Збірна України з футзалу ввосьме (в дев’яти турнірах) у своїй історії зуміла пробитися у фінальну частину Євро – 2014. У вирішальному матчі раунду плей-оф наша команда поступилася збірній Угорщини з рахунком 4:5, однак завдяки забитим у гостях голам після домашньої сутички (2:1) путівку у Бельгію отримали саме “синьо-жовті”.

Кваліфікація до Євро-2014 для збірної України стала чи не найважчою в її історії. Складається враження, що часи, коли наша команда вважалася одним із фаворитів у європейському футзалі, вже пройшли, і нині ми перетворились у впевнених середнячків. Лише вдруге за 17-річну історію проведення змагань українська збірна не змогла посісти перше місце у кваліфікаційній групі. Вперше це сталось у кваліфікації Євро – 1999, коли українці програли збірній Португалії (1:2), до складу якої входили натуралізовані бразильці.

Тоді наша команда (вперше і востаннє) не потрапила до фінальної частини. Вдруге збірна України не змогла посісти перше місце у своїй кваліфікаційній групі вже цього року, коли зазнала нищівної поразки від збірної Словенії (3:8). Але, на щастя, саме з нинішнього турніру у регламенті змагань був прописаним раунд плей-оф і “синьо-жовті” отримали шанс здобути путівку до Бельгії. Для цього варто було перемогти збірну Угорщини, яка у своїй групі також посіла друге місце, програвши вирішальний матч збірній Італії з рахунком 1:9.

Перша зустріч суперників відбулась у Харкові, де наша команда перемогла з доволі скромним як для футзалу результатом 2:1. Ця сутичка залишила більше питань, аніж відповідей, хоча все одно зберігала за українцями статус фаворитів. З часу тієї гри пройшло лише шість днів, але обличчя нашої збірної серйозно змінилось порівняно з першим матчем протистояння. Керманич української команди Євген Ривкін відреагував на те, що в Харкові було дуже багато браку та психологічної нестійкості, тому покликав до лав збірної двох представників львівської “Енергії” – досвідчених Легчанова й Овсяннікова. 

Саме завдяки “енергетикам” українська команда розпочала матч в Угорщині доволі агресивно. Доки угорці втягувались у гру, наша команда виконала кілька небезпечних ударів. Однак втілити перевагу в гол українці не змогли і в абсолютно простій ситуації пропустили зовсім нелогічний гол на 3-ій хвилині гри. Господарі втілили в забитий м’яч перший же кутовий, після якого круглий після удару Ловаша влучив у Легчанова і вже від нього зайшов у кут воріт. Як результат – 1:0.

Пропущений гол негативно вплинув на нашу команду. Навіть вихід злагодженої четвірки з “Локомотиву” аж ніяк не змінив ситуації. Українці продовжували атакувати, але діяли не кращим чином – відсоток браку просто вражав. Ситуація дещо змінилася, коли Євген Ривкін перетасував четвірки. Перша стала грати значно краще, друга продовжувала жахати, однак примудрилася забити гол при розіграші кутового. Краще від усіх в ситуації перед воротами розібрався Білоцерківець – 1:1. 

Наскільки жахливо грала наша команда після пропущеного голу, на стільки ж чудово почала діяти після забитого. За допомогою високого пресингу українські гравці притиснули господарів до власних воріт і бездоганно діяли у захисті. Не вистачало лише одного... гола. Хоча моментів для цього було достатньо. Хороший шанс для взяття воріт втратив Сімка, коли круглий після його удару потрапив у поперечину. Під натиском України перший тайм закінчився, але рахунок все ж залишився однаковим.

Навряд чи після трьох проведених таймів протистояння Україна – Угорщина, в яких було забито лише п’ять м’ячів, хтось міг спрогнозувати, що в останній частині битви у воротах побуває сім голів, шість з яких – в останні шість хвилин. Це було справжнє божевілля, у якому вболівальники обох команд відчували себе як на американських гірках, оскільки було все: і відчай, і надія, і неймовірна радість.

Вже з перших хвилин тайму стало зрозуміло, що ця зустріч може стати неймовірною: іспанський наставник угорців Сіто Рівера з перших хвилин зняв голкіпера та випустив на ігровий майданчик п’ять польових виконавців. Звичайно, суперникові потрібно було забивати та вигравати, але ризик на цьому етапі матчу був максимальним. Втім ризикував він не довго і незабаром повернув голкіпера у ворота. 

Але відносний спокій на майданчику тривав до 26-ої хвилини, коли Сімка впродовж хвилини отримав два “гірчичники” і був вилученим із поля. Спочатку Андрія покарали за відвертий зрив атаки, але він не засвоїв уроку і незабаром повторив порушення, за що і побачив перед собою картку червоного кольору. На розіграш зайвого м’яча в угорців було дві хвилини, але навіть у меншості українці зуміли вийти вперед. Голкіпер нашої команди Іваняк викинув м’яч від своїх воріт до чужих, Білоцерківець прийняв його, зробив кілька кроків упоперек майданчика і пробив у ближній кут – 1:2. 

Незабаром команди знову опинилися в однаковому складі, а українці почали дія­ти раціонально: в останні шість хвилин до фінального свистка почалося справжнє божевілля. Сіто Рівера пішов ва-банк і знову зняв голкіпера. Після виходу п’ятого польового угорці спершу ледь не забили самі собі після введення м’яча з кутового, але згодом рахунок став 2:2. Тоді ж Дрот вразив ворота Іваняка. Ривкін відразу замінив голкіпера, і місце на останньому рубежі зайняв Литвиненко. Через секунду наша команда заробила п’ятий фол, і це означало, що кожне наступне порушення правил може призвести до пенальті.

Однак у цій ситуації українці несподівано зуміли відзначитися, і не один раз, а двічі! Спершу Валенко у контратаці вразив порожні ворота, а згодом Овсянніков ударом головою довів рахунок до результату 2:4. Здавалося, тепер можна спокійно дограти поєдинок і від душі порадіти черговому потраплянню до числа фіналістів чемпіонату Європи. Але це ж збірна України! І без зайвих проблем вона просто не може існувати. 

Після голу Овсяннікова угорці майже відразу ж скоротили відставання. Кун на тій же 36-ій хвилині дальнім ударом пробив Литвиненка, останній ж згодом знову опинився на лавці запасних. На 38-ій хвилині після передачі того ж Куна Харніш урівняв рахунок до результату 4:4. На останній хвилині Дрот ударом у верхній кут оформив гольовий дубль – 5:4. Залишалося сорок секунд, і один-єдиний м’яч міг би позбавити нас путівки на Євро, але цього не зробив. Важко, зі скрипом, але українська команда все ж вийшла до фінальної частини Євро. Однак з такою грою сподіватись на великі успіхи не доводиться.