Сьогодні збірна України спробує вперше в історії перемогти в плей-оф за сумою двох матчів. У Парижі наша команда намагатиметься зберегти гандикап у два голи, який вона здобула у Києві у п’ятницю. А напередодні найважливішого матчу 2013 року (хоча здається у нашої збірної усі зустрічі цього року були найважливішими) хотілось би ще раз згадати п’ятничний двобій.

Перед першою грою проти збірної Франції шанси наших футболістів на успіх оцінювалися дуже низько. Знайти хоч які-небудь аргументи на користь України було досить складно. Її чотири попередні спроби подолати раунд плей-оф кваліфікації чемпіонатів світу та Європи були невдалими. До того ж у восьми матчах наша збірна не здобула жодної перемоги. Французи на чолі з головним претендентом на “Золотий м’яч” Франком Рібері володіли набагато кращим, аніж українці, підбором гравців.

До того ж збірна Франції попросту вважалася незручним для нашої команди суперником. У семи проведених з французами матчах українці зуміли лише три рази зіграти внічию, а в інших випадках поступалися. Все це вилилося у відповідний вердикт букмекерів, перед першою грою пропонували на потрапляння французів на мундіаль коефіцієнт 1,25, а у разі виходу українців на чемпіонат світу – 3,55. Однак думка букмекерів радикально змінилася після матчу в Києві. Тепер збірна України з коефіцієнтом 1,38 – фаворит у боротьбі за путівку до Бразилії, а Франція з показником 2,9 – майже аутсайдер.

Команда Михайла Фоменка в першій грі змогла знайти ті самі аргументи на свою користь, які більшість прогнозистів не могли розглянути навіть під мікроскопом. Власне той факт, що головний тренер української збірної здатний кого завгодно переграти тактично, в 2013 році перестав бути секретом. Однак і Дідьє Дешам також вважався сильним стратегом. Тільки от з Михайлом Фоменком французькому фахівцеві в п’ятницю впоратися не вдалося.

фото: AFP Photo/Franck Fife

Не виключено, що Дешама підвів якраз властивий йому зайвий прагматизм. Перед першою грою від французького тренера і футболістів тільки й було чути, що в Києві їх цілком влаштує і нічия. Хід матчу підтвердив, що саме по неї збірна Франції і приїхала. На НСК “Олімпійський” гості не йшли вперед великими силами, а побудували свою гру, розраховуючи на помилки суперника. Розкрити українську оборону французькі футболісти намагалися за допомогою швидкого переходу з оборони до атаки, а також проникаючих передач з глибини поля. Зокрема, кілька таких пасів у чужий штрафний вдалося віддати Саміру Насрі, але вони були нейтралізовані завдяки чітким діям захисників, а також голкіпера Андрія П’ятова.

Напевно розраховував Дідьє Дешам і на активність ліворуч Франка Рібері. Французький лідер намагався взяти фланг під свій контроль, але ефективність його дій була зведена до мінімуму за щільної опіки, яку забезпечив правий захисник збірної України Артем Федецький. На жаль, Артем в одному з епізодів отримав жовту картку, через яку він пропустить сьогоднішній матч у Парижі. Не гратиме на “Стад де Франс” і інший захисник – Олександр Кучер, який залишив поле за повторне попередження наприкінці гри. Цікаво, що обидва українські футболісти порушували правила проти Франка Рібері, який все-таки в підсумку зумів насолити українцям за допомогою дискваліфікації.

Втім, Артем Федецький був корисний не тільки в обороні, а й своїми підключеннями до атаки. Власне українська активність на правому фланзі в цілому стала одним з компонентів, який нейтралізував Рібері. Більшість атак нашої команди в першому таймі будувалося саме через цю ділянку поля, звідки шукали щастя на ворота французів не тільки Федецький чи Андрій Ярмоленко, а й інші українські футболісти, наприклад, Руслан Ротань – його пас на Едмара в першому таймі ледь не став результативним.

Загалом після матчу більшість називала головним героєм Романа Зозулю, але з цим можна посперечатися. У п’ятницю майже кожен гравець нашої команди міг вважати себе героєм. Скажімо, про вклад у загальний успіх Федецького було вже сказано. Неймовірно зіграв і Едмар, який хоч і в першому таймі в падінні головою не забив, але став надійною сполучною ланкою між обороною і атакою збірної України. Саме Едмар віддав гольовий пас Роману Зозулі на 61-й хвилині, коли збірна України трохи змістила акценти своїх атак і стала більше використовувати лівий фланг, де нелегко доводилося Євгену Коноплянці, якого французи взяли під жорстку опіку. 

Можливо, хтось скаже, що той самий Коноплянка зіграв не на тому рівні, якого від нього очікували. Але гравець “Дніпра” змушував захист французів більше приділяти увагу своїй персоні і оголяти центральну зону. Кілька раз Євгену все ж вдалося вислизнути з-під опіки. І саме він на своїй брівці почав гольову багатоходову комбінацію за участю Тараса Степаненка, Едмара та Романа Зозулі. Також на 81-й хвилині Коноплянка заробив штрафний у центрі поля, після якого Зозуля увірвався в штрафний суперника і в боротьбі з Лораном Кошельни заробив пенальті, реалізований згодом Андрієм Ярмоленком. Можна і треба згадати і Андрія П’ятова. В голкіпера “Шахтаря” дещо перестав вірити клубний тренер Мірча Луческу, проте в збірній П’ятов діяв якщо не бездоганно, то дуже ефективно. 

В матчі з Францією він кілька разів виручав команду, особливо в моменті з виходом віч-на-віч Насрі. Були звичайно у Андрія і традиційні помилки на виходах, якими, на щастя, гості не скористалися. Але найголовніше – Андрій П’ятов встановив новий рекорд національної команди за тривалістю сухих хвилин. По завершенні матчу в Києві голкіпер далі провадив свою суху серію в збірній до 730 хвилин. Останній раз суперникам “синьо-жовтих” вдавалося вразити ворота П’ятова 26 березня 2013 року (у матчі з Молдовою), і з того часу Андрій тримає свої володіння на замку. Попередній рекорд належав Олександру Шовковському і становив 728 хвилин. 

фото: AP Photo/Efrem Lukatsky

Ну і звісно, героєм нині можна назвати Михайла Фоменка. Нинішній тренер збірної вже увійшов у історію як один з найкращих. Адже з моменту призначення, а сталося це в січні 2013 року, він не програв жодного матчу з 11 проведених, також показав себе як чудовий тактик і найголовніше, зумів зробити з української збірної міцний колектив. Здавалось би, маючи не такий вже великий вибір виконавців, Фоменко на кожну гру примудряється не лише вгадати зі складом, а й по ходу зустрічі міняти тактичні схеми, що в підсумку приносить результат. 

Цікаво, що в 2013 році, якщо не брати до уваги товариські зустрічі і матчі проти Сан-Марино, саме другий тайм для української команди завжди ставав вирішальним, що говорить саме про вдалу роботу тренера в перерві. Так було у матчах з Молдовою, Чорногорією, Польщею (в Харкові) і Францією. І навіть в нічийному матчі з Англією українці набагато краще виглядали в другій половині гри. Єдиним винятком можна назвати гру у Варшаві проти поляків, коли результат був досягнений ще в першій половині матчу, але тоді це була лише друга гра збірної під керівництвом Фоменка. 

Отже, підсумовуючи сказане хотілось би додати, що сьогодні при виході на поле “Стад де Франс” наша збірна буде мати солідну перевагу як в рахунку, так і психологічну. Не варто забувати, що після поразки в першій грі з таким рахунком ще жодній європейській команді не вдалося подолати раунд плей-оф. І команда Михайла Фоменка не повинна дозволити французам зламати цю традицію. Переступити через традиції власних невдалих виступів у стикових матчах зобов’язана сама збірна України.