Сочинська Олімпіада набирає обертів. У перші дні забулися усі організаційні негаразди, і на перший план вийшла суто спортивна складова. На відміну від літніх Ігор специфіка зимових Олімпіад передбачає можливість спостерігати майже за усіма змаганнями. А це дає змогу сповна насолодитися усім драматизмом боротьби за олімпійські нагороди. 

Але перед тим, як перейти до спортивних результатів, варто ще раз пригадати церемонію відкриття Олімпійських ігор. Вона отримала різноманітне висвітлення в зарубіжних ЗМІ. Незважаючи на ряд загальних моментів, в основному статистичного характеру, практично всі видання згадали про те, що Ігри стануть найдорожчими в історії, і виділили ключові моменти шоу; тон відгуків варіював від спокійно-стриманого до неприкрито агресивного, що очевидно, неминуче при тлумаченні грандіозної події з численними підтекстами. 

Враховуючи усі неприємності, з якими зіткнулися організатори змагань, багато хто з побоюванням очікував церемонію відкриття, в тому числі і журналісти американської газети USA Today: “Після декількох тижнів переживань і побоювань за успіх церемонії, хто б міг подумати, що найбільшою невдачею стане несправність одного з олімпійських кілець? 

фото: championat.com

Якби не ця подія, можна було б стверджувати, що ігри, шалено критиковані за астрономічний бюджет у 51 млрд дол. і викликали сильні побоювання з приводу терористичної загрози, почалися з приголомшливого успіху”. Проте газета, чий відгук виявився чи не найбільш доброзичливим, не упускає випадку помітити, що “подібні грандіозні шоу можуть дозволити собі тільки такі країни, як Росія і Китай, тому що ніяка демократія не дозволить витрачати стільки грошей”.

Інша поважна американська газета, The New York Times, робить акцент на змісті церемонії: “Головним її посланням стало: Росія повертається. (Куди вона прямує, враховуючи уповільнення економічного зростання, порушення прав людини, придушення політичного інакомислення – це вже питання майбутнього)”. Поки ж церемонія відкриття продемонструвала, на думку видання, “чисту грандіозність і національну гордість” разом, однак з “доморощеними міфотворчістю і самозвеличуванням”. 

На відміну від американської преси, англійці з Guardian вважають, що головною дійовою особою церемонії відкриття став російський президент Володимир Путін: незважаючи на те, що йому належало вимовити лише кілька фраз, “тріумфуюча посмішка на його обличчі вартувала тисячі слів”. “Для нього ці два тижні мають стати кульмінацією політичної кар’єри”, – вважає видання. Газета також відзначила промовисту відсутність низки світових лідерів на шоу, не втримавшись від іронічного зауваження на адресу президента України Віктора Януковича щодо порожнього крісла поруч, що “ймовірно призначалося для ЄС”.

Однією з найбільш стриманих стала реакція Шведського радіо (Sverigesradio): “радує око повчальна, розважальна, часом помпезна і дещо перенасичена ця церемонія, як і в колишні часи, була проведена з наміром показати приймаючу країну з найкращого боку”. Шведські журналісти також згадали відсутність на відкритті Олімпіади президента Франції Франсуа Олланда, президента США Барака Обами, прем’єр-міністра Великобританії Девіда Кемерона, як і прем’єр-міністра Швеції Фредріка Рейнфельдта, проте не забули повідомити про майбутній візит короля Карла XVI Густава і королеви Сільвії на Ігри в ролі вболівальників національної збірної. Приїзд коронованих осіб намічений на 14-16 лютого.

фото: championat.com

З думкою скандинавських журналістів різко дисонує відгук The Washington Post. Американська газета не знайшла жодного доброго слова ні для церемонії, ні для її організаторів, ні для Росії в цілому. З самого початку видання бере гранично агресивний тон: “Колосальна церемонія вартістю в 51 млрд дол. – плід деструктивної мегаломанії, ніби робить нас співучасниками нудотного злочину”. 

А в інтернеті головними темами для обговорення стали кілька фактів. Це звичайно, несправність одного з олімпійських кілець, яке не розкрилося, і той факт, що глядачі біля телевізорів цього майже не побачили, оскільки організатори встигли запустити в ефір відео з репетиції церемонії відкриття, де все було гаразд. Окрім цього, окремою темою для численних жартів стала поведінка прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва, який під час церемонії просто заснув. Найдобріші з цих жартів зводяться до тези, що в цьому нічого дивного немає, адже російські ведмеді взимку сплять.

Першим олімпійським чемпіоном Ігор у Сочі став американський сноубордист Сейдж Котсенбург. Він переміг у дисципліні слоупстайл. Уже після першої спроби у фіналі Котсенбург захопив  лідерство з результатом 93,5 бала, інший американець Марк Макморріс розташувався на другій сходинці, третє місце посів представник Великобританії Джеймі Ніколлз. У другій спробі норвежець Столі Саннбек з результатом 91,75 зумів піднятися на друге місце, залишивши Маккморіса з “бронзою”. А тим часом головний фаворит змагань канадець Максенс Перрот залишився без медалі.

Слідом за американським “золотом” головну нагороду Iгор вибороли ще одні головні фаворити Олімпіади – норвежці. Маріт Бйорґен здобула перемогу в жіночому скіатлонi. Протягом усієї гонки лідирувало семеро спортсменок – норвежки Маріт Бйорґен, Хайді Венг і Тереза Йохауг, фінки Айно-Кайса Саарінен і Кертту Нісканен, а також шведка Шарлотта Калла і полька Юстина Ковальчик.

Зміну лиж найоперативніше пройшли Нісканен і Калла, а ось Ковальчик не пощастило: вона впала прямо перед піт-стопом і втратила дорогоцінні секунди. Тріо норвежок Бйорґен – Венг – Йохауг, а також Калла і Саарінен скористалися невдачею польської спортсменки і пішли у відрив. За пару кілометрів до фінішу Шарлотта Калла вирішила відірватися від своїх суперниць, однак її не відпустила Бйорґен, яка зачепилася за шведку. На передостанньому повороті Бйорґен обійшла свою суперницю і відірвалася від інших за пару сотень метрів до фінішу.

У підсумку Бйорґен фінішувала першою з результатом 38.33,6. Другою фінішувала Калла, програвши на фініші 1,8 секунди. Бронзову медаль завоювала Хайді Венг (+13,2). Чотири українки, які брали участь у цьому виді, були далекі від боротьби за нагороди. Валентина Шевченко першу половину дистанції класичним ходом завершила на 31-му місці, але потім істотно додала в швидкості в бігу “коником”. Один з відрізків українка пройшла з третім загальним часом, що говорить про її хорошу фізичну готовність. Фінішувала Шевченко на 27-му місці. Решта українок дистанцію пройшли на своєму рівні і фінішували практично разом: Марина Анцибор – 48-ма, Катерина Григоренко – 49-та, Тетяна Антипенко – 52-га.

Перший комплект нагород розіграли і ковзанярі, серед яких не було рівних представникам Нідерландів. Вони окупували весь п’єдестал пошани. Свен Крамер став олімпійським чемпіоном на дистанції 5000 метрів.  Беззаперечний фаворит змагань показав результат 6.10,76, встановивши новий олімпійський рекорд. Другим і третім фінішували його співвітчизники Ян Блокхейсен (+4.95) і Йорріт Берґсма (+5,90).

Та чи не найголовнішою подією дня стали змагання біатлоністів, де чоловіки провели спринтерську гонку. Біатлонна програма в Сочі стартувала дуже гладко: погодні умови були чудові, що дозволило великій кількості біатлоністів проявити себе у повній красі і продемонструвати плоди своєї підготовки до головного старту чотириріччя.

В ідеальних умовах атлети стріляли солідно: непогані орієнтири встановили представники стартової десятки – Фредрік Ліндстрем і Ондрей Моравець, які закрили всі десять мішеней. Проте вже досить скоро обох затьмарив Домінік Ландертінґер, від якого навряд чи хтось очікував чудового ходу і бездоганної роботи на вогневому рубежі. У той час, як австрієць вже перебував на останньому колі, в боротьбу вступили головні фаворити змагань, а саме Мартен Фуркад і Еміль Хегле Свендсен. Щоправда, обом не вистачило влучності: на вогневих рубежах кожен допустив по одному промаху.

Цей момент вирішив долю олімпійського спринту. 40-річний норвежець Уле-Ейнар Бйорндален чудово пробіг перші два кола, діставшись до другого вогневого рубежу в ідеальній вихідній позиції. Лижі були в повному порядку, а сама гонка йшла точно за планом легендарного норвежця. І один промах не став на заваді. Бйорндален зібрав свою волю в кулак. Йому нічого не залишалося робити. Він  видав блискуче фінішне коло, яке принесло норвежцю свою сьому золоту нагороду Олімпійських ігор. Мрія, заради якої він продовжував кар’єру, стала реальністю.