В понеділок у Барселоні на чемпіонаті світу з водних видів спорту збірна України здобула дві нагороди. Зранку Ілля Кваша у своїй коронній дисципліні – стрибках з метрового трампліна (у ній українець вже п’ять разів перемагав на чемпіонатах Європи) – здобув “срібло”. А вже ввечері у синхронному плаванні “бронзу” вибороли вісім українок, які в технічній програмі груп принесли нам першу в історії нагороду на світових форумах у цьому виді спорту.
Цікаво, що наша команда з водних видів спорту вже забезпечила собі результат, який є кращим, ніж на двох останніх чемпіонатах світу разом взятих. У 2009 році українські спортсмени взагалі не піднімалися на п’єдестал пошани. У 2011-му єдину “бронзу” для України вибороли Олександр Бондар та Олександр Горшковозов у стрибках з 10-метрової вишки.
Заповнивши прогалину
У кар’єрі 25-річного українського стрибуна у воду Іллі Кваші було чимало різних успіхів. На літніх Олімпійських іграх 2008 року в Пекіні він у парі з Антоном Захаровим став бронзовим призером у синхронних стрибках із триметрового трампліна. На чемпіонатах Європи Кваша завоював вже десять медалей, серед яких сім золотих: дві – у синхронних стрибках із триметрового трампліна, п’ять – в індивідуальному заліку на метровому трампліні. Проте до Барселони українець ніколи не піднімався на п’єдестал пошани світових першостей. У понеділок він заповнив цю прогалину, ставши призером чемпіонату світу у своїй коронній дисципліні – стрибках із метрового трампліна.
Кваліфікація у цій дисципліні відбулася в суботу. За її підсумками Кваша посів третє місце. Він поступився лише чинному чемпіону світу на метровому трампліні китайцю Лі Шісіню, а також Метью Россе з Франції. Таким чином, за підсумками фіналу українець цілком міг розраховувати і на більш високу позицію. Того ж Россе – дворазового бронзового медаліста континентальних першостей – наш стрибун перемагав не раз. Гірше, ніж Кваша, у кваліфікації виступили німці Олівер Хомут і Мартін Вольфрам, які на червневому чемпіонаті Європи в Ростоку стали призерами на метровому трампліні, але значно відстали від українця. Однак Ілля Кваша мав серйозних суперників з інших континентів – ще одного представника Китаю Сунь Чжи та Алехандро Чавеса з Мексики.
У 2009 році українські спортсмени взагалі не піднімалися на п’єдестал пошани. У 2011-му єдину “бронзу” для України вибороли Олександр Бондар та Олександр Горшковозов у стрибках з 10-метрової вишки
В понеділок у фіналі Кваша відразу показав, що претендує стати призером. Перший стрибок українця судді оцінили в 77,50 балів, стільки ж мав Россе, всього на 0,50 бала конкурентів випередив Чжи. Однак потім у нашого стрибуна з’явилися проблеми. Після другої спроби (62,70) українець опустився на п’яте місце, а за підсумками наступної (67,50) став шостим. Як наслідок, почав викликати побоювання насамперед психологічний стан Іллі Кваші, який на чемпіонатах світу навіть у своїй улюбленій дисципліні ніколи не піднімався вище п’ятого місця. На п’ятій позиції він закінчив змагання і в Мельбурні у 2007-му, і через два роки в Римі. На світовій першості – 2011 у Шанхаї український спортсмен не виступав через травму.
А лідерство після половини з шести підходів до трампліна несподівано захопив Олівер Хомут, позаду якого в таблиці розташувалися обидва китайських стрибуни – Чжи та Шісінь. Після чергової серії стрибків першим був вже Россе з Франції. Другим став Кваша, чудово виконавши стрибок високої складності з коефіцієнтом 3,0. Його виступ оцінили у 81,00 бал – найвищий на той момент показник серед всіх учасників.
Однак у двох підходах, що залишилися, українця перевершив Лі Шісінь. Завдяки двом стрибкам на 86,70 та 87,45 балів китаєць вдруге поспіль став чемпіоном світу. Ілля Кваша до останнього моменту боровся за “срібло” з Алехандро Чавесом, якого перед заключним підходом випереджав всього на 0,45 бала. Мексиканець стрибав раніше і отримав оцінку 69,70. У лідера української команди вона виявилася вищою – 72,00. Отже, наш спортсмен виграв срібну медаль, яка стала першою для нього нагородою на світових першостях та дебютною для збірної України в Барселоні.
 |
Ілья Кваша (фото: getty images) |
В стрибках у воду на медалі вчора претендували українці Ілля Кваша та Олексій Пригоров, які виступали дуетом на триметровому трампліні. Разом вони вже не раз опинялися серед призерів великих міжнародних турнірів. На Олімпіаді 2008 року в Пекіні Кваша та Пригоров завоювали “бронзу”. На першостях Європи 2009 і 2010 років вони двічі поспіль ставали чемпіонами. Крім того, у Іллі Кваші вже є нагорода нинішнього (барселонського) чемпіонату – “срібло” на метровому трампліні. Для команди України у синхронних стрибках на триметровому трампліні все складалося добре лише до заключної спроби у кваліфікації. До цього Кваша та Пригоров впевнено утримували друге місце, пропускаючи вперед лиш дворазового олімпійського чемпіона у цьому виді спорту Цинь Кая та Хе Чона, який завоював “золото” Ігор-2008 в індивідуальних стрибках із триметрового трампліна. Але, заваливши шостий підхід, українці завершили кваліфікацію лише четвертими. Виступ же Іллі Кваші та Олексія Пригорова у фіналі взагалі справляв гнітюче враження. Після закінчення чотирьох стрибків вони не піднімалися вище п’ятої позиції. Наступна спроба, оцінена в 83,22 бали, повернула їх до числа претендентів на медалі – на четверту сходинку. Однак 70,35 балів за останній стрибок не тільки позбавили їх шансів стати на п’єдестал пошани, але й відкинули у підсумковому протоколі на сьоме місце.
На жаль, у вівторок примножити свій успіх Кваша не зумів. Він разом з Олексієм Пригоровим невдало виступив у змаганнях дуетів на триметровому трампліні. Ця пара неодноразово була призером великих міжнародних турнірів. На Олімпіаді 2008 року в Пекіні Кваша та Пригоров завоювали “бронзу”, а на першостях Європи 2009 і 2010 років двічі поспіль ставали чемпіонами.
Історична “бронза”
А от наші синхроністи нарешті здобули історичну нагороду. Збірна України з синхронного плавання отримала шанс виграти першу медаль чемпіонату світу завдяки тому, що у Барселону не приїхала команда Китаю. Синхроністки цієї країни посідали друге місце на попередній Олімпіаді 2012 року в Лондоні, а також у 2011-му на чемпіонаті світу в Шанхаї. В Іспанії їх не було.
Однак пояснювати успіх команди українських синхроністок у технічній програмі лише відсутністю китаянок було б навіть непристойно. На тій же шанхайській першості наша збірна була в цьому виді лише шостою. Поступилася вона не тільки Росії, беззастережному лідерові, Китаю та Іспанії, іншим визнаним лідерам синхронного плавання, але й Канаді та Японії.
Збірна України з синхронного плавання отримала шанс виграти першу медаль чемпіонату світу завдяки тому, що у Барселону не приїхала команда Китаю. Синхроністки цієї країни посідали друге місце на попередній Олімпіаді 2012 року в Лондоні, а також у 2011-му на чемпіонаті світу в Шанхаї
Аби нарешті піднятися на п’єдестал пошани, українки під керівництвом головного тренера Світлани Саїдової постійно вдосконалювалися. Після чемпіонату-2011 Саїдова внесла корективи до складу: замість Дар’ї Юшко, Ксенії Сидоренко та Інги Геллер до команди увійшли Олена Гречихина, Катерина Рєзнік та Анастасія Савчук. Паралельно відточували технічну майстерність Лоліта Ананасова, Ганна Клименко, Олександра Сабада, Катерина Садурська та Ганна Волошина. Остання ледь не здобула медаль в індивідуальних змаганнях, фінішувавши на четвертій позиції. Разом із Ананасовою вони стали четвертими і в парах.
Про те, що група з України буде серед претендентів на нагороди у технічній програмі, стало зрозуміло ще після кваліфікації. На відбірковій стадії виступ наших спортсменок оцінили в 93,200 бали. Попереду опинилися лише Росія та Іспанія, зате нижче у таблиці розташувалися Японія, що відстала на один пункт, та Канада, яку від України відділяла прірва – 3,100 бали.
У понеділок ввечері розраховувати на те, щоб потіснити росіянок з іспанками, збірній України не доводилося. Росія з величезним відривом, забезпеченим результатом 96,600, завоювала “золото”. “Срібло” вибороли іспанські синхроністки, виступ яких оцінили в 94,400. А от українки навіть трохи покращили свій показник кваліфікації. Отримавши від суддів 93,300 бали, вони виграли “бронзу” – виявилося, що японки не здатні перевершити свою оцінку рівня кваліфікації.