В очікуванні фіналів

Спортивне свято у Лондоні відраховує свої останні дні 

Спортивне свято у Лондоні відраховує свої останні дні 

Завтра в Лондоні завершаться XXX Олімпійські ігри. Останні дні – пора вирішальних фіналів, в яких буде представлено і кілька наших спортсменів. А наразі згадаємо кілька важливих подій, які відбулися напередодні. 

Львівська нагорода... для Азербайджану

Черговим провалом України завершилася жіноча частина змагань із боротьби. Слідом за дзюдоїстами та майстрами греко-римської боротьби без нагород залишилися і наші борчині. А на них покладалися чималі сподівання. Адже два останні чемпіонати Європи українки в командному заліку беззастережно виграли. Зокрема, на Євро-2012 представниці всіх семи вагових категорій вийшли боротися в фінал, а чотири з них взяли золото. Хто б тоді подумав, що на Олімпіаді в українок медалей не буде взагалі?

У середу вся увага була прикута до львів’янок, нинішніх і колишніх. 

Переможниця двох останніх чемпіонатів Європи, Юлія Остапчук зі Львова у ваговій категорії до 63 кг ніби і справила своїм виступом на Олімпіаді-2012 непогане враження, але реалізувати свій потенціал в повній мірі не змогла. У стартовій сутичці українка поклала на лопатки одну з головних суперниць – бронзового призера Ігор-2008, дворазову чемпіонку Азії Єлєну Шалигіну з Казахстану. У другому поєдинку Юлія прибрала зі свого шляху срібного призера двох чемпіонатів світу Маріанну Састін з Угорщини – 4:0, 1:0.

У чвертьфіналі була зустріч з дворазовою чемпіонкою Європи Любов’ю Волосовой з Росії. В принципі, Остапчук протягом всієї сутички виглядала більш активною. 

Але острах помилитися зіграв злий жарт. Росіянка жорстко в’язала дії суперниці і, видно, була не проти, щоб при рахунку 0:0 вирішити результат першого періоду обов’язковим клінчем. Право брати захват за ногу випало росіянці, і вона своїм шансом скористалася. Власне, виходячи з цього результату Волосова побудувала свою тактику у другій двохвилинці. Вона не наступала, розуміючи, що в запасі є період. Остапчук знову атакувала, але так само невпевнено, як і в першому. Як наслідок, під час спроби українки пройти в ноги суперниця зуміла ухилитися і провести контрприйом, який судді оцінили у два бали. Остапчук хоч і змогла відіграти бал, але цього виявилося замало. Надія на те, що Волосова вийде у фінал, і Юлія отримає можливість боротися за бронзу, не виправдалася. У півфіналі росіянка програла китаянці Руйсує Джинь. Чемпіонкою ж, вигравши третю Олімпіаду поспіль, стала японка Каорі Іко.

А у ваговій категорії до 48 кг перша в історії жіночої боротьби олімпійська чемпіонка Ірина Мерлені не приховувала, що повернулася у великий спорт для того, щоб не дати виграти олімпійське “золото” своїй колишній співвітчизниці, а нині громадянці Азербайджану Марії Стадник. Цікаво, що обидві спортсменки колись представляли Львів. Але Мерлені через невирішене квартирне питання переїхала в Київ, а Стадник змінила громадянство в 2007-ому, щоб виступити на Іграх-2008. Марія говорила, що вдома її штучно стримували, не випускаючи з-за спини Мерлені. У підсумку, на Олімпіаді в Пекіні обидві борчині стояли на третій сходинці п’єдесталу, навіть не поглянувши одна на одну і не подавши руки для привітання.

Після Ігор-2008 Мерлені пішла в декретну відпустку і повертатися вже не планувала. За цей час Стадник виграла чемпіонат світу-2009, два чемпіонати Європи і теж встигла народити дитину. Перше протистояння після повернення в спорт Ірини та Марії відбулося в лютому в фіналі Київського турніру. Там виграла азербайджанка, але Мерлені після поєдинку сказала: “Я програла принципову сутичку, але другорядний турнір. Подивимося, хто виграє на Олімпіаді”.

І дійсно, в Лондоні принципові суперниці зустрілися в півфіналі. Стадник свої попередніх і дуже сильних суперниць – Кларіссу Чун із США і Івон Матковску з Польщі – перемогла дуже переконливо. Мерлені першою своєю сутичкою продемонструвала, що підготовка відняла у неї дуже багато фізичних сил. Фактично, з самого початку Ірина боролася “на зубах”, за рахунок волі і майстерності. У діях українки не було властивої їй вибухової потужності, і це лякало найбільше, але вона таки вийшла в півфінал. 

Очне протистояння Мерлені – Стадник було як дві краплі води схоже на лютневу зустріч Київського міжнародного турніру. Перевага азербайджанки була очевидною. Як і півроку тому, переможні бали Марія вигравала завдяки проходам в ноги і вийшла у фінал, а Мерлені довелося битися за бронзу. 

Як і на Олімпіаді-2008, в сутичці за нагороду Ірина зійшлася з чемпіонкою світу-2008 Клариссою Чун із США. Чотири роки тому українка перемогла. Зараз ситуація змінилася. Мерлені банально не вистачило сил, і вона повертається додому ні з чим.  А Стадник програла фінальну сутичку японці  Обара-Сакамото і принесла Азербайджану “срібло”.

У ваговій категорії до 55 кг призерка чотирьох чемпіонатів світу Тетяна Лазарева з Донецька не виправдала довіри тренерської ради, яка віддала їй місце в олімпійській збірній всупереч спортивним принципам. Лазарева впевнено, всього за 48 секунд виграла за допомогою туше першу сутичку у 21-річної представниці Єгипту Рабаб Ейд Саєд. Але ця суперниця – відверто слабка. У чвертьфіналі Тетяна зійшлася з призером двох Олімпіад Тонею Вербеке з Канади. Цій суперниці українка програла на останньому чемпіонаті світу і не змогла нічого протиставити канадці зараз. 

Втім, ця поразка не свідчила про остаточний провал. У Вербеке була проста сітка, і вона вийшла у фінал, де прогнозовано поступилася непереможній, тепер вже триразовій олімпійській чемпіонці Саорі Йошида з Японії. Лазарева тим самим отримала шанс поборотися за “бронзу”. Враховуючи те, що суперниці у канадки були не найвидатнішими, у Тетяни була можливість виграти медаль. І справді, першу сутичку проти представниці Індії Гєєти українка виграла без зусиль. 

Не менш вдало Лазарева діяла і на старті сутички за “бронзу” проти призера Олімпіади-2008 Жакелина Рентеріа з Колумбії. У першому періоді українка повністю контролювала події на килимі і виграла двохвилинку. У другому періоді Лазарєва не ризикувала. Вона розуміла, що маючи перевагу в період, може сподіватися на клінч. І, власне, жереб українці посприяв. Проте Тетяна абсолютно не скористалася цим шансом. А програвши і вирішальний період, Лазарева залишилася без нагороди.

Паралельно у ваговій категорії до 72 кг чемпіонка світу-2002, чотириразова чемпіонка Європи Катерина Бурмістрова з Сум у стартовій сутичці зустрілася з триразовою чемпіонкою світу і Європи серед юніорів Наталією Воробйовою. 21-річна росіянка виглядала стійкою, ніби скеля, і виграла двобій. Як виявилося, Бурмістрова була єдиною, хто зміг поборотися з росіянкою на рівних. Решту суперниць, саме срібного призера Олімпіади-2004 у складі збірної Росії, а нині громадянку Казахстану Гюзель Манюрову, олімпійську чемпіонку Пекіна Жяо Вань з Китаю, п’ятикратну чемпіонку Європи та світу, володарку “бронзи” Ігор-2008 Станку Златеву з Болгарії, Воробйова змела з килима, здобувши три перемоги за допомогою туше і виграла “золото”. Тим самим чемпіонка вивела у турнір Бурмістрову. Однак шансом Катерина не скористалася. У зустрічі з Манюрова Катерина боролася обережно і в підсумку програла.

Перше українське “срібло”

Без сумніву видатна українська спортсменка Інна Осипенко-Радомська виграла першу для України срібну медаль Олімпіади-2012. У змаганнях на байдарках на дистанції 500 метрів українка на фініші програла лише Дануте Козак з Угорщини. Але якщо враховувати, що для Інни це не профільна дисципліна, цей результат можна назвати чудовим.

У якийсь момент перед Олімпіадою стояло питання про те, щоб заявити Інну Осипенко-Радомську на Іграх-2012 тільки на одній дистанції – 200 метрів. Тренерський штаб збірної на чолі з Ігорем Нагаєвим нібито хотів заявити молоду Інну Клинову для того, щоб Осипенко-Радомська зберегла більше сил на короткий спринт. Але олімпійська чемпіонка Пекіну сама наполягла на тому, щоб виступивши на обох дистанціях. 

Взагалі, цей олімпійський цикл вийшов для Осипенко-Радомської непростим. Незабаром після переможної для Інни пекінської Олімпіади, спортсменка отримала серйозну травму коліна. Довелося лягати під скальпель, але Осипенко-Радомська змогла відновитися досить швидко, і в 2010-му знову вийшла на оптимальний рівень готовності. Жаги до боротьби було настільки багато, що на чемпіонаті світу в польській Познані українка виграла золото на дистанції 500 м і срібло на 200-метрівці.
У 2011-му Осипенко-Радомська виграла на чемпіонаті світу в угорському Сегеді бронзові нагороди на обох дистанціях, а на чемпіонаті Європи стала срібною призеркою. Іншими словами, до Олімпіади Інна підійшла в числі явних фаворитів і з перших стартів в цьому статусі утвердилася. Але якщо в попередньому заїзді українка діяла трохи емоційно, то в півфіналі вона вже повністю контролювала ситуацію – захопила лідерство зі стартових метрів, і, пішовши у відрив, дозволила собі скинути швидкість, навіть пропустивши на фініші вперед південноафриканку Бріджитт Хартлі.
Звичайно, претенденток на “золото” в змаганнях жіночих байдарок-одинаків було чимало. Серед них – 47-річна Жозефа Йдемо з Італії. Для Жозеф це восьма Олімпіада в кар’єрі. В олімпійському фіналі Йдемо претендувала на бронзу, але в підсумку поступилася у фінішному ривку тій самій  Бріджитт Хартлі, яка принесла своїй країні першу в історії олімпійську медаль у веслуванні на байдарках і в каное. А за золото з самого старту боролися Осипенко-Радомська та дворазова чемпіонка світу Данута Козак з Угорщини. Інна одразу захопила лідерство і лідирувала більше ніж половину дистанції. Проте на фінішному ривку більш потужно відпрацювала Козак. Вона стала стрімко йти від української суперниці і виграла на фініші майже корпус.
 Так чи інакше, Інна Осипенко-Радомська після свого нинішнього досягнення увійшла в історію українського спорту не тільки як перша володарка срібла на Олімпіаді-2012. Вихованка Дмитра Радомського стала другою українською спортсменкою часів незалежності, кому вдалося повернутися з медаллю з трьох Олімпіад. Першою була представниця вітрильного спорту Руслана Таран. 

П’ять з семи

А єдиною командою у складі української делегації, до якої точно не буде претензій – це боксерська збірна України. Сім спортсменів поїхало на Олімпіаду у Лондон, і п’ятеро повернуться додому з нагородами. Результат більш ніж пристойний, особливо на тлі інших команд. Слідом за Олександром Усиком, Василем Ломаченко та Тарасом Шелестюком у півфінал олімпійського турніру (а це означає як мінімум “бронзову” нагороду) зуміли пробитися ще два наших боксери. 
Віце-чемпіон світу-2011 Денис Берінчик у ваговій категорії до 64 кг вийшов у півфінал олімпійського турніру, здолавши австралійця Джеффрі Аравна з рахунком 21:13. Зі стартових секунд зустрічі український боєць діяв дуже впевнено. Пресингуючи суперника по всьому квадрату рингу, Берінчик раз у раз жорстко пробивав захист опонента справа. Австралієць при цьому намагався тримати оборону і контратакувати, але робив це дуже примітивно. Розібравшись що до чого, в другій трихвилинці Денис уже володів перевагою. Орн при цьому, йдучи від атак, часто втрачав орієнтацію в просторі. Діючи хаотично, австралієць, в принципі, не був спроможним відігратися. У півфіналі українець зустрінеться з Мункхом-Ерден Уранчімег з Монголії.
А у ваговій категорії до 81 кг другий номер світового рейтингу Абдельхафід Беншабла з Алжиру спочатку доставив українцю Олександру Гвоздику чимало проблем. У першому раунді харків’янин явно не встигав за швидким алжирцем і пропустив чимало точних ударів. Достойно відповісти Гвоздик зміг лише в кінці першої трьохвилинки, коли провів хорошу серію. Баншабла повів – 6:4, але, як виявилося, його перевага була ситуативною. З другого раунду українець, розібравшись на перерві за допомогою тренерів, став діяти раціонально, майже не пропускаючи і завдаючи акцентовані удари крізь блок алжирця. На третій раунд суперники вже виходили за рахунку 11:11. А в заключній трьохвилинці Беншабла виглядав втомленим і майже не чинив Гвоздику опору. Олександр двічі посилав суперника в нокдаун, ще раз судді зняли з алжирця бал за брудні дії на рингу. Але ось парадокс олімпійського боксу з його суддівством – на табло, незважаючи на значну перевагу українського бійця, горіли скромні 19:17. Добре, що на користь Гвоздика. До того ж, алжирці нахабно подали протест на результат бою, який, на щастя, не задовільнили.  У півфіналі 10 серпня Олександр зійдеться з Аділбеком Ніязимбетовим з Казахстану, срібним призером чемпіонату світу-2011.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4169 / 1.7MB / SQL:{query_count}