Минулого тижня в німецькій футбольній Бундеслізі сталася знакова подія. Після дев'яти стартових клубів турнірну таблицю першості очолив клуб "Хоффенхайм" з однойменного містечка, населення якого становить лише 3,5 тис. чоловік. Тобто, якщо міряти українськими мірками, це містечко можна порівняти з таким собі середнім вітчизняним селом. Ми вже звикли до того, що в світовому футболі правлять столичні "монстри", тому поява таких клубів як "Хоффенхайм" на вершинах турнірної таблиці явище рідкісне.

Пам'ятаючи коріння

Клуб "Хоффенхайм" заснували в 1899 році, тому повна його назва "TSG 1899 Hoffenheіm". Його штаб-квартира знаходиться в однойменному містечку  на півдні Німеччини за 30 кілометрів від Гайдельберга. Нічого особливого клуб собою не являв аж до того часу, поки на початку 60-х років минулого століття в команду не прийшов футболіст на ім'я Діттмар Хопп. Хоча особливого внеску безпосередньо на футбольному полі він не зробив, проте уся подальша історія команди пов'язана саме з ним. В 1972 році Хопп заснував компанію SAP, яка нині є одним з найбільших європейських під­приємств, які розробляють  програмне забезпечення. Вартість її становить близько 47 мільярдів євро. А здобувши капітал, Хопп взявся опікувати рідну команду. На той час клуб опинився в шостому німецькому дивізіоні. Але поступово інвестиції Хоппа стали приносити свої плоди і за кілька років колектив на одному диханні пройшов відразу три німецьких ліги (Ландесліга, Фербандсліга, Оберліга). У Регіональлізі підопічні Хоппа дещо затрималися, аби в сезоні - 2006/2007 отримати, нарешті, статус професіоналів і кваліфікуватися в другу Бундеслігу. Проте ще до того колектив устиг багатьох здивувати своєю спритністю. В 2003 році "Хоффенхайм" дійшов до чвертьфіналу Кубку Німеччини.

Цікаво, що в той час колектив виступав на рідному новенькому стадіоні  "Діттмар-Хопп-Штадіон", який вміщав 6000 глядачів і на кожному матчі був переповнений при тому, що в місті лише 3500 жителів.

Минулого сезону команда заявила про себе вже відразу в міжсезоння. "Хоффенхайм" був одним з найактивніших гравців на німецькому трансферному ринку і витратив на новачків 20 мільйонів євро. І це, нагадаємо, клуб другого дивізіону, який до того ж чимало уваги приділяє вихованню своєї молоді. Не див­но, що другий дивізіон він пройшов практично без проблем. І вже цього року "Хоффенхайм" яскраво засвітився у Бундеслізі. При цьому немає сум­нівів, що в еліті він затримається надовго. До того ж на початку 2009 року мають здати в експлуатацію новий красень-стадіон в містечку Зінсхайме, який вміщатиме близько 30 тисяч глядачів.

"Підводники"

Якщо "Хоффенхайм" тільки прокладає собі шлях на вершину, на Піренеях грає амбіційний клуб з невеличкого містечка. Українцям важко уявити, що команда з районного центру з населенням в 45 тисяч гратиме в півфіналі Ліги чемпіонів. А для Іспанії це цілком звичне явище. Йдеться про "Вільярреал".

Ще 50 років тому містечко Вільярреал нараховувало лише 25 тисяч жителів. Проте швидкі темпи розвитку виробництва збільшили кількість населення практично вдвічі.  І з нинішніх 49-ти тисяч майже половина заповнює  вщент місцевий стадіон "Ель-Мадригал", аби подивитися гру своїх улюбленців з "Вільярреалу". Саме вболівальники назвали їх "жовтим підводним човном" за основні кольори ко­манди. І це прізви­сько нині невід'ємна частина клубу (хоча за це колектив ненавидять вболівальники "Кадісу", які вважають, що саме їхніх улюбленців першими назвали "жовтим підводним човном").

Фактично історія великого "Вільярреалу" розпочалася десять років тому. Саме в сезоні 1997/98 цей левантійський клуб уперше потрапив у елітний дивізіон. До того кастельйонці 65 років вели боротьбу в різноманітних нижчих іспанських дивізіонах.  Дебют вийшов невдалим і "підводників" швидко "потопили", відправивши на "переекзаменування" в Сегунду. Зробивши висновки,  "Вільярреал" повернувся в еліту, де перебуває і донині.

Влітку 2003 року "підводники" виграли свій перший європейський трофей, обігравши "Херенвен" у фіналі Кубка Інтертото, що дозволило виступити в Кубку УЄФА, де клуб досяг півфіналу, поступившись лише землякам і головним ворогам - "Валенсії". Наступного року команда знову виграла Кубок Інтертото, а в Кубку УЄФА зупинилася в чвертьфіналі. Того ж року скромний клуб посів третє місце в національній першості, що забезпечило "Вільярреалу" путівку в третій відбірний раунд Ліги чемпіонів, де клуб феєрично досягнув півфіналу. Минулого сезону "підводники" зробили ще один крок вперед, посівши в чемпіонаті другу позицію. Вже нині можна сказати, що вони на 99% забезпечили собі місце в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів.

Найцікавіше, що головною причиною успіхів цієї команди є не шалені фінансові вливання (хоча, звісно, без належного фінансування не обійшлося), а феноменальна трансферна по­літика і вміння правильно використовувати людські ресурси. "Вільярреал" давно славиться своїм умінням реанімувати талановитих футболістів і заробляти гроші на подальшому їхньому продажі. Саме в складі "підводників" засвітилися списані деякими командами футболісти Хуан Роман Рікельме, Дієго Форлан, Хосе Марі, Йон Даль Томассон, Хуан Пабло Сорін. Нині курс "реабілітації" в стані "підводників" проходять Джузеппе Россі, Ніхат, Робер Пірес, Едмілсон, Аріель Ібагаса. І можна з впевненістю сказати, що "Вільярреал" ще не раз змусить усіх голосно про себе говорити.

Україна сільська
або молоді та щасливі

Звісно, в Україні команди, подібні до "Хоффенхайма" або "Вільярреала", можуть з'явитися не скоро. Оскільки "грошових мішків" у нас і так не дуже багато, а охочих вкладати гроші в футбол, тим паче в сільські команди, менше. Проте в нас, нехай лише на рівні першої ліги, є колективи, які представляють сільську місцевість.

Так уже третій рік, як міцно облаштувався в другому за рангом українському дивізіоні кримський клуб "Кримтеплиця", який представляє  Молодіжне. Історія колективу бере свій початок в 1999 році. Гендиректор об'єднання "Кримтеплиця" Олександр Васильєв, який свого часу займався футболом, ухвалив рішення щодо створення футбольної команди, що стала б візитною карткою не тільки підприємства, але й селищ Аграрне та Молодіжне, що неподалік Сімферополя. Над назвою довго не думали і так виник футбольний клуб "Кримтеплиця". Досить швидко колектив продемонстрував свої амбіції і в 2000-му та 2001-му роках команда стала дворазовим чемпіоном України серед сільських команд, а в 2001 році - бронзовим призером першості Криму. Відчувши, що цей рівень вже занизький, у 2003 році команда ФК "Кримтеплиця" подала заявку на участь у другій лізі чемпіонату України в групі "Б" і в першому ж сезоні посіла третє місце. Через рік, набравшись досвіду, кримчани достроково оформили перемогу в турнірі й путівку в першу лігу, де грають і понині.

Звісно, думати про елітний дивізіон кримчанам ще зарано, головною метою колективу є створення кадрів для команд вищої української ліги, що представники Молодіжного досить успішно долають. Але і пасти задніх у першій лізі кримчани не збираються і подеколи досягають непоганих результатів. Так,  за підсумками сезону 2006/07, "Кримтеплиця" посіла четверте місце. Минулого року дещо здала позиції й опинилася на 11-му місці. Цього року після стартових турів кримчани ходили в лідерах, але поступово опустилися в середину турнірної таблиці.

Ще стрімкіше у першу лігу увірвалася команда "Княжа" з селища Щасливе Бориспільського району  на Київщині. Цей колектив створили 5 липня 2005 року два ентузіасти футболу: майбутній почесний президент футбольного клубу "Княжа" Юрій Кіндзерський та екс-футболіст київського "Динамо" Віктор Хлус. Цей тандем за вкрай короткий час створив цілком боєздатний колектив, який відразу подав заявку в другу лігу, а вже нині виступає у першій. "Княжу" можна деякою мірою порівняти з "Хоффенхаймом", оскільки колектив аж ніяк не збирається зупинятися на досягнутому. Вже нині другий склад команди представлений у другій лізі. Існує потужна футбольна школа, сім команд якої задіяні в Дитячо-юнацькій футбольній лізі України. Йде цілеспрямоване  виховання молоді в тісному контакті з елітним ФК "Львів", який теж належить  Юрію Кіндзерському. І, напевно, саме "Княжа" з усіх селищних команд України має чи не найбільші шанси стати першим сільським колективом в українській еліті.