Гра на полі столичного стадіону “Динамо” імені Валерія Лобановського видалася непростою для господарів, які важко здобули перемогу з мінімальним рахунком 2:1. Зазначимо, що за свою більш ніж 50-річну історію збірна Нігеру вперше зіграла з неафриканською командою. Наша ж збірна зустрілася лише з четвертим представником Африки (з-поміж 56 збірних).

Звичайно, цей матч було організовано нашвидкуруч. Нині є мало команд, які би погодилися приїхати в Україну. Але будь-яка товариська зустріч значно краща за банальну двосторонку на тренувальній базі, тим паче коли суперник більш ніж загадковий. Щоправда, вивіскою “Нігер” залучити вболівальників так і не вдалося. 

Ті, хто бажав відвідати вистражданий матч збірної України, не зіткнулися із браком квитків. Окрім цього, за 40 хвилин до початку матчу неподалік стадіону імені Валерія Лобановського (на тому місці, де ще нещодавно доводилося розбирати бруківку) квитки, які коштують 80 гривень, можна було придбати за півціни. Але й тих, хто прийшов на футбол із національною символікою, було чимало. 

Тренер українців Михайло Фоменко здивував кількома несподіванками. По-перше, місцем у стартовому складі Івана Ордеця, по-друге, тим, що в атаці грав Олексій Антонов. Зі стартових секунд українці по-господарськи перейшли на чужу половину поля і, не кваплячись, провели дві флангові атаки, повідомив ua-football.com.

Перша завершилася невдачею, а друга ж цілком могла стати результативною. Гармаш після навісу Антонова ударом головою цілком міг вразити ворота суперників, але пробив над поперечиною. Ще одна потенційно небезпечна ситуація склалася на 10-й хвилині, коли Ярмоленко розрізним пасом із центру поля кинув у прорив Антонова. Олексій, отримавши м’яч, пробив з 17 метрів – голкіпер нігерців Дауда був на місці.

Наша команда швидко зрозуміла, із ким має справу. Поволі комбінуючи, українські футболісти не стільки боролися з обороною суперників, скільки берегли від неї свої ноги. Втім тактика дрібного й не дуже фолу не спрацювала, і на 20-й хвилині українці відкрили рахунок. Ярмоленко після розіграшу кутового виконав передачу в штрафний майданчик, а Ордець, зігравши на випередження на ближній стійці, скерував м’яч під поперечину – 1:0. Так, дебют у збірній захисник “Іллічівця” відзначив взяттям воріт.

Майже відразу наша збірна цілком могла подвоїти перевагу. І навіть зробила це, але гол Ярмоленка рефері відмінив через офсайд. Два справжні моменти згодом утратив Гармаш. Спершу він пробив поруч зі стійкою з 15 метрів, а згодом не влучив у ворота ударом низом у той же кут із 17 метрів. Наступним напруження створив уже Коноплянка. Спершу Євген пробив із 25 метрів, але Дауда відбив у стрибку м’яч на кутовий. Трохи згодом, після розіграшу корнера, Євген бив, здавалося, у порожні ворота, але Дауда в неймовірному стрибку відбив м’яч. Ще один момент Коноплянка та Гармаш створили на двох: Євген віддав справа, а Денис, зігравши на випередження, влучив із меж воротарського майданчика в поперечину.

Парад марнотратства українці продовжили наприкінці тайму, і знову попереду був Коноплянка. Удар Євгена зі штрафного з відскоком від газону парирував Дауда. Трохи згодом Коноплянка, замикаючи простріл Ярмоленка головою з меж воротарського майданчика, не влучив у ворота.

Після перерви Михайло Фоменко провів подвійну заміну, випустивши замість Гармаша та Антонова двох нападників – Марко Девіча та Романа Зозулю. Роман майже відразу заробив штрафний, але м’яч після удару Девіча пролетів над поперечиною. Однак поступово українці збавили і так не швидкий темп гри. Вони нікуди не поспішали і мріяли лише про закінчення матчу. Але холодним душем став несподіваний гол у виконанні збірної Нігеру. Залишений без нагляду Омару скористався навісом партнера й скерував м’яч майже в порожні ворота – 1:1.

Звісно, українці після пропущеного м’яча побігли вперед і цілком могли одразу відновити перевагу. Коноплянка пробив штрафний, а Дауда відбив м’яч перед собою. Добивання Девіча заблокував оборонець. Відразу після цього тренери провели по заміні: Фоменко випустив замість Коноплянки дебютанта Сергія Болбата, а його колега Рор змінив нападників – на місце Сіссе вийшов Амаду Мутарі.

Мутарі, варто відзначити, володів м’ячем трохи більше, ніж його попередник. Утім ефект був майже ідентичним. До самого фінального свистка перевагою володіли українці, які цілком могли забивати на 68 хвилині, коли Девіч, Зозуля та Ярмоленко перевели м’яч вправо на Федецького, а той пробивав у дальній кут – Дауда відбив м’яч у стрибку. Трохи згодом уже Болбат прострілював від лицьової лінії справа, а Ярмоленко влучив у воротаря суперників.

Утім після доволі активної гри українці знову збавили оберти. Суперники завдяки більшому бажанню перемістили гру до сере­дини поля і за 15 хвилин до її завершення цілком могли переважати в рахунку. Лансіна ударом метрів із 25 ледь не вразив нижній правий кут воріт П’ятова – м’яч пролетів поруч зі стійкою. Трохи згодом уже Мохамед, скориставшись пусткою в центральній зоні суперників, дійшов майже до лінії штрафного майданчика господарів і пробив низом, але П’ятов урятував команду, витягнувши м’яч із кута воріт.

І все ж, демонструючи впродовж більшої частини другого тайму інертний футбол, українці вирвали перемогу. Вирішальною виявилася 80 хвилина. Болбат навісив зліва, а Степаненко з лінії штрафного майданчика пробив головою. Дауда, хоч і зреагував на удар, але пропустив м’яч під собою – 2:1.

Сам Болбат міг забивати через лічені хвилини. Погравши з Девічем у стінку, Сергій бив зліва з меж карного майданчика у дальній кут майже напевне, але у ворота не влучив. Невдовзі Фоменко здивував, знявши Девіча з поля. На заключні хвилини замість Марко вийшов Роман Бе­зус. Щоправда, згадати якусь справді корисну дію Романа за 9 проведених ним на полі хвилин складно. Україна провела блідий матч: наші гравці ліниво чекали нагоди нарешті завершити багатостраждальний сезон і піти у відпустку.