Ліонель Мессі став чотириразовим володарем “Золотого м’яча”

Спортивний рік поступово набирає обертів, проте більшість все ще живе роком, що минув. Цього тижня в Цюріху відбулася церемонія нагородження володарів найпрестижнішого футбольного індивідуального трофею FIFA Ballon D’or–2012, або, якщо простіше, “Золотого м’яча” ФІФА.

Церемонія нагородження найкращих за версією ФІФА вже стала невід’ємним атрибутом перших днів нового року. Для футболістів шоу закриває святкові тижні, часто присвячені іграм і тренуванням. Але в Цюріху була можливість розслабитися: червона килимова доріжка, зірки на сцені і в залі. Навіть новоспечений росіянин Жерар Депардьє відвідав шоу в компанії президента ФІФА Зеппа Блаттера. Він чи то обговорював перипетії проведення матчів чемпіонату світу в столиці Мордовії, чи то хвалився тим, що встиг оформити не тільки російський, але, схоже, і новий закордонний паспорт. Знайшлося місце на цьому святі і для українця. Невдаха-політик Андрій Шевченко разом із президентом УЄФА Мішелем Платіні відкрили церемонію, назвавши імена 11 футболістів, які увійшли до символічної збірної року за версією ФІФА. 

Ікер Касільяс, Дані Алвеш, Херард Піке, Серхіо Рамос, Марсело, Хабі Алонсо, Хаві, Андрес Іньєста, Ліонель Мессі, Кріштіану Роналду і Радамель Фалькао – саме ці виконавці, на думку тренерів національних збірних, капітанів, журналістів та експертів, і створили футбольний dream-team 2012 року. Шість іспанців, два бразильця, португалець, колумбієць і аргентинець. Можна й по-іншому: п’ять представників “Реалу”, стільки ж з “Барселони” і одинокий представник мадридського “Атлетіко”. Загалом за межами Іспанії, судячи з цієї команди, футболу немає. Та й Фалькао взяли тільки тому, що не хотіли порушити рівновагу між представництвами двох грандів. 

До речі, на такий склад збірної було чимало нарікань. Досить дивним видавалося те, що в ній не знайшлося місця для футболістів-фіналістів Ліги чемпіонів і Євро з “Челсі”, “Баварії”, збірної Італії. Наявність у списку нагороджених Марсело і Дані Алвеса, футболістів, які й у своїх клубах відіграють далеко не головні ролі, значно зменшила вагомість цієї нагороди.

В очікуванні головної події вечора – вручення “Золотого м’яча” кращому футболісту планети – за допомогою зворушливих відеосюжетів показали всіх претендентів на трофей, паралельно роздаючи інші нагороди. Луїс Феліпе Сколарі привітав своїх колег. Кращим тренером жіночої команди назвали шведку Піа Сундхаге, яка привела збірну США до золотих медалей Олімпіади в Лондоні. Лауреатка настільки розчулилася, що, войовничо трясучи своїм трофеєм, заспівала переможну пісню, не сходячи з трибуни. Присутні на церемонії її підопічні, аж ніяк не очікуючи від своєї наставниці такої поведінки, відводили очі. 

Вісенте Дель Боске пісень не співав і віршів не читав. Найтитулованіший тренер в історії футболу просто подякував усім. Конкурентів у нього не було, і цей приз просто не міг опинитися в інших руках. У Жозе Моуріньо на рахунку лише чемпіонат Іспанії, а Хосепа Гвардіолу запросили просто тому, що він стильний і органічно виглядає на світських раутах. 

Згодом свої трофеї отримали Франц Беккенбауер та Футбольна федерація Узбекистану. “Кайзер” поповнив колекцію призом президента ФІФА, а узбеки удостоїлися перемоги в номінації “Чесна гра”.

Вибір найкращого гола року, що минув, у підсумку перетворився на фарс. Напевно, так само, як і вибір символічної збірної. Найкращі голи, які увійшли до трійки номінантів, були більше ніж сумнівними. Фалькао забив у акробатичному стрибку, Неймар продемонстрував слаломний дриблінг, Стох класно впіймав м’яч на ногу після подачі з кутового. Після півгодинного фінального голосування на сцену піднявся Мирослав, хоча, маючи бажання, можна було знайти десяток аналогічних голів за 366 днів високосного року. Достатньо пригадати хоча б гол львівського “карпатівця” Лукаса. Проте такі проблеми зі смаком були помітними ще на минулій церемонії, коли залишили без уваги Вейна Руні та його розкішний удар “ножицями” через себе в манчестерському дербі. 

До речі, Мирослав Стох із “Фенербахче”, який не представляв іспанську першість, став єдиним володарем призу в чоловічих номінаціях. А щоб зрозуміти, чому він переміг, достатньо почитати відгуки. “Мирослав повинен подякувати нам за цілодобову підтримку в голосуванні”, – можна знайти чимало схожих реплік від турецьких уболівальників. 

Поступово настала черга і головної події вечора. За традицією, першою на сцену вийшла жінка: Еббі Вамба стала кращою футболісткою 2012-го року – вона отримала золоту олімпійську медаль у складі збірної США. Тут важко щось прокоментувати, адже про жіночий футбол більшість знає лише те, що він існує. Хто ж там серед найкращих, скажуть лише фахівці, та й то не всі. 

А потім на кілька секунд світ завмер, очікуючи на сенсацію. Четвертий “Золотий м’яч” для Лео Мессі – прецедент в історії футболу, нагорода в чужих руках – величезна несподіванка. У підсумку з результатом 41,6% (порівняно із 23,68% у Роналду) Мессі отримав “Золотого м’яча” вчетверте поспіль. 

Звичайно, знайдуться ті, хто вважатиме, що аргентинець не заслужив трофея. Проте і вони погодяться: футболіст, який на вищому рівні забив за календарний рік більше голів, ніж гравці деяких команд разом узяті, попри те, що не привів “Барсу” до великих перемог, індивідуально був найкращим на планеті. Ліонель – це команда в команді, щоб там не говорили про його залежність від партнерів. Звичайно, Роналду – чудовий футболіст, але будемо відвертими: він разом із “Реалом” провалив кінцівку року. А Мессі в той час бив рекорди, впливаючи на голоси “виборців”. Приблизно до вересня Кріштіану йшов нарівні зі своїм вже вічним опонентом, але упродовж чотирьох останніх місяців року аргентинець набрав додаткові бали, справедливо залишивши португальця позаду. 

Дійсно шкода Андреаса Іньєсту. Якщо вибирати розумом, то все справедливо, але серцю хочеться, аби “Золотий м’яч” дістався цьому скромному іспанцю. Несправедливо відібрана нагорода в 2010-му дається взнаки, та й просто історично несправедливо, що такі футболісти, як Іньєста та Хаві залишаються без індивідуального визнання.