Двадцять років української першості в боротьбі за право залишитися в еліті 

Закінчення. Початок у попередньому числі “Пошти”

Сезон 2001/02 рр. Знову головний український дивізіон очікували зміни. ФФУ вкотре повернулася до ідеї проводити чемпіонат у вищій лізі за участю 16 команд. Тож було прийнято рішення, що еліту залишить лише одна команда, а та, що посяде 13-те місце, матиме шанс залишитися у матчах плей-оф проти третьої команди першої ліги. І боротьба за виживання була вкрай напруженою. За два тури до завершення першості відразу п’ять команд сперечалися за право залишитися в еліті. Турнірна таблиця після 24-го туру виглядала так. Олександрійська “Поліграфтехніка” та маріупольський “Металург” мали по 23 очки. На очко менше було у “Ворскли”, на два – у “Закарпаття”, а замикав таблицю столичний “Арсенал”, в якого було 19 очок. У 25-му турі четверо з борців зустрічалися між собою. “Ворскла”, здолавши маріупольців, гарантувала собі спокійне життя в останньому турі, а “Арсенал” спромігся перемогти “Поліграфтехніку” і залишити останню сходинку, на якій тепер опинилося “Закарпаття”, яке поступилося “Дніпру”. А в останньому турі склалася унікальна ситуація, коли команди, які боролися за виживання, приймали клуби, що вели боротьбу за золоті нагороди. Тож цілком прогнозовано ужгородці поступилися “Динамо” і відправилися в першу лігу, а олександрійці зазнали поразки в матчі проти “Шахтаря”. Паралельно маріупольці і кияни здобули перемоги і зберегли прописку. Варто відзначити, що “Поліграфтехніка” зуміла в перехідному матчі проти житомирського “Полісся” відстояти право грати в еліті.

Сезон 2002/03 рр. Уже за два тури до завершення першості стало зрозуміло, що еліту залишають харківський “Металіст” та запорізький “Металург”. І хоч у запоріжців ще залишалися примарні шанси обійти “Оболонь”, яка посідала 14-те місце, проте відіграти гандикап в чотири очки їм не вдалося. Проте на допомогу запоріжцям прийшла “Поліграфтехніка”, яка посіла в першості 13-те місце. Вже по завершенні чемпіонату керівництво команди вирішило зняти її зі змагань у вищій лізі, перевівши в першу. Таким чином вакантне місце було віддане саме запоріжцям.

Сезон 2003/04 рр. Сумний для львівських уболівальників сезон, адже саме після нього еліту вперше покинули львівські “Карпати”. На жаль, повністю проваливши друге коло чемпіонату, львів’яни особливо й не боролися за виживання. За два тури до завершення відстань між ними і чотирнадцятою “Ворсклою” була п’ять очок. І хоча полтавчани останні два матчі програли, а “Карпати” спромоглися набрати чотири очки, цього виявилося замало. Другим невдахою сезону стала кіровоградська “Зірка”.

Сезон 2004/05 рр. І знову два невдахи сезону були відомі задовго до фінішу чемпіонату. Столична “Оболонь” і бориспільський “Борисфен” особливої конкуренції іншим командам не склали і покинули еліту.  

Сезон 2005/06 рр. Натомість у цьому сезоні боротьба за виживання була відчайдушна. Визначившись із головним невдахою сезону (ужгородським “Закарпаттям”), відразу шість команд сперечалися за друге “вакантне” місце. За два тури до фінішу найкраща ситуація була у “Ворскли” (34 очки), яка на один пункт випереджала ФК “Харків” та алчевську “Сталь”, на два очки – луцьку “Волинь”, на три – столичний “Арсенал” і на чотири – “Кривбас”. Після передостаннього туру з цього секстету вільно дихати могла лише “Сталь”, яка, здолавши “Іллічівець”, відвела від себе загрозу пониження в класі. Натомість відстані між рештою п’ятіркою команд стали ще меншими. Так “Арсенал”, здолавши “Ворсклу”, наздогнав полтавчан за кількістю набраних очок. А “Кривбас”, перегравши “Волинь”, опустив лучан на 15-те місце. ФК “Харків” теж не набрав очок. 

Таким чином основний епіцентр боротьби в останньому турі перемістився в Луцьк, де підопічні Кварцяного билися з “Таврією”. У разі успіху вони цілком могли покинути “зону вильоту”, проте “Волинь” так і не змогла забити бодай гол. І хоча в турнірній таблиці лучани наздогнали “Кривбас” та ФК “Харків”, які у своїх матчах програли, але за додатковими показниками так і залишилися на 15-му місці.      

Сезон 2006/07 рр. Цього року за два тури до фінішу лише диво могло врятувати алчевську “Сталь” та “Іллічівець”, які відставали від рятівного 14-го місця на шість і п’ять очок відповідно. Але дива трапляються рідко, і вже після наступного туру ці команди готувалися вже до матчів першої ліги. 

Сезон 2007/08 рр. У рік повернення “Карпат” в еліту за виживання боролися ФК “Харків” та охтирський “Нафтовик-Укрнафта” (другий невдаха – “Закарпаття” – боротьбу припинив завчасно). У 29-му турі харків’яни, які до цього випереджали суперника на чотири очки, очікувано програли  “Шахтарю”. А “нафтовики” зуміли вирвати три очки у “Закарпаття” і наблизитися до суперника на відстань одного очка. А в останньому турі обидві команди синхронно зіграли внічию, що стало крапкою в недовгому перебуванні “Нафтовика” в еліті.

Сезон 2008/09 рр. Ще один болісний для львівських уболівальників сезон. І не через гру “Карпат”, а через виліт з еліти ФК “Львів”. “Городяни” вперше пробилися у Прем’єр-лігу, проте, на жаль, закріпитися там не змогли. І найгірше було те, що крапку в їхніх виступах на вищому рівні поставили саме “Карпати”. ФК “Львів” мав доволі непогані шанси на збереження прописки. Після того як один з кандидатів на пониження в класі був відомим (ним став ФК “Харків”), другий невдаха визначався в суперечці “Зорі”, ФК “Львова” та “Іллічівця”. За два тури до завершення чемпіонату “городяни” випереджали маріупольців на три очки і поступалися двома очками луганчанам. У передостанньому турі львівська команда, яка в попередніх трьох турах набрала дев’ять очок, до останнього боролися з чинним чемпіоном країни київським “Динамо”, проте зазнала мінімальної поразки. Натомість “Іллічівець” переміг луганську “Зорю”. В останньому турі ФК “Львів” грав проти “Карпат”, і в цьому матчі слід було як мінімум не програвати і сподіватися, що маріупольці свій матч програють. Останнє втілилося в життя – “Іллічівець” поступився “Таврії”, але самі “городяни” не змогли зіграти бодай унічию з “Карпатами”, програвши 1:2. У підсумку і маріупольці, і львів’яни набрали однакову кількість очок, проте у ФК “Львів” виявилося менше перемог (хоча краща різниця пропущених і забитих) і вони опустилися в першу лігу. 

Сезон 2009/10 рр. Цей сезон запам’ятався дивовижним порятунком криворізького “Кривбасу”, якого разом із “Закарпаттям” уже в середині першості списали і вважали невдахою сезону. Та якщо ужгородці цей статус підтвердили і вже в який раз опустилися в першу лігу, то криворіжці зуміли створити справжнє диво, набравши в останніх чотирьох турах десять очок. А ось “вакантне” 15-те місце посів “Чорноморець”, який за два тури до завершення першості випереджав “Кривбас” на чотири очки. Проте одесити в останніх турах набрали лише очко і покинули еліту

Сезон 2010/11 рр. Торішній сезон запам’ятався фантастичним футболом у виконанні “Іллічівця”. За два тури до фінішу на пониження у класі претендували відразу чотири команди (один кандидат традиційно вже був відомим – запорізький “Металург”). “Кривбас” на два очки випереджав “Зорю” та “Севастополь” і на три “Іллічівець”. У 29-му турі “Зоря”, здолавши “Кривбас”, зберегла прописку, “Севастополь” якимось дивом примудрився програти аутсайдерові “Металургу” і подарував мінімальні шанси “Іллічівцю”, який безвольно поступився “Металісту”. Проте ці шанси маріупольців на збереження прописки у Прем’єр-лізі були мізерними, оскільки в останньому турі вони грали проти київського “Динамо”, яке вони ніколи в елітному дивізіоні не обігравали (22 поразки й три нічиї). Підопічним Валерія Яремченка треба було не лише перемагати, а й сподіватися на невдачу “Севастополя” у кримському дербі. “Моряки” свій матч програли, й найімовірніше, через те, що вже після першого тайму вважали, що справа зроблена, оскільки в Маріуполі їхній головний конкурент теж програвав, до того ж з різницею в два м’ячі. Але, на відміну від “Севастополя”, “Іллічівець” не здавався і в другій половині гри зумів не лише відігратися, а й за кілька хвилин до фінального свистка забити третій, переможний м’яч, який і дозволив азовській команді залишитися в еліті.