Кількість вітчизняних спортсменів, які цього року можуть претендувати на звання “Спортсмен року” достатньо велика. Це і футболісти Ярмоленко та Коноплянка. Це боксери Володимир Кличко, Василь Ломаченко та Олександр Усик. Це легкоатлет Богдан Бондаренко, якого вже визнали найкращим в Європі у році, що минає. Однак, якщо співставляти вагомість результатів, то тут немає рівних Олені Підгрушній. Взагалі біатлонна команда, а особливо жіноча частина, цього року чдуже тішить своїх уболівальників. 

Однак успіх Олени на початку лютого в чеському місті Нове­Место важко не оцінити. Підгрушна, вигравши спринт, стала лише другою українською біатлоністкою в історії цього виду спорту після Олени Зубрилової, яка виграла світову першість. Не менш приємним став той факт, що третьою у Нове­Месті в спринті була Віта Семеренко. Таким чином, вдруге в історії на п’єдесталі пошани світового форуму опинилися відразу дві наші співвітчизниці. Вперше це було в гонці з масовим стартом у 1999 році, коли перемогла Зубрилова, а третьою стала Олена Петрова. 

На звання “Тренер року” в Україні в 2013-му можуть претендувати лише двоє фахівців, які очолюють національні збірні України. Перший – це американець Майкл Фрателло, якій керує баскетбольною командою, другий – українець Михайло Фоменко. І незважаючи на те, що баскетбольна команда свою програму-мінімум на цей рік виконала, все ж таки хотілось би відзначити вітчизняного фахівця, який, на жаль, не зміг вивести свою команду на чемпіонат світу 2014 року.

Михайло Фоменко вже увійшов у історію як один з найкращих спеціалістів на чолі національної команди. З моменту призначення, а сталося це в січні 2013 року, він не програв 11 матчів поспіль. І лише в останній зустрічі зазнав першої поразки, яка звела нанівець усі зусилля.  Проте, враховуючи той шквал критики, який був після призначення Фоменка, і ще більшу хвилю позитивних слів, які лунали після перемоги над Францією в першому матчі плей-оф, можна констатувати те, що в збірну прийшов справжній фахівець.   

Фоменко показав себе як чудовий тактик і найголовніше, зумів зробити з української збірної міцний колектив. Здавалось би, маючи не такий вже великий вибір виконавців, він на кожну гру примудрявся не лише вгадати зі складом, а й по ходу зустрічі міняти тактичні схеми, що в підсумку приносило результат. Тому не дивно, що ФФУ продовжила контракт з тренером, який тепер спробує вивести національну команду у фінальну частину ЄВРО-2016.

Ситуація у клубному футбольному  господарстві України з кожним роком стає все гіршою. Кількість професійних клубів нестримно зменшується так само, як і кількість команд, в яких виникають фінансові труднощі.

Однак у 2013 році ця тенденція стала занадто знаковою. З карти України зникли два клуби, які грали в Прем’єр-лізі. Спершу пішов у небуття криворізький “Кривбас” – команда, яка практично усі сезони (крім першого) провела в елітному дивізіоні, виходила у фінал Кубку України, ставала бронзовим призером чемпіонату України. Та якщо криворізький клуб зник в коротке літнє міжсезоння, то столичний “Арсенал” припинив існування вже по ходу нинішнього сезону, так і не зумівши добратися до зимової паузи.

Але попри те, що “канонірів” уже кілька разів встигли “похоронити”, вони все ще намагаються відродитися. Принаймні саме через столичну команду не відбулися чергові засідання власників Прем’єр-ліги, на яких мали остаточно виключити команду з числа учасників елітного дивізіону. Вже з’явилася інформація, що знайшовся новий спонсор, який готовий вкласти кошти у відновлення клубу. 

Але все це вже відбуватиметься наступного року, так само, як і чергові футбольні “похорони”. Адже список команд, які будь-якої миті можуть зникнути насправді вражає. А за останніми заявами  почесного президента ФК “Карпати” Петра Димінського, в цей список цілком може потрапити і флагман львівського футболу.

Кожного року в лексиконі пересічного громадянина з’являються нові слова, які сприймаються як негативні, однак насправді такими не є Яскравий приклад – це слово “тітушки”. А у вітчизняного вболівальника таким словом стало ФАРЕ. Саме звіт некомерційної організації “Футбол проти расизму в Європі” (FARE) після матчу України – Сан-Марино став причиною дискваліфікації “Арени Львів”.   

Довгограюча епопея з відкладеним покаранням завершилася тим, що на початку грудня Апеляційний комітет ФІФА відхилив апеляцію Федерації футболу України на рішення про покарання за расизм на матчі Україна – Сан-Марино 6 вересня. Таким чином, збірна України проведе один домашній матч відбіркового турніру чемпіонату світу 2018 року без уболівальників. 

Також стадіон “Арена Львів” дискваліфікований на весь відбірковий цикл ЧС-2018 (при цьому матчі відбору до Євро-2016 приймати можна), а ФФУ повинна заплатити штраф у 45 тис. швейцарських франків (36,5 тис. євро).

Нинішній рік пройшов і під “знаком Блохіна”. Олег Володимирович неодноразово як сам провокував спільноту, так і був спровокований тією ж футбольною спільнотою. Цілий рік уболівальники столичного “Динамо” скандували “змініть Блохіна”. І у них є на те вагомі причини. 

Кияни вперше у своїй історії посіли третє місце в чемпіонаті України. Так само вперше вони в рамках національної першості зазнали поразки з великим рахунком. А загальна  кількість програних матчів просто зашкалює. Якщо результат і дається “Динамо”, то в більшості випадків, нервово і напружено. Лише кілька поєдинків “Динамо” провело на належному рівні. 

Сам Блохін на прес-конференціях і далі дивує всіх своєю нестриманістю і “комплексом бога”. Його слова неодноразово потрапляли в хіт-паради цитат. Останнім хітом від Олега Володимировича була оцінка Євромайдану.  “Як реагую на політичні події у країні? Як киянин. Чому в Києві, а не, наприклад, у Донецьку? Тому що тут адміністративні будівлі? Це неправильно – створювати проблеми мешканцям. Я, наприклад, не можу поїхати до центру, повести дітей на ялинку.”

Але президент київського клубу Ігор Суркіс вірить у наставника і довірив йому довести сезон до кінця. А що з цього вийде побачимо вже наступного року.