній команді залишається?

- Так. Йому зараз 17 років, він грає в чемпіонаті області. А чи здійсниться це - покаже час.

- Які зміни сталися у Вашому житті останнім часом?

- Основна - став тренером-гравцем команди. Зараз я другий тренер, допомагаю в.о. головного тренера Михайлові Іваниці. В кінці січня поїду в Київ навчатися на курсах ліцензування тренерів. Хочу надалі провадити тренерську діяльність. Я провів у футболі багато років і не бачу себе поза ним.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4906 / 1.6MB / SQL:{query_count}