Шанси української команди на головному турнірі чотириріччя у Лондоні

Закінчення. Початок – у попередньому числі “Пошти”

“Золотий” запас

Боксерська збірна України, безперечно, найбільш багатообіцяюча з усієї нашої національної олімпійської команди. Минулого року українські боксери приголомшливо виступили на чемпіонаті світу в Баку, виборовши чотири золоті та одну срібну медалі. Тож не дивно, що володарі золотих нагород поїхали на Олімпіаду до Лондона як головні фаворити у своїх вагових категоріях. На жаль, представників України там не буде у трьох вагових категоріях. І якщо в найлегшій вазі (до 49 кг) сильних бійців, здатних змагатися за олімпійські медалі, в країні немає, то представники ще двох категорій можуть боротися за найвищі сходинки п’єдесталу. Це стосується і чемпіона Європи 2008 року Георгія Чигаєва (до 52 кг), і срібного призера чемпіонату світу 2009 року Романа Капітоненка (понад 91 кг). Однак ліцензій вони не здобули…

Цілком очевидно, що Лондонська олімпіада стане останньою в аматорській кар’єрі одразу кількох нинішніх “збірників”. Найперше для Василя Ломаченка, якому видатний в минулому боєць, а нині промоутер Оскар де ла Хойя пропонував мільйонний контракт ще три роки тому.  В Лондоні Василь має можливість стати олімпійським чемпіоном, в іншій вазі  він змагатиметься у категорії до 60 кг. Серед основ­них конкурентів Ломаченка – чемпіон світу 2009 року, триразовий чемпіон Європи Доменіко Валентіно з Італії, а також віце-чемпіон світу Ясніель Толедо з Куби. Та їх обох Василь уже перемагав.

Олександр Усик (до 91 кг) також поїхав на другу в своєму житті Олімпіаду. До Пекіна він потрапив несподівано. У той час представляв вагову категорію до 81 кг. Але оскільки в ній виступав Ісмаїл Силах, тренерський штаб вирішив відправити молодого Усика на один із ліцензійних турнірів замість чемпіона Європи Дениса Пояцикі, який представляв вагову категорію до 91 кг. Олександр шансом скористався, а на самій Олімпіаді-2008 ледь не потрапив до числа призерів. 

Милого року в  Баку Усик  довів усім, що є найкращим боксером у своїй ваговій категорії і, крім того, отримав приз кращого бійця турніру. Спортсмен не приховує, що віддає перевагу видовищному поєдинку. Щоправда, такий стиль ледь не став причиною важкої травми під час фінального бою на турнірі пам’яті Миколи Мангера в Херсоні. Та, на щастя, все обійшлося. На Олімпіаді головними конкурентами Усика є чемпіон світу 2009 року Артур Бетербієв з Росії та чемпіон світу 2007 року, срібний призер Ігор-2008 Клементе Руссо з Італії.

Чемпіон світу Тарас Шелестюк мав би побоюватися дворазового чемпіона світу Серіка Сапієва з Казахстану. Проте, зі слів головного тренера збірної  Дмитра Сосновського, він володіє психологічною перевагою над титулованим суперником. Чемпіонові світу в категорії до 75 кг Євгену Хитрову напевно найважче доведеться у зустрічі з переможцем світової першості 2007 року Аббосом Аттаєвим з Узбекистану. Небезпечним суперником виглядає й Адранік Акобян з Вірменії. А віце-чемпіон світу Денис Берінчик хоч і програв у фіналі мундіалю бразильцеві Евертону Лопесу, навряд чи виглядав слабше. Небезпечним є ще один опонент Дениса – чемпіон світу 2009 року, бронзовий призер Ігор у Пекіні Роніель Іглесіас з Куби. 

Вибороти нагороду

Майже в усіх видах єдиноборств, що входять до програми Літніх Ігор, українці мають чималі досягнення. Наші борці ставали олімпійськими чемпіонами з вільної, греко-римської та жіночої боротьби. У дзюдоїстів збірної України “золота” поки що немає. Проте Роман Гонтюк повертався із нагородами нижчого ґатунку вже з двох Олімпіад поспіль. 

Змагання з вільної боротьби на Іграх 2008 року українці завершили, виборовши  три медалі: “срібло” взяли Василь Федоришин (до 60 кг) та Андрій Стадник (до 66 кг), а “бронзу” – Тарас Данько (до 84 кг). Місце в нинішній олімпійській команді з цієї трійки зберіг лише Федоришин, який після Пекіна так і не зміг здобути золоту медаль на жодному великому турнірі. Він став другим на світовій першості 2010 року в Москві, а на багатьох інших міжнародних стартах задовольнявся бронзовими нагородами. На останньому чемпіонаті світу, що проходив  у вересні 2011-го в Стамбулі, Василь у 1/8 програв японцеві Кенічі Юмото, якого у півфіналі Олімпіади-2008 упевнено переміг.

Данько і Стадник в “післяпекінський” період взагалі не мали успіхів на міжнародній арені. Наприклад, Стадник, поступаючись в 1/8 фіналу чемпіонатів світу 2009 і 2010 років їх майбутньому переможцеві іранцю Мехді Тагхаві, потім програвав і в турнірі за “бронзу”. А на світовій першості 2011 року в чвертьфіналі не упорався з маловідомим кубинцем Ліваном Лопесом. Тож у підсумку до Лондона не поїхав. Замість нього на Іграх в категорії до 66 кг виступатиме 22-річний львів’янин Андрій Квятковський, який здобув олімпійську ліцензію.

Окрім Василя Федоришина, непогані шанси вибороти медаль у Ібрагіма Алдатова (до 84 кг) та Валерія Андрейцева (до 96 кг). Алдатов здобув “срібло” на стамбульському чемпіонаті світу в 2011 році. Андрейцев у березні цього року став другим на континентальній першості в Белграді.

У греко-римській боротьбі Україна залишилась без трьох ліцензій і буде представлена лише у чотирьох вагових категоріях. Проте тут цілком можна сподіватися нагород, оскільки ті борці, що поїхали до Лондона, непогано себе показали на європейських першостях: Василь Рачиба (до 84 кг) став чемпіоном континенту в 2011 році, а В’югар Рагімов (до 55 кг) та Євген Орлов (до 120 кг) – призерами чемпіонатів Європи.

Надзвичайно гострою була конкуренція щодо поїздки на Олімпіаду в жіночій команді України з боротьби. В цьому виді спорту сильних спортсменок вистачає з лишком, а до програми Ігор входять лише чотири вагові категорії замість звичних семи на світовій та європейській першостях. Тренерам нашої команди довелося відмовитися від послуг чемпіонок світу Олександри Когут (вона виступає в неолімпійській категорії до 51 кг) і Ганни Василенко (до 59 кг), а також чемпіонок Європи Людмили Балушки (до 48 кг), Юлії Благині (до 51 кг) і Наталії Синишин (до 55 кг). У ваговій категорії останньої з переліку спортсменки завдяки виграшу срібної медалі на чемпіонаті світу 2011 року до Лондона поїхала Тетяна Лазарева. Решту путівок на Ігри на додаткових кваліфікаційних турнірах здобули Ірина Мерлені (до 48 кг), Юлія Остапчук (до 63 кг) і Катерина Бурмістрова. Кожна з них також має неабиякий послужний список: Мерлені стала олімпійською чемпіонкою у 2004 році в Афінах, а в Пекіні виборола “бронзу”, в активі Остапчук золоті медалі двох останніх європейських першостей, Бурмістрова стала чемпіонкою Європи в 2011 році.

Серед українських дзюдоїстів олімпійськими успіхами можуть похвалитися лише Роман Гонтюк, який у Афінах в категорії до 81 кг здобув “срібло”, а через чотири роки в Пекіні у цій же вазі – “бронзу”. У Лондоні Роман виступатиме вже у іншій категорії – до 90 кг, де його перспективи не такі очевидні. Набагато більші шанси на олімпійську медаль має Георгій Зантарая (до 55 кг), що переміг на чемпіонаті світу в 2009-му і здобув титул чемпіона Європи 2011 року. Крім того, на Олімпіаду в категорії до 73 кг вирушив і Володимир Сорока. У 2009 році в Тбілісі він став чемпіоном Європи, а три місяці тому на континентальній першості в Челябінську виборов “срібло”.

У жіночої збірної України з дзюдо на медаль претендує Марина Прищепа, яка у вазі до 78 кг ставала призеркою як світових, так і європейських першостей. Великим потенціалом володіє, виступаючи у суперважкій ваговій категорії (понад 78 кг) Ірина Кіндзерська, що в 2009 році стала чемпіонкою Європи серед юніорів.

Не кількістю, а якістю

Великі сподівання покладаємо на академічне веслування. Українські веслувальники візьмуть участь у Лондонській олімпіаді в 5-ох із 14-ти дисциплін – у чоловічій і жіночій парних четвірках і двійках, а також у чоловічій вісімці з рульовим. 

Нині Україна майже непереможна в жіночій парній четвірці. На Олімпіаду-2008 наші спортсменки їхали як чинні чемпіонки Європи, проте в Пекіні стали четвертими. Сила і стабільність з’явилися у команди вже після Ігор 2008 року. П’ять поспіль перемог на чемпіонатах Європи, “золото” і “срібло” світової першості – на цьому тлі дисонує лише шосте місце на минулорічному світовому форумі. Втім склад цієї команди назвали експериментальним, і цим можна пояснити невдачу. 

 У Лондоні виступить найсильніший квартет, до якого поряд із чемпіонками світу 2009 року Коженковою і Дементьєвою, а також досить досвідченою Тарасенко увійшла зовсім юна Наталя Довгодько. Головними конкурентками українок є нинішні чемпіонки світу – німкені та  олімпійські тріумфатори Пекіна – китаянки. Також не варто забувати про команди Великобританії та США.

Здатна на сюрприз і чоловіча парна четвірка, у складі якої виступає бронзовий призер Олімпіади-2004 в цій дисципліні Сергій Гринь. Українці в міжолімпійському циклі виграли чемпіонат Європи, ще двічі ставали бронзовими призерами. Щоправда, на чемпіонатах світу до фіналів (тобто до шістки найсильніших) не пробивалися. Проте можливий “медальний” успіх українців на Лондонській олімпіаді дивувати не повинен. Те саме стосується і володарів срібної та двох бронзових нагород останніх трьох чемпіонатів Європи – чоловічої вісімки.

У змаганнях з веслування на байдарках та каное Україну представлятимуть  лише двоє спортсменів – олімпійська чемпіонка Інна Осипенко-Радомська і бронзовий призер Пекіна-2008 Юрій Чебан. Звісно, вони претендуватимуть на медалі. Чебан виступить на 200-метровій дистанції, на якій у 2010-му виграв “бронзу” чемпіонату світу, а в 2011-му – медаль такого ж ґатунку на чемпіонаті Європи. Осипенко-Радомська боротиметься за нагороди на байдарці-одиночці на дистанціях 200 і 500 метрів. Інна – чемпіонка світу 2010 року, чинна олімпійська чемпіонка. У спринтерській дисципліні – призер чемпіонатів світу і континенту.

Решта українців виступає за ... Азербайджан. У цьому міжолімпійському циклі українська сторона якось надто легко відпустила в цю країну трьох провідних веслувальників. Перший  – 28-річний Валентин Дем’яненко (головний конкурент Чебана) поїхав туди в статусі чемпіона світу 2005 року на каное-одиночці (200 м). Під азербайджанським прапором Валентин на тій же дистанції став чемпіоном світової та європейської першостей в 2009-му і 2011-му роках. Крім того, на Євро-2011  виборов “золото” на 500-метрівці. 

27-річні миколаївець Сергій Безуглий і кіровоградець Максим Прокопенко, ставши “азербайджанцями”, з усіх трьох чемпіонатів світу в міжолімпійський період на каное-двійці на дистанції 1000 метрів незмінно поверталися з медалями. А в 2010-му стали чемпіонами Європи.