Після перших чотрирьох турів лідерство захопили вірменин Левон Аронян та норвежець Магнус Карлсен, львів’янин Василь Іванчук наразі посідає останнє місце. 

Перед турніром головним фаворитом фахівці називали норвезького вундеркінда Магнуса Карлсена. І скандинав настільки повірив пресі та фахівцям, що вже й сам не сумнівався в успіху. На офіційному відкритті він виглядав переможцем і занадто самовпевненим. Однак у перших двох турах Карлсен нічого не зміг протиставити Левону Ароняну та росіянину Володимиру Крамнику. І хоча він не програв, однак жодного разу норвежець не мав позиції, де у нього були хоча б натяки на перемогу. 

Загалом після першого туру склалося враження, що цей турнір буде вкрай напруженим та не багатим на перемоги, оскільки усі чотири партії завершилися нічиєю. Але в другому турі кількість підписаних мирових скоротилася вдвічі. Лідерство захопили Аронян, який переміг ізраїльтянина Гельфанда, і азербайджанець Раджабов, котрий виявився сильнішим, ніж наш Іванчук.

Між іншим, як жартують деякі шахові оглядачі, секрет перемог у другому турі двох кавказців може полягати не тільки в шаховій підготовці, але й у емоційному підйомі. Справа в тому, що за день до першого туру офіційне відкриття відбулося дуже скромно. З цим не міг погодитися Маїр Мамедов, генеральний директор компанії SOCAR, яка є головним спонсором турніру. Відразу після першого туру він організував дуже пристойний вечір в готелі, де живуть претенденти. Тут була жива джазова музика, страви з лондонського ресторану “Баку”, терпкі вина з кращих льохів міста, відомі гості. Усіх вісьмох гросмейстерів запросили на бал. Проте з’явилися лише двоє. Звичайно, це був Теймур Раджабов, надія всіх азербайджанських шахів, та... Левон Аронян. Маестро смачно повечеряли, випили по келиху води, поспілкувалися з журналістами і наступного дня очолили турнірну таблицю.

Загалом дві результативні партії після двох турів на подібних турнірах – дуже хороший показник. Наприклад, два роки тому на турнірі претендентів в Казані за весь час таких партій було лише три. А вже в третьому турі цей показник не лише повторили, але й значно перевищили. 

Головним ініціатором результативності став один із найгеніальніших шахістів останнього двадцятиріччя Василь Іванчук. Львів’янин, який у понеділок відсвяткував своє 43-річчя, схоже, вирішив згадати юність. У другому та третьому турах Іванчук зважився на доволі сумнівні дебютні експерименти, які й стали причиною двох поразок поспіль. 

Так, у ситуації з Раджабовим українець експериментував з голландським захистом, а з Ароняном грав білими, як любитель. Вірменин, у якого в голові, здається, все ще лунав джаз, скористався цим сповна, змусивши українця підняти білий прапор. 

На інших дошках теж вирували пристрасті. Росіянин Петро Свідлер елегантно перегравав Раджабова. Нагадав про себе і Карлсен, який здолав Гельфанда. А згодом на прес-конференції норвежець вирішив нагадати усім підсумки турніру в Вейк-ан-Зеє: “На початку року на турнірі у Вейк-ан-Зеє я теж виграв тільки в третьому турі. І тоді мені вдалося вибороти перше місце з великим відривом, набравши “+7”. Можливо, це знак?”.

У четвертому турі продовжилась серія результативних партії. Карлсен  змусив капітулювати на 37-му ході Грищука і, здобувши другу перемогу поспіль, наздогнав Ароняна, який зіграв внічию з Петром Свідлером. У битви двох невдах перших турів Гельфанда й Іванчука переможця не було виявлено.