Команда року

Збірна України з боксу фантастично завершила чемпіонат світу, який відбувався у Баку на початку жовтня. Василь Ломаченко, Тарас Шелестюк, Євген Хитров і Олександр Усик завоювали для нашої команди чотири “золота”. А Денис Берінчик поклав у скарбничку команди “срібло”. До індивідуальних досягнень українці додали перше місце в загальному медальному заліку національних команд.  

Такого результату українські боксери досягли вперше в історії. І взагалі ще жодній команді світу не вдавалося здобути чотири золотих нагороди на одному чемпіонаті світу. І це при тому, що до чемпіонату в Баку Україна за всю історію мала лише одного чемпіона світу в любительському боксі – у 2009 році Василь Ломаченко переміг у категорії до 57 кг. Саме Ломаченку, який виступав у новій для себе ваговій категорії – до 60 кг – було найважче. Головний для нього бій відбувався не у фіналі, а ще в 1/8. На цій стадії українець зустрічався з Робсоном Консейсау із Бразилії. Продовжити виступ на змаганнях Ломаченку допомогла лише спеціальна комісія Міжнародної боксерської асоціації (AІBA), яка визнала суддівські помилки, що вплинули на підсумок зустрічі, і вперше в історії змінила результат на користь нашого боксера. 

Трагедія року

7 вересня поблизу Ярославля розбився літак Як-42, що перевозив одну з найкращих хокейних команд Росії – “Локомотив”. Команда летіла до Мінська на першу гру нового сезону Континентальної хокейної ліги (КХЛ), де вважалася одним із фаворитів.

На борту літака перебувало 45 осіб, із них 37 пасажирів і вісім членів екіпажу. Двох людей вдалося врятувати – хокеїста Алєксандра Галімова і бортінженера Алєксандра Сізова. На жаль, через кілька днів Галімов помер від отриманих опіків. 

Ця авіакатастрофа стала однією з наймасштабніших в історії спорту. Вона стала в один ряд з іншими 12-ма авіатрагедіями.

Через кілька днів увесь хокейний світ вшановував пам’ять спортсменів. У Ярославській області оголосили триденну жалобу. До рідного стадіону “Локомотива” несли квіти, свічки та символіку хокейного клубу. У траур поринув і Мінськ. В авіакатастрофі загинули два білоруські хокеїсти. Серед них – капітан національної збірної Руслан Салей. Поминальні свічки запалили і в Празі – Чехія втратила під Ярославлем трьох хокеїстів. У Словаччині оплакували Павола Демитру, а у Швеції – Стефана Ліва. Загалом у складі “Локомотива” було 11 іноземців. Серед загиблих – троє українських легіонерів: Віталій Анікеєнко, Олександр В’юхін і Данило Собченко. 

Відродження року

Після майже 20-річного знищення українського хокею, схоже, цього року цей вид спорту нарешті почали реанімувати. Влітку доволі несподівано і в стислі терміни була створена професійна ліга. На установчих зборах у Києві 25 липня 2011 року, було створено Об’єднання хокейних клубів “Професіональна хокейна ліга” (ПХЛ). Спершу в лізі мали бажання взяти участь десять команд, серед яких і львівський колектив з умовною назвою ЛАЗ, який згодом став називатися “Леви” . Згодом, на жаль, команди “Цунамі” з Івано-Франківська та “Ворони” зі Сум так і не змогли підтвердити свою участь, і врешті ліга стартувала з вісьмома учасниками. З перших матчів розпочалася боротьба на хокейних майданчиках України і чемпіонат звернув на себе увагу і глядацьке зацікавлення. Створення професійної ліги принесло вже і перші плоди. Так, зовсім нещодавно, молодіжна збірна України (до 20 років) перемогла на чемпіонаті світу серед молодіжних збірних, які виступають у групі А другого дивізіону і здобула єдину путівку в групу В першого дивізіону. А національна збірна України вперше з 2008 року перемогла на турнірі серії Єврочеленджер, який відбувся в Румунії. 

Жеребкування року

Як відомо, щастить сильнішим. Також часто кажуть, що щастить господарям. Але при жеребкуванні ці істини зазвичай надто залежать від Фортуни, а вона, схоже, 2 грудня, під час вибору груп фінальної частини Євро-2012, відвернулася від України, яка зустрінеться зі збірними Англії, Франції та Швеції. Проте і скаржитися на такий розклад теж не варто. У фінальній пульці континентального форуму апріорі немає слабких суперників, а, враховуючи те, що Україна в європейському рейтингу пасе задніх, то і вибір майже логічний. 

 Звичайно, якби у квартет до України жереб визначив Росію (із другого кошика), Грецію (із третього), Чехію або Ірландію (із четвертого), то можна було б говорити про вдалий жереб. Але ці команди пройшли повз нас, а от інший співорганізатор Євро – збірна Польщі – має бути задоволений. Проте, з іншого боку, в групу разом з Україною  не потрапили Німеччина, Італія чи Хорватія з Португалією. Група D вийшла оптимальною – з усіма суперниками команді Олега Блохіна можна грати. І лише від українців залежатиме: вийдуть вони з групи чи ні.  

Натомість доволі сприятливий жереб, з фінансової точки зору, був для Львова. Учасниками групи В стали збірні Нідерландів, Данії, Німеччини та Португалії, три останні країни зіграють саме у місті Лева три матчі.

Уболівальники року

17 листопада Львів жив футболом. Услід за футбольним відкриттям столичного НСК “Олімпійський” настала черга спортивного дебюту й “Арени Львів” матчем між національними командами України та Австрії. Попри численні негативні відгуки насамперед щодо якості гри команди Олега Блохіна, ті, хто дивився матч з трибун, покидали арену в піднесеному настрої. Оскільки кожен, хто був на двобої, став частиною перемоги національної команди, бо такої підтримки збірної, яка є у Львові, немає у жодному місті нашої країни.

“Арена Львів” як домівка української національної команди перейняла переможну естафету в стадіону “Україна”, на полі якого “синьо-жовті” виграли всі шість проведених поєдинків: двічі у Вірменії (3:0 і 4:3), у Грузії (2:0), Польщі та Білорусі (по 1:0), у Румунії (3:2). А вся Україна вкотре відзначає не гру команди, а саме відданого  львівського вболівальника, для якого не важливо, за який клуб виступає той чи інший гравець, а головне, що він одягнув футболку збірної України.

Кардіограма року

Виступи українських футбольних клубів у 2011 році принесли як позитивні, так і негативні емоції. Особливо гра донецького “Шахтаря”. Відповідно до футбольної аксіоми, клас команди проявляється у її вмінні зберігати й поліпшувати завойовані позиції. Для “Шахтаря” же звичною справою стало жити, чергуючи вдалі сезони з провалами. Восени 2008 року “гірники” невдало виступили у груповому турніри Ліги чемпіонів, двічі поступившись португальському “Спортінгу”, і лише завдяки присутності в групі швейцарського “Базеля” зуміли пробитися у Лігу Європи. Весною 2009 року “Шахтар” виграв Кубок УЄФА, а вже влітку залишився без Ліги чемпіонів, поступившись “Тимішоарі”. Знову вдалий груповий турнір у Лізі Європи восени і поразка в плей-оф від більш ніж скромного “Фулгема”.  

Навесні 2011 “Шахтар”, здалося, піднявся на ще одну сходинку, вперше у своїй історії пробившись у плей-оф Ліги чемпіонів, а потім і у чвертьфінал турніру. В Україні почали говорити про європейський прорив, про нового гранда в Старому світі. Проте цієї осені “гірники” знову провалилися. У групі, де грали португальський “Порту”, російський “Зєніт” та кіпріотський АПОЕЛ, донеччани посіли останнє місце.  Частота чорних і білих сторінок “Шахтаря” більше нагадує не піаніно, а кардіограму. Досягнення “гірникам” в останні роки даються важко, але занадто вже легко вони після цього втрачають позиції.