Донецький “Донбас” не зміг здобути свій перший євротрофей 

Уже давно українські шанувальники хокею не відчували такого сильного розчарування, як цієї неділі. Готуючись дивитися останній матч Континентального кубка, в якому “Донбас” зустрічався з “Руанськими драконами”, більшість уже подумки вітала донецький клуб з першим в історії вітчизняного хокею європейським трофеєм. Але, як відомо, в хокеї все можливо, і коли прозвучала фінальна сирена, донеччани з віртуального переможця перетворилися в реального бронзового призера. 

Україна часів незалежності нечасто перемагала в європейських кубкових турнірах. Євротрофеї є у скарбничці лише донецького “Шахтаря”, який ставав власником футбольного Кубка УЄФА, харківського “Локомотива”, що вигравав волейбольний Кубок топ-команд, і у баскетбольного маріупольського “Азовмашу”, в якого красується Кубок виклику. Не дивно, що коли донецький “Донбас” потрапив у суперфінал Континентального кубка, з’явилася надія, що в Україні з’явиться четвертий євротрофей. 

Попри те, що “Донбас” є дебютантом турніру, саме його вважали одним з головних фаворитів. Все ж таки російська Вища хокейна ліга, одним з лідерів якої є донецький клуб, за рівнем переважає як білоруську екстралігу, так і французький та італійський чемпіонати, представники яких і були представлені в суперфіналі. І це повністю підтвердили перші два тури змагань. 

Спершу донеччани обі­грали білоруську “Юність”. Матч минув у напруженій боротьбі. У першому періоді суперники діяли дуже обережно, намагаючись не стільки загострити гру в атаці, скільки максимально убезпечити свої ворота, тому не дивно, що забитих голів глядачі так і не побачили. Що донеччанам не вдалося зробити в першому періоді, вийшло в другому. Автором першої шайби українського клубу на турнірі став Євген Бєлухін, якому асистував Журун – 1:0. Згодом ця пара організувала і друге взяття воріт, але цього разу Бєлухін був асистентом, а Журун – автором закинутої шайби – 2:0. Саме з таким рахунком і завершився другий період. 

У третьому періоді вже домінували білоруси. “Донбас” намагався уважніше зіграти в захисті й піймати суперника на контратаці. Щоправда, одного разу захисники українського клубу проґавили Слиша, який скоротив різницю в рахунку. В підсумку все дійшло до нервової кінцівки, але, на щастя, фінальна сирена зафіксувала перемогу “Донбасу” – 2:1. Трохи пізніше “Руан” не залишив шансів італійському “Асіаго”, розгромивши суперника з рахунком 6:0 і очоливши турнірну таблицю. 

У другий день змагань “Донбас” не мав особливих проблем у поєдинку з італійським чемпіоном. Лише в другому періоді італійці змогли щось протиставити українському клубу, закинувши дві шайби, щоправда, на підсумковий результат це не вплинуло. Донецькі хокеїсти, закинувши в кожній двадцятихвилинці по дві шайби, перемогли з рахунком 6:2. А ось в іншому матчі “Юність” на класі здолала “Руан” з рахунком 4:2, і здавалось, що в цьому турнірі все вирішено. 

Третій ігровий день розпочався матчем “Юності” й “Асіаго”. Білоруси легко перемогли аутсайдера турніру з рахунком 4:1 і з надією стали очікувати останнього матчу, оскільки шанс здобути трофей у них ще був, адже в разі поразки “Донбасу” з різницею в одну або дві шайби саме “Юність” ставала переможцем турніру. Але втретє трофей білорусам здобути не вдалося, і винен у цьому був “Донбас”, який примудрився програти з різницею в три шайби. 

Лідер чемпіонату ВХЛ бездарно провів свій головний матч. Лише в перші десять хвилин підопічні Олександра Куликова були схожі на себе, володіючи повною перевагою й створивши біля воріт “Руана” безліч гольових моментів. Але відмінно грав голкіпер господарів, а донеччани в завершальній стадії атак діяли просто жахливо. 

Найприкріше, що це були єдині десять хвилин матчу, які можна занести в актив “Донбасу”. Ні перша, ні друга пропущена шайба не була б трагедією, якби гравці “Донбасу” зуміли налагодити гру. Але час минав, французи діяли блискуче, не даючи суперникам розгорнути атаки. “Донбас” двічі скорочував рахунок до мінімуму – 1:2 і 2:3, але вирівняти ситуацію так і не зміг. 

Драматична розв’язка настала за дві з половиною хвилини до фінального свистка. Спершу українці змарнували черговий блискучий шанс зрівняти рахунок і вирвати рятівну нічию. А потім протягом  кількох секунд гості пропустили дві шайби, чим привели в екстаз місцеву публіку. Ще б пак – “Руан” уперше у своїй історії завоював Континентальний кубок. І він його заслужив, а “Донбас” – ні. І рахунок 5:2 на користь французів красномовно про це свідчить.

Після невдачі у вирішальному матчі суперфіналу головний тренер хокейного клубу “Донбас” Олександр Куликов не приховував свого розчарування: “Ця гра була гідна фіналу. Ми дуже серйозно готувалися, хлопці добре зіграли перший період. Ми за всіма компонентами переграли суперника й мали сім-вісім моментів для взяття воріт. На жаль, не забили нічого. У другому періоді допустили грубі помилки, і суперник цим скористався. Десь не вистачило везіння, десь здорово зіграв воротар команди суперників. Їм пощастило більше. Ну а наприкінці матчу розкрилися повністю, побігли забивати, і французи нас за це покарали. Це спорт. Із цієї гри треба зробити правильні висновки. Життя на цьому не закінчується. Потрібно рухатися далі. Звичайно, нам дуже хотілося виграти, але з першого разу не вийшло. У мене є претензії до гравців. Вони були навіть у виграшних іграх. Після приїзду додому ми повернемося до цієї гри, розберемо й будемо рухатися далі. Ви знаєте, що без падінь не буває злетів і росту, не буває руху вперед. Те, що ми дійшли до фіналу, виграли тут дві гри з трьох – це почесно, але шкода, що команді, яка була нам по зубах,  програли. Прикро. Хоча не думаю, що це провал. Ми виграли дві гри, але за шайбами все визначилося так. Це не провал. Якби  ми програли дві або три гри, тоді можна було б про щось говорити”.