Андрій Надопта, заслужений тренер України з самбо, – про аварію, в яку потрапили українські спортсмени в Латвії, і перший чемпіонат Європи серед кадетів

Із 21 по 24 вересня в Таллінні (Естонія) пройшла першість Європи серед кадетів (юнаки та дівчата 15-16 років) із самбо. У турнірі, в якому взяло участь 15 європейських країн, непогано виступила й збірна України, яка в командній першості серед дівчат посіла третє місце, а серед хлопців – четверте.

Повертаючись на Батьківщину, делегація українських спортсменів потрапила в аварію, в якій, на щастя, ніхто не загинув. 

Після повернення до Львова в редакцію „Пошти” завітав заслужений тренер України зі самбо Андрій Надопта, який їхав тим злощасним автобусом, і  розповів про інцидент, що стався з командою у Латвії. 

Автобус після аварії

– Пане Андрію, розкажіть, будь ласка, подробиці аварії, в яку потрапили українські спортсмени? Що, на вашу думку, дозволило уникнути важких травм?

– Ми виїхали з Таллінна пізно ввечері. В автобусі разом із водіями було 27 осіб (двоє водіїв і українська делегація у складі 25 осіб). Ми мали виїхати дещо раніше, але на змаганнях у нас травмувалася дівчина, і через оформлення страхування ми затрималися на кілька годин. Можливо, якби виїхали вчасно, то аварії б не було. Але сталося так, як сталося…

Тож після перегляду фільму всі заснули – далася взнаки втома після змагань. В автобусі всі мали змогу спати на двох кріслах. Біля містечка Саласпілс наш автобус зіткнувся з вантажівкою і вилетів у кювет. 

За кілька секунд до зіткнення, я наче відчув щось недобре і підняв голову. Побачив, як назустріч несеться вантажівка, потім був удар і автобус полетів у кювет, кілька разів перевернувшись. Відчуття було – як у пральній машинці… На щастя, він став на колеса,  а не впав на бік. 

Згодом, коли ми усі аналізували ситуацію, дійшли висновку – нам пощастило в багатьох речах. По-перше, люди у салоні автобуса спали і, фактично, були в розслабленому стані, що дозволило уникнути значних травм. 

По-друге, що ні в вантажівці, ні в автобусі не постраждали паливні баки, тому не було загоряння. Ну і не варто забувати, що більшість усе ж таки були спортсменами – якби їхали звичайні люди, то травми були б вагомішими.

– Хто ж винен у тій аварії?

– Мені важко когось звинувачувати, з нами їхали досвідчені водії, які добре відпочили перед поїздкою. До того ж перед аварією у них відбулася зміна. Тут можна говорити про неприємний збіг обставин. Дорога була дуже мокрою, мрячив невеличкий дощ, тому, напевно, і не змогли розминутися автобус з вантажівкою. На превелике щастя, ніхто не загинув.

Представники українського  консульства в Латвії надали неоціненну допомогу (на фото: Надзвичайний та Повноважний Посол України в Латвії Анатолій Олійник  (у центрі), другий секретар консульства Надія Воздіган (ліворуч)

– У перший день після аварії інформаційні стрічки рясніли різноманітними повідомленнями про аварію. Повідомлялися про жертви, про те, що була паніка...

– Це найбільше мене обурило! Цього не було, як і не було паніки. Передусім тренери одразу почали перевіряти стан підопічних, чи все з ними гаразд. 

Через аварію у вікно вилетів суддя, чемпіон світу та Європи Руслан Задворний. Але він одразу ж кинувся до автобуса і почав допомагати. Найбільше постраждав віце-президент Федерації самбо України Олександр Наухатько, у якого, як згодом з’ясувалося, були зламані ноги, руки, ребра і діагностовано струс мозку. В автобусі він, за звичкою, сидів поруч із водієм. Проте, попри важкий стан, він мужньо терпів і давав вказівки, аби знайшли паспорти і всі документи змагань. Звичайно, дрібні синці, порізи були у багатьох, але повторюся, на щастя і дякуючи Богу ніхто не загинув! 

– Прошу сказати, як спрацювали місцеві рятувальні служби?

– Тут нарікань немає жодних – спрацювали дуже професійно! Приїхали дуже швидко, оглянули кожного, доставили до лікарні постраждалих.

– А українське консульство допомагало?

– У мене були певні побоювання, оскільки я пам’ятав історію з дітьми, які не могли виїхати з Польщі. На місце події приїхав  Надзвичайний та Повноважний Посол України в Латвії Анатолій Олійник. А згодом  в лікарню прибув консул України в Латвії Юрій Довгуля, які відносилися до нас, як до рідних. Весь час після аварії нам допомагала другий секретар консульства Надія Воздіган. 

Зокрема, дякую головному лікарю дитячої клініки Еріксу Кальнишу, заступнику голови Саласпілської крайової думи Малді Цауне, голові Саласпілського соціального центру Алдону Вевере, власнику готелю  “Visdari” Венте Аншевиць, українській діаспорі Латвії, і громадській організації “Козаки” та всім, хто нас підтримував і зробив усе можливе, аби той час, який ми змушені були перебувати у Латвії, був максимально комфортним для нас. 

Висловлюю подяку і власнику фірми, яка перевозила нас, – Володимиру Корб’яку. До нього, попри неприємний інцидент, у нас немає жодних претензій. Він повернув делегацію в Україну і нині організовує повернення тих, хто все ще перебуває на лікуванні в Латвії. 

– Попри те, що, на жаль головним інформаційним приводом вашого перебування в Прибалтиці була аварія, розкажіть про змагання в Талліні.

– Це був перший в історії континентальний форум кадетів, у якому взяли участь представники 15 країн. У складі української команди було кілька представників Львівщини. Так, вихованка заслуженого тренера України Ярослава Стельмаха, Аня Бугрій у категорії до 56 кг посіла друге місце. До слова: в неї у фіналі був зламаний палець руки, тож, можливо, це стало причиною того, що їй не вдалося показати себе сповна. 

Уляна Фрідріх була третьою у ваговій категорії до 65 кг. Ну а Василина-Ірина Кириченко (вагова категорія понад 70 кг, представниця СДЮШОР №2, директор Олександр Латоша, тренер Андрій Надопта – „Пошта”), спершу без проблем справилася з естонською спортсменкою. У півфіналі вона боролася з росіянкою Алвард Авакян і в напруженій сутичці, в якій судді явно були на боці суперниці, таки змогла схилити шальки терезів на свою користь. А у фіналі Василина просто знищила білоруску Карину Шут, завершивши сутичку достроково.

Щодо інших українок, то золото здобули також Кристина Бондар (до 44 кг) та Тетяна Радошинська (до 52 кг), срібло в активі Валентини Шмаль (до 38 кг), а бронзові нагороди вибороли Анастасія Галюченко (до 48 кг), Аніжана Дутка (до 60 кг). 

У хлопців чемпіоном Європи став Олександр Герасимчук (до 72 кг), срібло у Даниїла Шевченко (до 46 кг) та Сергія Чирича (до 78 кг), бронзові нагороди у  Максима Токарчука (до 50 кг) та Артура Полеяна (понад 84 кг)