До завершення подачі заявок на проведення Олімпійських ігор 2022 року залишилося близько восьми місяців, але в розпорядженні Міжнародного олімпійського комітету (МОК) досі немає жодного офіційного кандидата. Незважаючи на престижність Олімпіади та величезні рекламні дивіденди, Олімпійські ігри залишаються дуже ризикованою справою з точки зору економіки. Особливо зараз, коли фінансова криза знаходиться в самому розпалі, жодна держава не хоче ризикувати своїм добробутом, займаючись подібним витратним проектом. Та й приклад Олімпіади в Сочі, бюджет якої вже зараз у багато разів перевищує заплановані цифри, відлякує потенційних претендентів. Єдиною країною, яка всерйоз заявила про свої наміри стосовно Олімпіади-2022, була Швейцарія, що виставила як кандидата кантон Граубюнден. Але цими вихідними відбувся референдум з питання про подачу заявки на проведення зимових Олімпійських ігор в Сент-Морітці і Давосі, розташованих у Граубюндені. За підсумками голосування, ідею проведення Олімпіади підтримали тільки 47,34% громадян, які взяли участь у референдумі, 52,66% висловилися проти. Явка на референдумі склала 59,14%, повідомляє  Reuters. 

Супротивники проекту висловлювали побоювання, що масштабне будівництво олімпійських об’єктів та іншої інфраструктури завдасть шкоди екології Альп. Крім того, вони вказували, що витрати на проект у процесі його реалізації можуть значно перевищити попередні розрахунки. 

Національний олімпійський комітет Швейцарії заявив, що розчарований прийнятим громадянами рішенням. А для Львова, який також  розраховує на проведення зимового форуму, це означає, що на одного конкурента стало менше.

Наразі найбільш реальним кандидатом на проведення Олімпіади-2022 виглядає Мюнхен. Столиця Баварії разом з Кеніґзеє та Гарміш-Партенкірхен вже претендувала на Олімпійські ігри 2018 року, але поступилася південнокорейському Пхенчхану, який був явним фаворитом гонки. Незважаючи на те, що отримання Олімпіади залишається для німецького міста справою техніки, особливого бажанням висувати свою заявку в Німеччини поки немає. Наразі усі очікують виборів до бундестагу, шо пройдуть у вересні 2013 року, а президент Національного олімпійського комітету Німеччини Томас Бах жадає поборотися за крісло президента МОК. Зрозуміло, що якщо Бах ці вибори виграє, то навряд чи в Німеччині ризикнуть подати заявку, аби відразу не створювати проблем своєму співвітчизнику. 

Не дивно, що референдум з цього питання має відбутися 11 листопада, але це не означає, що він насправді буде проведений. З одного боку, в ЗМІ публікуються плани модернізації попередньої мюнхенської заявки, що виглядають вельми амбітними. Наприклад, планується підключити біатлонний стадіон в Рупольдінґу, де рік тому був проведений чемпіонат світу з біатлону. З іншого боку, термін подачі заявок завершується вже 

14 листопада. І чи встигнуть німці підготувати усі документи за три дні? 

Ще одним кандидатом на зимову Олімпіаду є Норвегія, але й там конкретні плани відсутні в принципі. У травні проект проведення Олімпійських ігор буде обговорюватися на державному рівні, а у вересні планується відповідний референдум. Шанси на те, що Осло дійсно буде претендувати на Олімпіаду, виглядають, втім, досить низькими. 

Ще більш туманною виглядає заявка Барселони, яка наразі, окрім бажання деяких чиновників, нічим не підтверджена.

Не кращі справи у наших сусідів-поляків, які теж розглядають можливість подачі спільної заявки разом з Словаччиною. Нещодавно мешканці польського Кракова виступили проти ідеї проведення в місті зимових Олімпійських ігор. Автори колективного звернення до місцевої адміністрації вважають затію занадто витратною. За їх словами, в Кракові не вистачає державних дитячих садків, шкіл та інших об’єктів соціальної інфраструктури. Зайві гроші, на їхню думку, краще пустити на вирішення цих проблем. Мерія заперечує, що витрати на підготовку до ігор ляжуть на плечі інвесторів, а місту буде тільки користь. 

І в цій ситуації можлива заявка Львова може опинитися чи не єдиною. Щоправда, залишається відкритим питання, чи насправді нам потрібний настільки фінансово витратний проект. Адже на відміну від інших країн, у нас усі спортивні споруди необхідно будувати фактично з нуля. А оцінити те, наскільки це може бути витратним, достатньо поглянути на кошторис Сочі-2014.