Фінальний турнір Євро-2020 відбудеться в різних великих містах всієї Європи

Наприкінці минулого тижня на зустрічі в Лозанні Виконавчий комітет УЄФА ухвалив історичне рішення. Фінальний турнір Євро-2020 відбудеться не в одній чи двох країнах, а в різних великих містах всієї Європи. Тож господарями Євро можуть стати відразу 12 країн.

Коли в липні цього року президент УЄФА Мішель Платіні виступив з ініціативою про проведення чемпіонатів Європи з 2020 року по всьому континенту, цю пропозицію сприйняли без особливого захоплення, щоправда особливих критиків теж практично не було. Єдиною країною, яка відразу негативно висловилася стосовно ідеї Платіні, була Туреччина.  Проте причини цього цілком зрозумілі – упродовж багатьох років турки прагнуть провести континентальний форум на території своєї країни, і до останнього часу саме вони були головними претендентами на перемогу в конкурсі заявок на Євро-2020.

УЄФА з гаслом “Євро для Європи” упродовж декількох місяців обговорював пропозицію Платіні з національними асоціаціями та отримав виключно позитивні відгуки. Це стало причиною ухвалення на засіданні Виконавчого комітету в Лозанні новаторського рішення.

Причини 

Причина переформатування чемпіонату проста і банальна – фінансова криза, яка багатьох країн позбавляє можливості організувати турнір на належному рівні. Саме тому пропонується проводити футбольні ігри в містах, де вже розвинена спортивна інфраструктура, а, значить, немає потреби у великих фінансових витратах. І хоча спочатку була ідея в такому форматі організувати і Євро-2016, вирішили залишити все як є. Країною, яка прийматиме цей турнір, залишилася Франція.

“Упродовж кількох найближчих місяців Комітет УЄФА зі змагань для збірних визначиться з процедурою подачі заявок, після чого подасть її Виконавчому комітету для ратифікації. Швидше за все, це станеться до березневого засідання, – розповів відразу після ухвалення рішення генсек УЄФА Джанні Інфантіно. – Детальніше говорити поки зарано. Ясно лише, що йдеться не про одну-дві країни, а про кілька міст всієї Європи. Їх кількість визначать теж пізніше”.

Очікується, що навесні 2014-го після затвердження процедури подачі заявок на проведення Євро ухвалять рішення щодо приймаючих міст.

За словами Інфантіно, таке рішення виконкому обґрунтовується цілою низкою причин. “Скажу дещо з приводу рішення про Євро-2020. У 2020 році чемпіонату Європи з футболу виповниться 60 років. Той факт, що кількість учасників фінальної стадії Євро збільшилася з 16 до 24, додає роботи організаторам. Для багатьох держав проведення подібного турніру стає проблемою, адже вимоги постійно зростають”, – підкреслив функціонер. – Літо подарувало нам фантастичний Євро в Польщі та Україні. Однак уряди цих країн і організаційні комітети виконали величезну роботу з удосконалення інфраструктури, аеропортів та стадіонів. Різні країни й міста отримають можливість провести у себе матчі чемпіонату й стати частинкою Євро. Це, безумовно, важливий крок. Особливо якщо врахувати нинішню економічну ситуацію, за якої складно очікувати від країн-організаторів суттєвих вкладень, необхідних для проведення такого масштабного турніру”.

“Одна з цілей – допомогти тим країнам, які досі не впевнені в необхідності будівництва нового стадіону для своєї національної збірної. Ми хочемо дати їм стимул побудувати такий стадіон. Ми могли влаштувати футбольне свято в якійсь одній країні. Замість цього в 2020 році подарунок отримає вся Європа”, – резюмував генсек.

Ціна питання

Найдорожчим чемпіонатом Європи з футболу став турнір 2012 року, проведений спільно Польщею та Україною. За офіційними даними, українська сторона витратила близько 5 млрд доларів, а польські колеги – близько 30 млрд доларів. Як відзначає багато аналітиків, такі витрати видаються недоцільними, оскільки проведений чемпіонат їх не окупив. Наприклад, в Україні іноземні уболівальники залишили приблизно 

1 млрд доларів, а це лише одна п’ята від всіх витрат. Щоправда, треба враховувати, що після проведення турніру вся спортивна (стадіони) і транспортна (аеропорти й дороги) інфраструктура залишилася. Хоча, скажімо, стадіон у Львові став нікому не потрібним.

На відміну від україн­сько-польського варіанту, футбольний чемпіонат Євро-2008, що пройшов в Австрії та Швейцарії, визнали “в цілому успішним”. Причина такої оцінки проста – дві країни, вклавши в підготовку до чемпіонату близько 1 млрд євро, зуміли повернути половину цієї суми. Окрім того, вони змогли залучити досить велику кількість туристів – майже 1 млн. Звичайно, всі ці цифри виглядають перспективнішими та економічно ефективнішими, порівняно з українськими підсумками.

А от Португалія, яка приймала чемпіонат у 2004 році, теж не відзначилася особливою ощадливістю чи економічним ефектом. Витративши на підготовку чемпіонату майже 5 млрд євро, ця країна змогла отримати від 1 мільйона уболівальників і туристів всього лише 400 млн євро. І це можна назвати цілковитою невдачею.

Та всі ці збитки й цифри тьмяніють перед наміром Катару організувати рекламну кампанію чемпіонату з футболу в 2022 році. “Справжнім божевіллям” охрестили ЗМІ намір влади цієї країни вкласти 56 млрд євро в розвиток інфраструктури. Це становитиме приблизно по 28 тис. євро на одного громадянина держави. Вже зрозуміло, що чемпіонат у Катарі не окупиться ні прямо, ні опосередковано. Як результат, ця кампанія буде найдорожчою кампанією з поліпшення іміджу країни в історії.

Наслідки

Загалом ідея Мішеля Платіні та її реалізація видаються цілком логічними й раціональними. Адже не потрібно вкладати величезні кошти, аби заманити вболівальників туди, де за кілька років до цього вирішили провести фінальний турнір. Простіше привезти дві команди в місце, де вже є готова інфраструктура, де не треба будувати новий стадіон чи аеропорт, адже вони вже є, і, найголовніше, де живе потенційна публіка. Крім того, важливі європейські міста набагато більше приваблюють туристів, ніж ті, що потрапляють до обраних. Об’єктивно, компактність не виправдовувала себе. 

Зрозуміло, наразі ідея президента ще сира – немає ні структури турніру, ні чіткої кількості міст, де планують проводити матчі. Зрозуміло лише, що є низка питань, над якими потрібно добре попрацювати. Наприклад, треба визначити, чи матимуть господарі майбутнього оригінального Євро-2020 якусь перевагу? Якщо Мадрид – одне з міст-учасників, то логічно провести там гру збірної Іспанії. Але тоді її суперник гратиме як гість. І добре, якщо це збірна Франції, що свій домашній турнір вже відіграла. А якщо йтиметься про команду Хорватії? З іншого боку, в чому сенс такого турніру, якщо іспанців і хорватів змусять грати, скажімо, в Донецьку? А якщо в Москві доведеться зустрітися, наприклад, збірним Данії та Греції? Тоді величезна арена “Лужніки” навряд чи заповниться. Для данців і греків поїздка в далеку Росію заради одного матчу – вельми сумнівне задоволення. Вирішувати такі нюанси треба обережно, розуміючи, що кордони між європейськими країнами відсутні далеко не всюди.

Відстані – важлива перешкода, адже фінальна частина складається з величезної кількості матчів, які проводять у стислі терміни. Наприклад, влітку на Євро-2012 приїхали вболівальники, які  подорожували Україною та Польщею разом зі своєю збірною, зупиняючись у містах, де проводилися матчі на тривалий термін. У 2020-му мандрувати разом зі збірною стане значно проблематичніше. Добре, якщо рідна країна входить до Шенгенської зони (яку, до речі, в Європі вже давно хочуть якщо не скасувати, то зробити більш закритою). А якщо ні? Наприклад, пересічному сербському, українському або румунському вболівальнику доведеться витратити чималу суму на авіаперельоти, перед цим заплативши за оформлення візи, аби подивитися матчі своїх улюбленців спершу в Лондоні, згодом в Мюнхені і, наостанок, у Стамбулі. До групових матчів можна підготуватися завчасно. А якщо команда подолає груповий турнір? Деякі вболівальники вирішуватимуть візове питання в режимі цейтноту. 

Виходить, що раніше мали великий пиріг, і кожен знав, де він лежить. Підготовці до поїздки можна було присвятити навіть кілька років. Тепер же кожне місто (а це будуть великі міста, швидше за все, галасливі і не завжди зручні столиці) отримає по шматочку згаданого пирога, і Євро для простого вболівальника стане чимось шаленим. Кожне місто-господар зробить усе, аби максимально заробити на тих, хто хоче підтримати своїх улюбленців на стадіоні.

Постає питання: кому насправді вигідно проводити футбольний турнір по всій Європі? Відповідь очевидна – УЄФА. Адже за будь-яких обставин ця організація зможе заробити величезні кошти, як обираючи міста-господарі, що стануть у чергу, так і використовуючи спонсорські гроші, сума яких, безумовно, значно збільшиться. Пересічному ж уболівальнику залишається сподіватися, що, враховуючи розвиток сучасних технологій, домашні телевізори зі 100-дюймовим екраном, які показують зображення у форматі 3D, через вісім років стануть доступнішими, ніж поїздки всією Європою

ДО ТЕМИ

Голова комітету зі змагань національних збірних Григорій Суркіс в інтерв’ю виданню “Спорт-Експрес в Україні” не відкинув можливості, що українські міста прийматимуть матчі турніру Євро-2020. За його словами, на місце проведення турніру не може претендувати кілька міст однієї країни. Але ФФУ намагатиметься провести консультації з урядом, щоб Україна також подала заявку. Як повідомив Григорій Суркіс, ми маємо лише два міста-претенденти: Донецьк з його 50-тисячним “Донбас-Ареною” та Київ із 70-тисячним НСК “Олімпійський”.