Збірна України перервала свою шестиматчеву безвиграшну серію

У середу в болгарській столиці – Софії – національна збірна України з футболу відіграла останній у цьому році матч. Наша команда під керівництвом виконавця обов’язків головного тренера Олександра Заварова виграла в товариській зустрічі зі збірною Болгарії з рахунком  1:0, тим самим перервавши свою шестиматчеву безвиграшну серію.

Матчем із болгарами національна команда України завершувала виступи у 2012 році, який став одним із найнеоднозначніших в історії збірної. Цього року у домашньому чемпіонаті Європи наша команда, за непоганої гри, не змогла виконати навіть завдання-мінімум і вийти з групи. Крім того, 2012 рік обов’язково розглядатимуть крізь призму невдалого реваншу з англійцями на “Вемблі” (1:1) на старті кваліфікації чемпіонату світу. Але вдалий початок відбору незабаром обернувся провалом. Олег Блохін, який вирішив очолити київське “Динамо”,  не зміг через хворобу виконати свою обіцянку і паралельно допрацювати зі збірною до кінця року. А його асистенту Андрію Балю у матчах з Молдавією (0:0) та Чорногорією (0:1) вдалося набрати всього одне очко.

До матчу з болгарами наша національна збірна так і не отримала повноцінного головного тренера, через що цінність спарингу з болгарами була досить сумнівною. На гру в Софії збірну країни виводив виконавець обов’язків тренера Олександр Заваров, який до минулого понеділка вважався головним претендентом на цей пост. Але 12 листопада президент Федерації футболу України Анатолій Коньков несподівано запропонував очолити команду Андрію Шевченку. Фактично, для Заварова прикрили двері на шляху до керівництва збірної.

Проте колишньому наставнику столичного “Арсеналу” не звикати працювати у цейтноті. Пригадується, що в часи його керування “канонірами” команда взагалі ледь дихала і переходила з одних рук до інших. Окрім того, кадровий потенціал тодішнього “Арсеналу” аж ніяк не можна назвати ідеальним.  

Із такими ж проблемами зіштовхнувся Заваров і в збірній. По-перше, невідоме майбутнє, по-друге, він не міг розраховувати відразу на кількох травмованих гравців основи – півзахисників Євгена Коноплянку, Андрія Ярмоленка та Олега Гусєва, а також захисника Ярослава Ракицького. Отже, у Заварова відсутніми були лідери команди.

Як результат, у стартовому складі українців на матчі з болгарами знайшлося місце тим футболістам, які за Блохіна лише мріяли зіграти. Місце у воротах посів Андрій П’ятов. В обороні зліва направо розташувалися В’ячеслав Шевчук, Євген Хачеріді, Олександр Кучер і Богдан Бутко. Трійку центральних хавбеків становили Денис Гармаш, Руслан Ротань і Тарас Степаненко. Зліва в півзахисті грав Роман Безус, праворуч діяв Артем Федецький. Позицію центрфорварда посів Євген Селезньов.

Щодо самої гри, то вона була відверто нудною, особливо у першому таймі. Болгари почали активніше й, застосувавши щось схоже на пресинг, спершу доводили м’яч до тріо атакувальних виконавців. Божинова українці, щоправда, тримали міцно, а ось Манолев і Попов отримували нагоди, аби загострити гру. Проте вдавалося їм далеко не все. Точніше, небезпечною ситуація стала лише раз, коли на дев’ятій хвилині Попов отримав м’яч у 35-ти  метрах від воріт і кинув у прорив Міланова. Той зліва зумів втекти від захисників, але не настільки, аби бити без перешкод. Як наслідок, постріл у дальній кут, виконаний болгарином, вийшов надто незграбним.

До середини першого тайму від незначної переваги господарів не залишилося й сліду. Українці спокійно тримали м’яч на середині поля і на своїй половині, але вперед не просувалися. Першу небезпеку гості створили після несподіваного рішення Бутка. Богдан зі свого правого краю закинув м’яч за спини оборонцям і вивів Селезньова на побачення з Колєвим. Євген, знаходячись в оточенні двох суперників, м’яч приборкав, але вдарив надто прямо і влучив у воротаря.

Було очевидно, що за такої гри забити один із суперників зможе лише завдяки грубій помилці опонентів або ж за допомогою “стандарту”. Сталося друге. На 33-й хвилині Руслан Ротань подав кутовий, а Кучер, набігши на передню стійку, відправив м’яч у ворота – 0:1.Другий тайм став ще жалюгіднішим дійством. Можливо, причина тому – численні заміни, які аж ніяк не пожвавили гру. Керманич болгар Пенєв замінив трьох виконавців. Заваров теж випустив двох нових гравців. Одного з них – вимушено. Кучера, який у першій половині отримав пошкодження, змінив Тарас Михалик. Замість Степаненка на позицію став Анатолій Тимощук.

Господарі цілком логічно на початку тайму захопили перевагу. Пресинг, на відміну від дебюту матчу, не був лише примарою, а виглядав, як повноцінний колективний відбір. Підопічні Пенєва змусили суперників губити м’яч на своїй половині й миттю доводили круглого до свого лідера Божинова. Той міг забивати вже на 49-й хвилині, коли втік від Хачеріді й пробив метрів з семи. Але ударити болгару не вдавлося, і П’ятов ногами ліквідував загрозу. Згодом Божинов ще кілька разів знаходився у вигідній позиції біля воріт українців, але без своєчасної підтримки партнерів перетворити ці моменти на голи не зумів. Найдивніше, що в цій ситуації керманич господарів замінив свого лідера на Димитара Ранґелова.

Українці ж за перші 15 хвилин другого тайму мали лише одну нагоду. Селезньов, отримавши м’яч зліва біля центральної лінії, якось надзвичайно легко і без опору з боку оборонців дійшов до лінії штрафного майданчика та змістився при цьому ближче до центру. Не відчуваючи надмірної опіки, у 16-ти метрах перед ворітьми нападник вирішив пробити з підкруткою у дальній верхній кут – м’яч пролетів зовсім поруч із хрестовиною.

Також на тому відрізку Заваров замінив Федецького на Віталія Мандзюка, зробивши тим самим перестановку: свіжий гравець став діяти на звичному місці правого оборонця, а Бутко перейшов на середню лінію. Однак наш тренер і подумати не міг, що зовсім скоро йому доведеться змінювати розташування знову. В одному з зіткнень травмувався Михалик, замість якого вийшов Сергій Назаренко. Тим самим Мандзюк перейшов у центр оборони в пару до Хачеріді, а Бутко знову перекваліфікувався в крайнього бека. 

Болгари ж мали перевагу. Проте без Божинова їхній грі бракувало різноманітності. Господарі були активними й агресивними, але їхні атаки зводилися до флангових подач. Українці ж мали лише одну нагоду, аби збільшити перевагу. Отримали вони її відразу після виходу Антона Шиндера замість Селезньова. Щойно з’явившись на полі, Антон відгукнувся на навіс Шевчука справа і пробив у падінні головою – м’яч лише трохи розминувся зі стійкою. 

У підсумку фінальний свисток зафіксував перемогу українців з рахунком 1:0, першу за останні півроку.

Після матчу Олександр Заваров не приховував свого задоволення від результату: “Найголовніше для мене – це те, що ті футболісти, які не отримали ушкоджень і які грають у провідних українських клубах, показали свою майстерність і досягли результату. Для себе можу відзначити  таке: у нас в країні є гравці, здатні досягати високої мети. Звісно, з ними ще треба багато працювати з багатьох параметрів. Але я побачив характер і впевненість у собі, а з цим можна здійснювати певні подвиги. І, звісно, хотілося б сказати: незамінних людей немає. Збірна країни – це своєрідний млин, котрий перемелює багатьох людей: комусь це йде на користь, а когось, навпаки, ламає. Іншого варіанту немає. Найсильніші, найвитриваліші і найнадійншіі люди, котрі й мають грати у футбол,  залишаються. 

Як на мене, всі гравці, які вийшли на поле, пройнялися тим фактом, що ми відстоюємо честь країни,  незалежно від статусу матчу. Кожен хотів показати себе якнайкраще. Зі свого власного досвіду добре знаю, що налаштувати гравців на товариську гру зовсім непросто, особливо зважаючи на те, що більшість із них втомлені насиченим сезоном, напругою єврокубкових матчів. Однак хлопці зібралися й зробили усе можливе”.