Дев’ятого листопада славетному спортсмену виповнилося б 90 років

У 1952 році північ Європи була озорена Україною – львів’янин Віктор Чукарін у Гельсінкі на ХV Олімпійських іграх став абсолютним чемпіоном зі спортивної гімнастики, завоював шість медалей (4 золоті, 2 срібні ), а вінничанин Зельман Ваксман у Стокгольмі став лауреатом Нобелівської премії.

65 років тому (1946 року) у Львові почав працювати  перший на західних землях України Державний інститут фізичної культури. Так сталося, що Віктор Чукарін і я стали засновниками цього інституту, він першим та єдиним абітурієнтом – майстром спорту, а я – його викладачем анатомії і біомеханіки, а далі стали колегами, науковцями, співавторами винаходів.

Пам’ятаю, з першого навчального дня найбільш популярною особистістю в інституті як серед студентів, так і серед викладачів був усіма шанований Віктор Чукарін. Він відмінно пізнав особливості взаємодії свого організму зі спортивним середовищем та механізми управління своїм організмом, особливо руховим апаратом.  

Ще 1948 року, на другому курсі, Чукарін став першим львів’янином –  абсолютним чемпіоном України. 

У 1949 році,  на третьому курсі, Чукарін став першим  українським гімнастом – абсолютним чемпіоном серед спортсменів 15-ти радянських республік. Таку перемогу і таке звання він отримував ще тричі  – у 1951, 1953 і 1955 роках.

У 1952-му на ХV і в 1956-му на ХVI Олімпійських іграх Віктор Чукарін уперше в історії України завоював звання абсолютного чемпіона цих  Ігор, отримав 11 медалей ( 7 – золотих, 3 – срібні, 1 – бронзову ) і став першим у світі семиразовим чемпіоном Олімпійських ігор.  Цю історичну славу СРСР принесла Україна, Україні – Львів, а Львову – інститут фізичної культури і Віктор Іванович Чукарін.  Він уперше в історії Олімпійських ігор підняв ім’я своєї Батьківщини на найвищий  рівень олімпійського п’єдесталу!

У 1952 році німецький журнал першим визнав Віктора Чукаріна “Der beste Turner der Welt” (“Найкращим гімнастом світу”).

У 1954 році в Римі український гімнаст Чукарін уперше став і абсолютним чемпіоном світу.

Мало хто знає, що Львів у той історичний 1952-й став головним спортивним містом у світі, оскільки його мешканець привіз додому аж шість олімпійських медалей (чотири золоті та дві срібні). До речі, до того лише американський атлет Д. Оуенс 1936 року привіз із ХІ Олімпійських ігор додому чотири медалі і потрапив у Книгу рекордів Гіннесса. 

Віктор Чукарін успішно закінчив Alma mater з першим випуском у 1950 році. До речі, цей інститут закінчили три покоління його родини: він із дружиною, дві доньки, онучка і зять, який нині завідує в університеті кафедрою плавання. 

У 1951 році він отримав звання заслуженого майстра спорту СРСР, 1963-го – звання доцента кафедри гімнастики, 1967-го – звання судді міжнародної категорії, а 1972 року став заслуженим тренером України.

У 1971 році доцент В. І. Чукарін за конкурсом був обраний завідувачем кафедри гімнастики Львівського державного інституту фізичної культури, де виховав першого галичанина – чемпіона ХХІІ Олімпійських ігор Б.Макуца та понад двадцять майстрів спорту.  

За заслуги В. І. Чукаріна, єдиного серед львівських спортсменів, нагородили вищим орденом СРСР, двічі обирали депутатом міської ради.

Після 38 років навчання і праці на кафедрі гімнастики ЛДІФК, на посаді завідувача кафедри помер дорогий наш Віктор Іванович Чукарін. Так, видатна людина, народившись на донецькій землі, покоїться у Львові. Він так багато зробив для своєї Батьківщини, свого народу. Громада міста і області поховала його на полі № 4 Личаківського цвинтаря поруч із великими Іваном Франком і Соломією Крушельницькою. Вулиці Львова названі їхніми іменами.

Хіба не від нас, живих, залежить, чи будуть ті, кого сьогодні з нами немає, і далі служити народові, як вони це робили за життя. Тому я щиро вдячний голові міської ради А. Садовому, його заступникові В. Косіву, депутатській комісії, ректорам Є.Приступі, А.Боготею, які підтримали мою ініціативу встановлення на фасаді головного корпусу університету меморіальної таблиці Вікторові Чукаріну – видатному львів’янину, який на увесь світ прославив Україну та Львів!

Я, український вчений азербайджанського походження, понад півстоліття навчав та виховував студентську молодь інституту, 28 олімпійців, серед яких 12 призерів. У той же час 33 роки був завідувачем кафедри, 11 – деканом, 8 – головою профкому інституту, т.в.о.  ректора. Упевнений, що керівництво України має ґрунтовну підставу – величезні та перші в історії олімпійського руху заслуги співвітчизника, семиразового золотого олімпійця Віктора Чукаріна, щоб надати його ім’я вищому навчальному закладу – Львівському державному університету фізичної культури.

У цьому імені університету збережеться величне значення Львова, України  та її видатного сина як в історії Олімпійських ігор, так і в історії нашої Батьківщини!