Цими вихідними, а точніше 8 листопада, в Алмати (Казахстан) проходив 4-й чемпіонат світу з бліцу, в якому взяли участь 16 гросмейстерів з 11 країн. Львівський шахіст Василь Іванчук минулого року став чемпіоном та й в Алмати теж довший час був першим, і лише поразка на фініші від американця Гати Камського відкинула його на друге місце. А переможцем став кубинець Леньєр Домінгес, який випередив українця на півочка. Він набрав 11,5 очка (8 перемог + 7 нічиїх). Іванчук здобув най­більшу кількість перемог - 9, але дві поразки - від Мамеджарова та Камського - не дозволили йому повторити минулорічний успіх, утім принесли 50 тисяч швейцарських франків і срібну медаль. Третє місце посіли два російські гросмейстери Свідлер та Грищук, які й розділили третій приз розміром 30 тисяч. А чемпіон забрав 80 тисяч. Немалі гроші, зароблені за один день, але провести 15 партій по 5 хвилин на кожну - надзвичайно напружена розумова праця. Тепер більшість учасників цього змагання полетіла в Європу, де 12 листопада у Дрездені розпочнеться Всесвітня шахова олімпіада.

Це наймасовіше шахове командне змагання, яке веде свій початок з 1927 року. Збірні України в останні роки належать до фаворитів і постійно посідають місця серед лауреатів Олімпіади. Чоловіча команда на чолі з львівським гросмейстером Василем Іванчуком була переможцем 2004 року в іспанській Кальвії, а жіноча команда захищатиме свій титул чемпіонок, здобутий два роки тому в італійському Турині.

Сьогодні до збірної України теж входять львів'яни Василь Іванчук та Андрій Волокитін. Але представництво нашого міста на Шахових олімпіадах починається ще далекого 1935 року, коли за збірну Польщі виступав майстер Генрік Фрідман, який у 12 партіях набрав 7,5 очка і разом з командою здобув бронзову медаль, а через чотири роки, 1939-го, інший львівський майстер Ксаверій Сулік виступив ще краще - срібна нагорода в далекому Буенос-Айресі. У Європі якраз розпочалася ІІ Світова війна, і багато шахістів вирішили не повертатися додому. Так Сулік залишився в Аргентині і потім переїхав до Австралії, де помер 1997 року. А от Фрідману не пощастило - він залишився у Львові і  потрапив до концентраційного табору в Освєнцимі, де загинув 26 червня 1942 року.

На Шахову олімпіаду львів'яни знову потрапили 1964 року, коли до складу збірної СРСР було включено чемпіона країни, першого львівського гросмейстера Леоніда Штейна, який здобув і першу свою золоту олімпійську медаль. 1978 року у складі збірної СРСР дебютував Олег Романишин, один із найсильніших шахістів світу в ті роки. 1982 року з'явився ще один вихованець тренера Віктора Карта Олександр Бєлявський. Усі вони потім разом з Василем Іванчуком, який теж встиг пограти за Радянський Союз (1988, 1990), та Адріаном Михальчишиним виступили 1992 року за першу команду незалежної України. За радянську команду ще виступала й Марта Літинська (1988), а разом з двома львів'янками Алісою Галлямовою та Іриною Чолушкіною вони створили срібне тріо української команди 1992 року в Манілі.

Отже, маємо чудову десятку львівських шахових олімпійців, які привезли додому купу нагород. Але хочу ще відзначити тих львівських шахістів, які через різні обставини виступали на олім­пійській шахівниці під прапорами інших країн.

Передвоєнний майстер Ісаак Шехтер зумів у часі війни дістатися Палестини і після війни під прізвищем Алоні вісім разів (1950 - 1964) виступав за команду Ізраїлю. Цю збірну вже у дев'яності роки представляли львівські гросмейстери Олександр Хузман та Віталій Голод. Йосиф Дорфман пограв за Францію, Михайло Гуревич навіть за дві країни - Бельгію та Туреччину. Олександр Бєлявський та Адріан Михальчишин підписали контракт із шаховою федерацією Словенії і мають кілька виступів за цю маленьку балканську країну. Тепер за цю країну почала виступати Аня Музичук, а за сусідню Сербію не вперше грає Ірина Чолушкіна, яка вийшла заміж і мешкає у Белграді. За команду Німеччини виступали Зоя Лельчук та Катерина Боруля, а за Узбекистан випускниця шахової спе­ціалізації Львівського університету фізичної культури Ольга Сон. Дехто з них приїде й нині до Дрездена. Зокрема, тренерами національних команд працюватимуть Адріан Михальчишин - зі Словенією, Віталій Голод - з чоловіками Ізраїлю, а з жінками Польщі не один рік працював Олександр Сулипа. Один лише перелік прізвищ та країн підтверджує високу репутацію львівських шахістів та тренерів. Чи не є наше місто "розсадником" шахової культури по усьому світу?!

Поки найсильніші шахісти світу гратимуть на Олімпіаді, 15 листопада в російському містечку Кіріші стартує турнір "Юні зірки шахів", у якому братимуть участь найкращі юні шахісти різних країн, яким не виповнилося ще 16 років, і на цьому турнірі виступатимуть представники нашого міста. Кольори України захищатиме львівський школяр Ярослав Жеребух, який тиждень тому переміг на львівському турнірі пам'яті Михайла Василишина, вкотре виконавши гросмейстерську норму, чим підтвердив, що конгрес ФІДЕ, який проходитиме під час Олімпіади, заслужено присвоїть йому це високе шахове звання міжнародного гросмейстера. Ярослав поступово, але швидко йшов до такого успіху (йому 14 липня виповнилося 15 років) під керівництвом заслуженого тренера України Олександра Грабінського, який в останні роки випустив у шаховий світ цілу плеяду гросмейстерів - Андрія Волокитіна, Михайла Олексієнка, Мирославу Яківчик, Катерину Мацейко, Юрія Вовка, Юрія Криворучка. Сьомим стане Жеребух, а на підході молодший Вовк - 18-річний Андрій. Львівська школа шахів продовжує випускати гросмейстерів, як добре налагоджений конвеєр.