У Лондоні завершився турнір претендентів на шахову корону

Шаховий турнір у Лондоні, де вісім шахістів розігрували право зустрітися з індусом Віші Анандом, аби посперечатися за шахову корону, запам’ятається багатьом шанувальникам. Такої драматичної розв’язки світ шахів не бачив вже давно. Битва норвезького вундеркінда Магнуса Карлсена та російського шахового монстра Володимира Крамника завершилася перемогою скандинава. Однак ця звитяга коштувала норвежцю чималої кількості нервових клітин. Навперемін захоплюючи лідерство на фініші змагань, обидва гросмейстери підійшли до заключного туру з ідентичними показниками і обидва зазнали в останній день змагань поразки. Проте Карлсен став першим завдяки більшій кількості переможних партій. Він отримав статус претендента на чемпіонське звання.

Турнір у Лондоні навіть запеклі експерти, які бачили безліч змагань, назвали історичним та неймовірним. Вісім гросмейстерів, котрі сперечалися в ньому, продемонстрували просто неймовірні як для такого рівня результати. 25 партій із 56 завершилися перемогою одного з шахістів. Достатньо згадати хоча б турнір претендентів, що відбувався у Казані два роки тому. Тоді за весь час проведення результативних партій було лише три.

Найдивовижніше те, що кожен з шахістів виконував на турнірі власні завдання. Найбільшим розчаруванням став виступ Теймура Раджабова. Азербайджанець мав достатньо шансів для того, щоб позмагатися за перше місце. Так, генеральний директор компанії SOCAR Маїр Мамедов зробив усе можливе, аби саме ця компанія стала головним спонсором турніру претендентів, а також забезпечив Раджабову максимально комфортні умови упродовж всього турніру. Проте Теймур покладені на нього надії не виправдав, посівши у Лондоні останнє місце.

“Чомусь, я завжди дуже погано граю в березні, – сказав на прес-конференції Теймур. – Зазвичай на рік програю три партії, не більше, а тут поступився шість разів. Таке було зі мною тільки на турнірі в Монако. Сподіваюся, я зазнав поразок на багато років вперед”.

Не вистачило сил і Левону Ароняну. Вірменський гросмейстер лідирував протягом усього турніру. Здавалося, він краще, ніж інші, підготувався до боротьби з чемпіоном світу Вішванатаном Анандом. Але дві грубі помилки у зустрічах із Гельфандом, а потім з Крамником звели нанівець всі очікування Левона. Втративши всі шанси продовжити боротьбу, він тільки глибоко зітхнув. “Втома накопичилася така, що я не можу прорахувати навіть на два ходи вперед, – розводив руками Аронян. – Мабуть, доведеться змиритися з тим, що в цьому циклі мені вже нічого не світить. Але життя не закінчується. Гельфанд зіграв свій матч за корону у 44 роки. Мені лише 30”.

Ізраїльтянин Гельфанд та росіяни Свідлер і Грищук теж зіграли, не сягнувши межі своїх можливостей. Свідлеру не заважало б додати впевненості в собі. Тоді він міг би позмагатися за перемогу. Пітерський гросмейстер чудово провів дебют та ендшпіль, а його перемогу над Ароняном та Карлсеном можна назвати видатною. Проте в інших партіях росіянин мав чимало проблем з концентрацією. 

Спокійно провели час у Лондоні Борис Гельфанд і Олександр Грищук, минулорічні фіналісти турніру претендентів. Перший своєю перемогою все ж поклав початок поразкам Ароняна, а от Олександр навряд чи може хоч чимось похвалитися. 

Можливо, багатьох розчарував львів’янин Василь Іванчук, який фінішував сьомим. Однак українець майже шокував усіх, заявивши, що для нього турнір у Лондоні –  лише етап підготовки до командного чемпіонату Росії, який стартує найближчими днями. Деякі гросмейстери лише мріють про те, аби потрапити на турнір у столиці Великобританії, а для нього це просто тренування. Тому не дивно, що в підсумку Іванчук програв п’ять партій. Проте саме він став однією з головних дійових осіб разом із Крамником та Карлсеном, саме він створив інтригу в турнірі. Минулої п’ятниці, коли Крамник переміг чорними Ароняна, Іванчук здолав чорними Карлсена та очолив турнірну таблицю. У неділю, в наступному (передостанньому) турі, норвежець повернув собі лідерство, розправившись чорними з азербайджанським аутсайдером Теймуром Раджабовим та зрівнявшись за кількістю набраних очок із росіянином.

Фінальний тур був квінтесенцією всього турніру – шаховими американськими гірками, на яких можливо все. Багато хто вже вітав Магнуса Карлсена з перемогою у турнірі – він грав білими з Петром Свідлером, і всі були впевнені: Карлсен зіграє бодай внічию. Проте норвежець ризикував і грав так, що було видно: він хоче перемогти, він шукає ті ходи, які можуть принести очко, а не пів. Норвежець шукав ходи навіть тоді, коли вже стало зрозуміло: у паралельній партії, де Іванчук змагався з Крамником, стан справ росіянина, змушеного ризикувати, є не найкращим, і виграти Володимиру навряд чи вдасться. У підсумку Магнус Карлсен заліз у цейтнот та, намагаючись врятувати ситуацію, помилився. Норвежець, у підсумку програвши, вже спостерігав за подіями в партії між Іванчуком і Крамником, як глядач. У зустрічі українця та росіянина Іванчук постав у всій красі. Крамник не міг нічого протиставити Василю, а той не став пропонувати нічию у позиції, де її не було. 14-й чемпіон світу гордо викинув білий прапор і вирушив переживати свою лондонську драму. 

А Магнус Карлсен, усвідомивши нарешті, з якої халепи викрутився, зізнався: у нього не залишилося сил радіти своєму першому місцю: “Не знаю, може, вип’ю в номері трохи шампанського”. Він також зазначив, що “зробив багато висновків вже зараз і зробить надалі”. “Щоб здолати Віші, доведеться серйозно попрацювати”, – заявив норвежець.