У суботу ввечері в Москві відбувся бій, який мав стати однією з головних подій року у світовому боксі. Українець Володимир Кличко зустрівся з росіянином Олександром Повєткіним. Однак довгоочікуваний поєдинок більше розчарував, аніж потішив шанувальників боксу. 

Олександру Повєткіну вистачило характеру, аби, переживши серію нокдаунів, вистояти у двобою з Володимиром Кличком до фінального гонгу, але не вистачило майстерності, аби принести хоч якісь проблеми кращому боксеру світу. А Кличко, переконливо довів­ши свою перевагу, вкотре змусив говорити про себе як про занадто раціонального боксера.

Ажіотаж навколо цього поєдинку був вражаючим. Велика кількість VIP-персон, чимало різноманітних прогнозів, суперечки шанувальників обох боксерів на усіх форумах і навіть пошуки політичного підтексту у цьому поєдинку. Усе це відійшло на другий план, коли рефері Луїс Пабон нарешті дозволив боксерам битися. 

Перші секунди двобою змусили зал “Олімпійського” вибухнути. Олександр Повєткін кинувся на опонента, завдав йому удару, який пролетів перед обличчям українця, потім знову, присівши, кинувся вперед. Експерти, які вірили якщо не в те, що Повєткін впорається з Кличком, то, принаймні, у те, що він зможе нав’язати боротьбу українцю, попереджали, що єдиний шанс росіянина перемогти – намагатися ліквідувати дистанцію і в ближньому бою завдавати ударів. 

Інакше на росіянина чекала доля Султана Ібрагімова або Девіда Хея - двох схожих за габаритами та даними на росіянина бійців, які, не намагаючись влаштувати Кличку проблем, обійшовшись без серйозних ушкоджень, зазнали абсолютних поразок за очками.

Повєткін в цілому діяв інакше. Точніше, хотів діяти, бо вже в середині першого раунду виникло відчуття, що єдина правильна стратегія не працює. Кличко як справжній стратег (за що його, власне, і не дуже шанують у світі боксу) вибрав єдину правильну тактику на поєдинок у якій ризик програти зведений до мінімуму. Володимир “нанизував” противника на джеб, а коли він раптом ухилявся – входив у клінч і виснув на ньому усією своєю вагою у центнер плюс 10 кг. 

фото: sportbox.ru

З погляду тактики, це було професійно. З погляду видовища – жалюгідно. Щоправда, у другому раунді короткий тичок змусив Олександра Повєткіна, на мить завмерши, звалитися на настил на підкошених ногах. Пабон відрахував нокдаун – перший у житті російського боксера, що мав до зустрічі з Кличком кришталево чистий “рекорд” з 26 перемог без падінь.

Повєткін нокдаун пережив. У п’ятому раунді трибуни, побачивши, що, як і раніше, наражаючись на джеби від Кличка, він все-таки лізе у пекло, пожвавилися, щоб незабаром затихнути. Бадьорості у Повєткіна  з кожним раундом залишалося все менше і менше. Шаблон, за яким б’ється Кличко, передбачає обов’язковий вибух у той момент, коли він відчуває, що енергії у супротивника вже лише крихти.

Момент настав у сьомому раунді: українець нарешті почав використовувати свої бойові навики на повну. Олександр Повєткін у цьому раунді впав на настил тричі поспіль (двічі після не зовсім правильних кидків Володимира, який таким чином намагався відчепити від себе росіянина). Після третього падіння Луїс Пабон довго вдивлявся в очі росіянина. Погляд просто кричав, благав про те, щоб рефері дозволив продовжити поєдинок. І він все ж дозволив Олександру Повєткіну битися. 

Останні раунди, в яких Володимир зобов’язаний був добивати суперника, пройшли ще гірше, аніж попередні. Безсилий Повєткін як танк йшов на Володимира і раз за разом опинявся під рукою українця. Уже після бою дехто жартував, що лише там росіянин міг відчути “запах  перемоги”. Щоправда, не можна не відзначити, що інколи Олександр  “всліпу” влучав у Володимира, в якого після поєдинка виник синець під оком. 

В одинадцятому раунді Кличко знову кинув безсилого суперника на ринг. Цього разу рефері виніс йому попередження і зняв бали. Саме цей раунд став єдиним, у якому Повєткін не програв: у ньому зафіксували нічию (на всіх трьох суддівських картах суперчемпіон WBA Кличко виграв у чемпіона “регулярного” з однаковим рахунком – 119:104). 

А в останній трихвилинці лише диво не дозволило Кличку перемогти передчасно. Його потужний правий прямий удар лише на кілька міліметрів розминувся із головою росіянина. У підсумку Повєткін достояв до кінця і дав привід трибунам поаплодувати йому після фінального гонгу, а шанованим у світі боксу людям – говорити про його участь у поєдинку в більш світлих тонах. Окрім цього, екс-чемпіон світу Микола Валуєв отримав можливість говорити зневажливо у бік Кличка. Мовляв, він більше “боровся”, ніж власне бився.

Втім, безпристрасна система CompuBox, яка обраховує ключові у боксі бої залежно від того, хто у цьому поєдинку бився, дотримувалася іншої думки. У Володимира Кличка вона зафіксувала 139 влучних ударів з 417 здійснених, у Повєткіна - 59 з 283. Незважаючи на таку перевагу, слово “реванш” після закінчення матчу все ж прозвучало. Але Володимир Кличко уникнув прямої відповіді на запитання про це. І, схоже, реваншу не буде, адже не дуже зрозуміло, чи потрібен він узагалі. Реванш актуальний лише в тих ситуаціях, коли перший бій прояснив не все.