Кінець року – це традиційний час, аби підбити підсумки. “Пошта” в наступному номері розповість про головні події 2013-го, однак сьогодні хотілось би виокремити те, що відбувалося в світі професійного боксу. 

На жаль, цього року жодна з боксерських подій навряд чи увійде в рейтинги топових спортивних дійств. Хіба що бій між Володимиром Кличком і Олександром Повєткіним зможе претендувати на звання “розчарування року”. Однак попри це боксерський світ дихав на повни груди, і деякі знакові події таки сталися. Про них і піде подальша мова. 

фото: sports.ru

Коли Володимир Кличко і Олександр Повєткін нарешті зуміли домовитися і підписали контракт на проведення бою, багато хто передчасно назвав цей поєдинок чи не найбільш очікуваною спортивною подією.

Фантастичні суми гонорарів боксерів ще більш підігрівали публіку. Цей поєдинок розкручували і піарили так, немов любителі боксу і глядачі, які мали можливість викласти кругленьку суму за присутність неподалік від рингу, повинні були побачити дійство, гідне усіх великих поєдинків сучасності. Багато недоброзичливців Володимира Кличка чекали на цей поєдинок, вважаючи, що саме Олександру Повєткіну вдасться вперше за довгі роки перемогти незламного Доктора Сталевого молота.

На ділі ж все вийшло не так барвисто і велично. Починаючи від організації самого бою Кличко – Повєткін, продовжуючи безпосередньо тим, що відбувалося в самому рингу, і, завершуючи тим, що відбулося після його закінчення. Великі проблеми з акредитацією співробітників преси, непомірно завищені ціни на квитки для бажаючих відвідати “бій року” , нудний і невидовищний поєдинок двох боксерів, що закінчився передбачуваною перемогою Володимира Кличка, а також великий потік нецензурної лайки, яку могли почути абсолютно всі глядачі каналу, що транслював бій.

Все це звело нанівець усі зусилля організаторів двобою Кличка-молодшого і Повєткіна, які намагалися з цього зробити цукерку, гідну найкращих поєдинків, що проходять у Німеччині і США.

А після бою усі знову заговорили про невидовищну манеру бою Кличка-молодшого, немов раніше вони цього ніколи не бачили. Володимир насправді боксер з тактичним підходом до кожного суперника і очікувати від нього бездумного махача міг хіба що божевільний. Тож не дивно, що  “бій року” став і “розчаруванням року”.

На тлі цілковитого провалу “битви у Москві”, на перший план вийшли ветерани боксу. І як би банально це не звучало, але іноді вони повертаються. Причому роблять це настільки тріумфально, що не втомлюєшся захоплюватися їхніми  досягненнями. Мова про американця Бернарда Хопкінса. Здавалося б, ну навіщо 48-річному заслуженому ветерану професійного боксу знову ризикувати здоров’ям і виходити на ринг проти більш молодих, амбітних і по-спортивному нахабних суперників?

Однак саме в цьому прагненні бути завжди і у всьому першим, незважаючи на складні обставини, і визначається справжній чемпіонський дух. Бі-Хоп протягом кар’єри вже всім довів, що він – справжній чемпіон, який володів золотими поясами в двох різних вагових категоріях. І цього року Хопкінс у свої 48 років знову став чемпіоном світу в напівважкій вазі, встигнувши навіть провести захист цього титулу.

І жодного натяку на те, що Бі-Хоп збирається завершувати свою кар’єру, немає. А це означає, що ми побачимо цього великого бійця при справі і в новому 2014 році.

Так само багато шанувальників боксу  встигли списати з рахунків реактивного філіппінця Менні Пакьяо, який у 2012 році зазнав дві поразки поспіль (одна з них – жорстоким нокаутом від Хуана Мануеля Маркеса). Ця обставина зводила нанівець можливу перспективу організації поєдинку Мейвезер – Пакьяо, побачити який хоче кожен без винятку шанувальник цього виду спорту. Зрештою, який сенс непереможному Мейвезеру виходити на ринг проти суперника, що має два незакритих фіаско поспіль?

А адже саме Пакьяо багатьма всерйоз вважався саме тим боксером, який здатний повалити Мейвезера з трону.

Тим, хто практично нічим не поступається “красунчику”  в плані техніки, фізики та досвіду. А де в чому навіть і перевершує. І цього року надія для фанатів Менні знову спалахнула. Пакман, котрий приділяв більше уваги своїй політичній кар’єрі, ніж спортивній, все ж повернувся в ринг, і в неймовірному поєдинку філіппінець здолав Брендона Ріоса. Після цього Пакьяо всерйоз планував організувати зустріч з Мейвезером з приводу їх довгожданої битви. І, хто знає, можливо, цей бій все ж таки відбудеться.

А тим часом сам Флойд Мейвезер-молодший очікувано зберіг за собою корону світового професійного боксу, здобувши дві переконливі перемоги в році, що минає. “Красунчик”  упевнено розібрався з Робертом Герреро і Саулем Альваресом. Поєдинок з останнім справедливо багатьма теж характеризувався як “бій року” , враховуючи талант і дані Альвареса.

Однак, як це часто і буває, вирішальним фактором цієї сутички стали досвід і техніка, в чому Мейвезер має колосальну перевагу над багатьма своїми суперниками.

Дивлячись на те, як Флойд насамперед психологічно пригнічує своїх опонентів, складно собі уявити, що може знайтися боєць, здатний перервати неймовірну переможну серію кращого боксера в світі. Список жертв “красунчика”  налічує практично всіх спортсменів, які однаковою мірою колись претендували на чемпіонські пояси. Всіх окрім Менні.

Цей рік також сміло можна назвати роком російських чемпіонів. Троє росіян, які у любительському боксі не досягли жодних успіхів, прорвалися на професійний ринг і стали там справжніми зірками. 

Напівважковаговик Сергій Ковальов локомотивом пройшовся по рейтингу організації WBO у своїй ваговій категорії і здобув чотири дострокові перемоги, одна з яких (над Натаном Клеверлі) принесла йому титул чемпіона світу, а інша (над українцем Ісмаїлом Сіллахом) дозволила йому успішно провести перший захист звітного пояса.

Не менш стрімка кар’єра у Євгена Градовіча, якого в США називають “російським мексиканцем”, і який 1 березня 2013 року у бою з австралійцем Біллі Дібом здобув титул чемпіона світу за версією IBF у напівлегкій вазі. Згодом Градовіч захистив титул у суперечці з аргентинцем Маурісіо Муньосом, а наприкінці року провів бій-реванш з Дібом, якого він нокаутував у шостому раунді.

Та найбільше вразив цього року Руслан Проводніков, або як його ще називають Сибірський Роккі. Маловідомий навіть у любительському боксі, боєць вразив американську публіку в березні цього року в битві з Тімоті Бредлі. Росіянин програв, однак його манера бою змусила всіх говорити про нього лише позитивно. А сам бій відразу посів провідне місце в списку найбільш видовищних боїв року і, на думку багатьох, на чолі цього рейтингу і залишився.

Принаймні, конкурувати з ним міг хіба що другий бій Проводнікова у 2013 році, в якому він змусив  викинути білий рушник до того непереможного американця Майка Альварадо. Завдяки цій перемозі Руслан став чемпіоном світу за версією WBO.

фото: sports.ru

2013 року в професіонали подалася значна частина і української “золотої команди”, яка минулих кілька років домінувала на любительському ринзі. Тарас Шелестюк, Василь Ломаченко, Олександр Усик та Євген Хитров провели свої дебютні бої на професійному ринзі. 

Серед цієї четвірки лише Усик залишився в Україні, де провів два поєдинки і обидва завершив достроковими перемогами. А Ломаченко, Шелестюк і Хитров вирішили виступати в США. Шелестюк виходив на ринг уже шість разів, вигравши усі зустрічі, чотири з яких – нокаутом. Ломаченко у своєму єдиному поєдинку в жовтні нокаутував мексиканця Хосе Раміреса і отримав пояс інтерконтинентального чемпіона. 

А вже в другому бою дворазовий олімпійський чемпіон буде сперечатися за звання чемпіона світу – у березні він побореться за пояс Всесвітньої боксерської організації (WBO) у категорії до 57 кг з представником Мексики – Орландо Салідо. Хитров минулого тижня теж з перемоги дебютував на професійному ринзі. Саме на них у подальшому і будуть покладатися головні надії вітчизняних шанувальників боксу. 

А Віталій Кличко прийняв рішення повісити рукавички на цвях. Хто знає, чи стане в підсумку завершення кар’єри легендарного українського боксера остаточним або він через якийсь час повернеться на ринг.

За складної політичної ситуації в країні Віталій  вирішив, що він більше потрібний у політиці аніж у спорті. І в зв’язку з цим Кличко, оголошений Всесвітньою боксерською радою почесним чемпіоном, залишив вакантним свій титул чемпіона за версією WBC.

І вже зараз розгортається полювання за заповітним поясом, що залишився єдиним неохопленим у самій елітній боксерській ваговій категорії. Так і не дочекався Кличка-старшого обов’язковий претендент канадець Бермейн Стіверн, тепер він зустрінеться з іншим опонентом. Керівництво WBC уже оголосило ім’я цього щасливчика. Ним стане Кріс Арреола, якого Стіверн уже перемагав в одному зі своїх останніх поєдинків.