Львів’янин Дмитро Сосновський, головний тренер збірної України з боксу, про Олімпіаду в Лондоні, необхідність змін у любительському боксі і можливу ротацію в команді

Олімпійські ігри в Лондоні принесли Україні найменшу кількість нагород за всю історію. 20 медалей вибороли наші спортсмени, а кожну четверту нагороду вибороли вітчизняні боксери. Голов­ний тренер збірної України з боксу, львів’янин Дмитро Сосновський, створив фантастичну команду, яка за останні кілька років стала найсильнішою у світі, про що говорять результати як чемпіонату світу, так і лондонських ігор. Дмитро Дмитрович справжній патріот України, який доводить це не лише словами, а й діями. Він справжній патріот Львова, який пишається тим, що мешкає у місті Лева. Він живе боксом і хоче, щоб гімн України лунав на спортивних аренах усього світу якомога частіше. І це бажання передається усім, хто його оточує. Напевно саме тому боксери, які виступають у його команді, наповнені українським духом. 

–Дмитре Дмитровичу, оцініть виступ української команди боксерів на Олімпійських іграх у Лондоні.

– Насамперед мені хотілося б не відділяти виступ команди боксерів від загального виступу нашої збірної. Після повернення команди в Україну в пресі багато лунало слів, мовляв, боксери виступили чудово, а для України ця Олімпіада була провальною. Вважаю це не правильно. Мені легше про це говорити,  я бачив усе зсередини. Так склалося, що боксери проводять в олімпійському селищі практично весь час Ігор. Ми приїжджаємо першими, а їдемо останніми. Тому мешкаючи в будинку разом з усією командою, на моїх очах проходили усі перипетії тієї боротьби, що тривала, все що відбувалось за лаштунками змагань, що було всередині команди. Тому хотілось би сказати усім тим людям, які стверджують про провал України на Олімпіаді, що все це маячня. Навіть якщо подивитися на підсумкове місце України в медальному заліку, то в Пекіні 2008 року в нас було 11-те місце, а цього року – 14-те. Я вважаю, що це не  був суттєвий спад. А якби в нас була б ще одна “золота” нагорода, яку наприклад не дали боксерам, то ми вже були б у десятці. 

Якщо ж розглядати це питання більш ширше, то навіть при зустрічах з представниками влади, усі визнають, що умови, в яких готуються спортсмени, більше нагадують кам’яний вік. Тому і не дивно, що ті види, в яких раніше ми мали нагороди, нині не можуть поповнити скарбничку. Взяти наприклад плавання, в нас фактично нема де плавати, і ми хочемо, аби були нагороди! Те саме в легкій атлетиці, спортсменам подеколи банально нема де тренуватися. Тому основними постачальниками нагород стають  ті види, які не потребують особливих умов для тренувань, наприклад важка атлетика, боротьба, бокс. Взяти наш бокс: необхідний зал, повісити кілька снарядів – і ми вже можемо тренуватися. Гадаю, в нас було б набагато більше нагород, якби у веслуванні були б нормальні умови для тренувань, якби насправді опікувались би велоспортом та іншими видами. 

Тому, аби вимагати більше нагород, необхідно, щоб не тільки тренер і спортсмен працювали, а й щоб ними опікувалася держава. І щоб ця підтримка була не лише на кінцевій стадії, а й починаючи з дитячо-юнацького спорту. Сьогодні в нас людина, яка випускається з вишу, приходить у школу і отримує 900 гривень. І як йому з такими грошима утримувати сім’ю? У нас вже пенсіонери отримують більше. Тому не дивно, що спостерігається великий відтік кадрів. Наприклад, за останні три роки у нас в інституті жоден випускник відділення боксу не пішов працювати тренером. 

Якщо все це проаналізувати, то виступ у Лондоні аж ніяк не можна називати провальним. Так, можливо боксери поклали в скарбничку чимало нагород, але їх ніяк не можна відділяти  від загальної команди. Це Олімпійські ігри, і в них, і в нас один колектив, до якого входять і гімнасти, і легкоатлети, і боксери і всі інші.

– Найболіснішою темою цих Ігор  було суддівство. Дехто вважає, що до України було доволі упереджене ставлення, і мова не лише про бокс. Фактично в нас відібрали дві бронзові нагороди – в легкій атлетиці і гімнастиці. Були нарікання до суддівства і у дзюдоїстів...

 – Я розумію, про що ви говорите. Звичайно, політика в спорті завжди відігравала певну роль і, як ви кажете, не тільки в боксі. Але тут є і наше доволі упереджене ставлення. Ми бачимо лише своє. Хоча від суддівства страждали і інші країни. Це нинішні реалії спорту. Вже давно світлі принципи П’єра де Кубертена відійшли на задній план. А головними чинниками перемоги стають політичні та економічні фактори. Країни, які мають економічний вплив на світ, звичайно хочуть перемогти і на спортивних майданчиках. Тому я би не акцентував на тому, що головним чинником деякого упередженого суддівства щодо України, є нинішня політична ситуація. Якщо проаналізувати виступи усіх країн, то ми можемо побачити, що як на вулиці, так і у великому світі, насамперед страждають слабкіші. Хоча, навіть росіяни подеколи визнають, що їм не завжди вдається себе відстояти. А якщо ж Росії це не під силу, то що вже говорити про інші країни.  

Наведу ще один цікавий факт. Багато керівних посад у федераціях різних видів спорту посідають представники Азії. І не дивно, що в медальному заліку на верхніх позиціях –  китайці, корейці, японці.  Це вже боротьба континентів, і вони намагаються підтримувати своїх. Тому тут єдиний метод боротьби – це бути на голову сильнішим за інших, аби ніхто не сумнівався у твоїй перемозі, і насамперед мати команду. Таку, як наша боксерська. Ми завоювали зі семи – п’ять нагород! Плюс Женя Хитров, який цілком міг розрахувати, як мінімум на “бронзу” . А чому такий результат? Бо ми насправді були єдиною командою. Ми йдемо котком і нас важко зупинити. Засудили Хитрова, спалахнув скандал, і далі можливо було кілька рівних боїв, але до нас вже інше ставлення, і симпатія усіх на нашому боці. І такі командні приклади не лише у боксі. Я дуже тішився нашими дівчатами- легкоатлетками, які посіли третє місце в естафеті серед усіх цих “монстрів бігу”. Це справжня команда і їх було важко зупинити. 

– Якщо більш конкретизувати, то найбільш скандальним було суддівство в боксі. Майже кожного дня Олімпіади лунали повідомлення про те, що хтось з боксерів незадоволений результатом.  Саме через суддівство Україна недорахувалася нагороди, та й кількість “золота”  могла бути значно більшою. Дехто вважає, що це пов’язано з тим, що керівництво AIBA (міжнародної асоціації любительського боксу) намагалося аби географія країн-медалістів була значно ширшою, щоб не було ситуації, коли одна країна забере майже увесь “урожай золота”. Чи не вважаєте, що вплив на ситуацію AIBA занадто надмірний?

– Знаєте, в мене під час Олімпіади подеколи складалося враження, що чиновники AIBA розкладали такий собі пасьянс: кому і скільки нагород віддати. Цікаво, що на чолі цієї організації  кореєць Ву Чінг-Куо, і це при тому, що Корея особливих успіхів у боксі не має. Наприклад, я вважаю, що боксом мають керувати представники тих країн, які мають вагу в цьому виді спорті. Щоправда, це палиця на два кінці. Звичайно, кожен керівник буде насамперед турбуватися про результати своїх представників. За прикладами далеко ходити не треба: свого часу президентом  Європейської федерації боксу був росіянин Едуард Хусаїнов і на чемпіонаті Європи росіяни могли здобути дев’ять “золотих” нагород в одинадцяти вагових категоріях! І тут виходить замкнуте коло.  Потрібен спеціаліст, який розбирається в перипетіях боксу і одночасно не заангажована людина.

– Фахівці висловлювали чимало нарікань стосовно того, що через нинішню систему нарахування очок боксери більше думають про захист, а не про атаку, і від цього насамперед страждають глядачі, які не отримують належного задоволення від боксу. Лунають різні пропозиції, наприклад, що необхідно нараховувати бали за захисні дії спортсменів, що слід давати більше балів за нокдауни, а не один пункт, як нині, що варто сумувати не загальну кількість очок, а те, як боксер працює на рингу протягом усіх раундів. Чи не вважаєте, що нинішня система вже віджила своє і її необхідно змінювати?

– Звичайно, бокс потребує змін. Наприклад, перед Олімпіадою ми проводили товариську зустріч з росіянами і боксували без захисних масок. Усі наші боксери казали, що це вже зовсім інший бокс. Що по-іншому слід будувати захист, тримати руки набагато вище. І нині лунають пропозиції, аби в любительському боксі спортсмени виступали без масок.  

Одночасно пропонують, щоб оцінювання було як у професіональному боксі – за допомогою записок, і нараховувати бали так само, як у професіоналів. Це буде легше і суддям. Адже нині суддя біля рингу зосереджений лише на тому чи провів боксер удар, чи ні. Він не оцінює загальну картину бою і подеколи за удар сприймається банальна відмашка спортсмена. Через усі скандали, відсутність видовищних боїв настає ситуація, через яку мене кидає в холодний піт. Адже чиновники Міжнародного олімпійського комітету можуть подумати про те, чи взагалі потрібний бокс на Олімпіаді? Навіщо такий вид спорту, де нема належної боротьби? 

Лякає й інший факт, любителі все менше і менше цікавлять промоутерів професійного боксу. Через манеру ведення бою олімпійським чемпіонам важко серед професіоналів.  

– Ви згадали про професійний бокс. Відразу після Олімпіади, з’явилася інформація про те, що AIBA планує створити організацію, яка буде займатися професійним боксом, і що боксери-професіонали, зможуть потім виступати на Олімпійських іграх. Як ви ставитеся до цих планів міжнародної асоціації?

– Я відразу зазначу, що з цього приводу можу висловлювати лише свою думку, і що вона може відрізнятися від думки Федерації боксу України, оскільки AIBA загалом забороняє критикувати свої рішення. Для мене як для тренера національної команди ці нововведення аж ніяк не є позитивними. За планами AIBA, 56 олімпійських ліцензій можуть віддати професіоналам. І тут постає питання, чи можуть в одній ваговій категорії виступати кілька представників від однієї країни. Бо, як вам відомо, напередодні Олімпіади в нас була конфліктна ситуація інтересів між Хитровим і Дерев’янченком. Сергій Дерев’янченко став переможцем Всесвітньої серії боксу (WSB) і згідно правил АІВА завоював ліцензію на Олімпіаду. Я ж проти нічого не мав, аби Сергій боксував би в Лондоні, у разі якщо би зберегли ліцензію Хитрову. Але в одній ваговій категорії країну міг представляти лише один боксер. І уявіть собі, що я мав викреслити Хитрова зі списків учасників і взяти Дерев’янченка. Але я не можу його взяти в команду, з якої він пішов, аби заробляти гроші і боксувати за іншими правилами в іншій ваговій категорії. Я просив його тренера приїхати на турнір у Маріуполь, аби я подивився його в дії, зрозумів би, хто кращий – Хитров чи Дерев’янченко. Особливо я сумніваюся в тому, що Сергій переможе Женю. А щоб розвіяти ці сумніви, слід провести бій. Але ж вони не приїхали.  

Якщо ж АІВА дозволить участь в Олімпіаді кільком представникам однієї країни в одній ваговій категорії, для нас, українців, це буде значно краще. В нас безліч чудових бійців. Мене критикували в тому, що Україна не підтримує WSB і утискає її. Але ми надали цій серії 18 боксерів. Більшого представництва не мала  жодна країна! 

Тому якщо в AIBA створять професійний підрозділ, дадуть ліцензії і любителям і професіоналам – будь ласка. Ми надамо боксерів, тренерів, хлопці будуть заробляти гроші, ми матимемо більше шансів здобути перемогу на Олімпіаді. І тоді задоволені будуть усі. Бокс на Олімпіаді буде ще більш цікавим і видовищним, задоволений буде МОК, ми зможемо піднімати рівень наших спортсменів, які отримають можливість боксувати з кращими. Збільшиться і кількість поєдинків. Ви подивіться, ми приїхали в Лондон перед стартом Олімпіади, а Олександр Усик свій перший бій провів через десять днів після приїзду, оскільки не боксував у першому раунді, а відразу вийшов у чвертьфінал. Це взагалі нонсенс, коли спортсмен змушений стільки очікувати на свій бій. Наприклад чемпіонати світу проводяться за тиждень, а кількість боксерів, які беруть участь, у кілька разів більша. 

Якщо ж AIBA  вирішить, що від однієї країни виступатиме лише один боксер, тоді постане питання, а навіщо нам взагалі любительський бокс? 

– Після Олімпіади на збірну  очікує зміна поколінь, хто залишить команду, чи є боксери, які здатні замінити лідерів?

– Команду точно покине Василь Ломаченко, щодо інших тут ще є певні питання. Я хотів би, щоб все заспокоїлося, і хлопці зробили виважений вибір. На сьогодні я сподіваюся, що в команді лишиться Олександр Усик, який дуже хоче стати дворазовим чемпіоном. Тим більше що, на відміну від попередніх років, у нас нині потужна державна підтримка. Скажімо, Олександр отримуватиме стипендію як олімпійський чемпіон, плюс він має заробітну плату як прикордонник, плюс спонсорські гроші. Раніше такого не було. Я нещодавно зустрічався з Андрієм Котельником, так він мені відверто казав, що якби в ті роки, коли він покинув збірну, були такі умови і фінансові можливості, то він би ніколи не перейшов у професіонали. І якщо треба, то він може приїхати в розташування збірної і вмовити  хлопців залишитися в любительському боксі. Адже великі гроші в професійному боксі отримують одиниці. А те, на що розраховує звичайний боксер, цілком можливо заробити і в любительському боксі. 

Тому зовсім можливо, що й інші залишаться на наступний олімпійський цикл. Не слід забувати, що в нас є непогані хлопці, які нині вважаються другими номерами, але дуже хочуть це змінити. 26 жовтня в нас відбудеться чемпіонат країни, де ми окреслимо коло кандидатів у збірну. Тому особливо переживати, що команда стала слабкішою, не варто. В нас є чимало талановитих хлопців – це безперечний факт. 

– Для вас це вже третя Олімпіада, скажіть, де були найкращі умови для проживання?

– Відверто кажучи, що в Сіднеї, що Пекіні, що в Лондоні усюди було однаково. Все йде за шаблоном, з деякою невеликою різницею. Якщо в Австралії ми мешкали в окремих будиночках, то в Китаї та Великобританії були багатоповерхівки. Та й різноманіття їжі було всюди, якихось особливих нарікань не було.

– Що вас найбільше вразило на Олімпіаді?

– Виступ команди українських гімнастів. Ви навіть не уявляєте, як ми за них переживали, і як до сліз було шкода, коли в них відібрали цілком заслужену нагороду. Адже до Олімпіади в нас фактично вмерла спортивна чоловіча гімнастика. Поїхали за кордон тренери, загинув Береш, залишив збірну Гончаренко, пішла зміна поколінь і головний тренер чоловічої збірної Юлій Куксенков фактично з нічого зробив потужну команду. І ці діти, які практично увесь час проводять на базі в Кончі-Заспі, які ще зовсім нещодавно виступали на дитячих Олімпійських іграх, на іграх в Лондоні стали справжніми чоловіками, вони билися до останнього. Коли був фінал змагань, у нас якраз не було боїв, і ми практично усі слідкували за їхнім виступом. І в певний момент навіть ми, боксери, розуміємо, що судді намагаються протягнути на п’єдестал Великобританію. Вони спеціально не пускають британців до снарядів, аби ті знали результат українців. Наші хлопці ідеально проходять свій снаряд, а британці з невеликими огріхами все одно отримують більше балів! А потім протест Японії, і у хлопців відбирають абсолютно заслужену “бронзу”... На це було важко дивитися, коли радість змінюється відчаєм. Але насправді вони молодці. Так само, як і усі інші наші спортсмени.