Нещодавно відбулося чергове засідання автономної некомерційної організації (АНО) “Об’єднаний чемпіонат з футболу”. Організація, яка, всупереч рекомендаціям ФІФА, і далі працює над створенням об’єднаного російсько-українського чемпіонату з футболу, провела зустріч в офісі головного фінансового монстра Росії, компанії “Газпром”. Загалом нічого дивного у цьому немає, адже саме президенту зазначеної компанії Олексію Міллеру спала на думку ідея проведення чемпіонату. І, як з’ясувалося пізніше, саме ця компанія готова надати футбольним клубам фантастичні суми призових. 

На захід запросили керівників клубів російської та української прем’єр-ліг. З’явилися не всі. Не було представників “Мордовії” і “Терек”. А українську сторону представляли лише двоє: виконуючий обов’язки виконавчого директора української прем’єр-ліги Петро Іванов, а також представник “Таврії” Михайло Хачатрян (останнього навіть у футбольних колах України мало хто знає). Настільки нечисленний склад української делегації в цілому був прогнозованим. Про своє небажання їхати у Москву раніше говорили і президент київського “Динамо” Ігор Суркіс (“Ми не будемо у Росії на підтанцьовуванні”, – заявив він), і гендиректор “Шахтаря” Сергій Палкін, і багато, багато інших представників українського футболу. Але це аж ніяк не зупинило російських функціонерів.

Засідання тривало півтори години. Перша частина – промова ідеолога створення об’єднаного чемпіонату, голови правління ВАТ “Газпром” Олексія Міллера, згодом – доповідь голови оргкомітету Валерія Газзаєва, і наостанок дискусії учасників.

“Ми не займаємося самодіяльністю, – підкреслив Міллер. – Переговори з УЄФА провадяться. Звичайно, від нас вимагається офіційне звернення. І ми його зробимо. Це буде зацікавлене обговорення. І можу сказати, що нас готові слухати. Звернемося ми і до РФС, і до ФФУ”.

Міллер сподівається, що об’єднаний чемпіонат стартує восени 2014 року. “Або восени 2015, якщо раптом щось затягнеться”, – додав він.  Передбачається, що у вищому дивізіоні об’єднаної першості змагатимуться 

18 команд – дев’ять російських і дев’ять українських. 18 клубів нараховуватиметься також у першому дивізіоні. Буде і друга ліга, яка складатиметься з чотирьох зон в Росії і чотирьох в Україні.

Потім Міллер заявив, що об’єднаний чемпіонат дозволить російським і українським клубам відповідати нормам фінансового fair play. “А в рамках нинішнього російського чемпіонату вирішити проблему фінансового fair play складно. Ймовірно, навіть неможливо ”, – підкреслив він. Об’єднаний чемпіонат Міллер рекламував активно й красиво. За його словами, “згідно з попередніми оцінками”, російсько-українська першість матиме вищі телерейтинги, ніж Ліга чемпіонів, а бюджет – “абсолютно порівняний” із найпрестижнішим єврокубком. “Ми спираємося на дуже значні цифри”, – зазначив Міллер. 

А ці, воістину імперського розмаху, цифри назвав голова організаційного комітету Об’єднаного чемпіонату Валерій Газзаєв.“Цільовий бюджет чемпіонату становитиме один мільярд доларів. Із них 800 мільйонів – бюджет вищого дивізіону”, – повідомив головний тренер “Аланії”. Усі присутні в залі були відверто шоковані.

“Бюджет буде сформований за рахунок продажу прав на телевізійні трансляції та спонсорських відрахувань, – вів далі Газзаєв. – У міру зростання популярності ОФЛ (Об’єднана футбольна ліга) частка доходів від телевізійних прав збільшуватиметься. І щорічно ОФЛ перераховуватиме по п’ять відсотків від свого бюджету в національні федерації Росії та України”. 

Передбачається, що переможець турніру заробить 92,1 млн доларів, срібний призер – 74,3 млн доларів, бронзовий – 61,2 млн, а команда, яка посяде останнє місце, – 25,6 млн. Лише за участь у турнірі команда отримає 22 млн. 

Звичайно, саме ця сума змусила багатьох критиків дещо притихнути. Скажімо, віце-президент Федерації футболу України Анатолій Попов, який до того про ідею об’єднання висловлювався негативно, почувши суму в майже 50 млн доларів, які може отримати ФФУ, став більш обережним у висловах: “Міллер знається на грошах. Якщо він так говорить, значить у нього є підстави для цього. Буде цікаво дізнатися, як використовуватимуться ці можливості в осяжному майбутньому”. 

Сторони об’єднання продовжують шукати плюси, і з деякими аргументами важко сперечатися. Скажімо, за рахунок об’єднання чемпіонатів двох країн нова вища ліга складатиметься вже з більш класних за мірками УЄФА клубів. На цей момент у російському чемпіонаті виступає шість команд, а в українському – чотири з топ-100 клубного рейтингу УЄФА. У разі об’єднання клас ліги відразу підвищиться, оскільки з 18 передбачуваних команд десять входитимуть до топ-100. Із цих десяти у топ-50 будуть представлені відразу шість команд, а не по три в кожному окремому чемпіонаті. 

Це, звичайно, збільшить кількість принципових матчів. Якщо лідери в попередніх окремих чемпіонатах грали за призові місця, як правило, з трьома-чотирма прямими конкурентами, то тепер кількість таких матчів збільшується як мінімум удвічі. Також збільшиться і глядацька аудиторія, що вигідно для рекламодавців. Одним спонсорським або рекламним контрактом можна охопити населення двох країн. 

Але згадані плюси більше нагадують математику, яка не завжди знаходить собі місце в реальному житті. На зустрічі АНО “Об’єднаний чемпіонат з футболу” була озвучена сума в мільярд, а також те, що ця сума гарантовано виплачуватиметься упродовж п’яти років. Але наскільки серйозними є фінансові гарантії “Газпрому”? На думку російських біржових аналітиків, концерн у найближчому майбутньому матиме проблеми. Акції “Газпрому” нині впали до рівня 2009 року, перспектив отримання нових ринків збуту не передбачається, обсяги продажів газу падають. А фінансові апетити Росія має дуже великі. Країна завершує підготовку до Олімпіади в Сочі, попереду ще підготовка до Кубку світу 2018-го. І в цих проектах частка грошей “Газпрому” дуже значна. Звичайно, можна згадати про штраф у 7 млрд доларів, який компанія висунула Україні за недобір газу. Цієї суми вистачить не лише на п’ять років спонсорства ОФЛ, залишаться гроші ще й на будівництво арени десь у Мордовії. 

Тож виходитиме, що за футбольну забавку росіян платитимемо ми?

Найжахливішим у цій ситуації є те, що футбольні функціонери в Росії забули про найголовніше – про вболівальників. А саме для них грають команди. Опитування всіх великих футбольних інтернет-порталів показали, що в Україні близько 70% респондентів висловлюється проти об’єднання чемпіонатів. В Росії цей показник теж достатньо високий. 

Тим більше, що особливої любові між уболівальниками Росії та України ніколи не було. Навіть за часів СРСР відбувалися регулярні сутички між фанами “Спартака” та київського “Динамо”.

А тепер можна лише уявити, на що перетворяться зустрічі фанів ЦСКА, “Спартака”, московського “Динамо”, “Зеніта” з фанами київського “Динамо”, “Карпат”, “Волині”, “Дніпра”, “Металіста”. Не секрет, що російські футбольні хулігани відрізняються особливим розумом та кмітливістю. Достатньо згадати останнє Євро–2012 і те, як в Україні тішилися, що росіяни грали в Польщі. А тепер ці самі російські хулігани регулярно приїжджатимуть в Україну. Цікаво, як з ними поводитимуться українські правоохоронці? А як російські поліцейські будуть діяти, коли націоналістично налаштовані вболівальники київського “Динамо” чи львівських “Карпат” у Москві розгорнуть банер зі Степаном Бандерою? І чи не призведе це до ще більшої ескалації у відносинах Росії та України. Звичайно, не хочеться змальовувати все чорними фарбами, але свого часу в Югославії саме футбольні бунти на національній основі стали тією іскрою, що привела країну до громадянської війни