Славні традиції “України”

Роман Шиманський, голова львівської обласної ради спортивного товариства “Україна”, про сторічний ювілей, проблеми, кадри та турніри

Традиційно восени у спорті підраховують здобутки, аналізують проблеми та складають плани. 2011-й є ювілейним для спортивного товариства “Україна”, яке створили львівські студенти восени 1911-го.

Тоді студенти Львівського університету та Львівської політехніки спільно заснували спортове товариство і надали йому сповнену гордості назву “Україна”.

Різні періоди були у його діяльності, яку організовувало українське суспільство за часів Австро-Угорщини та Польщі. Його двічі – у 1939-му та 1944-му – закривали, а відновилося вже у незалежній державі. Так, 80-річчя СТ “Україна” урочисто відзначили у червні 1991 р. на теренах західних областей України за участі понад трьохсот спортсменів українського походження з Америки й Канади.

Нині спілкуємося з Романом Шиманським, головою львівської обласної ради спортивного товариства “Україна”, майстром спорту.

Ювілей без фанфар

– Пане Романе, прошу сказати, як відзначатимете ювілей найстарішого спортивного товариства в нашій державі?

– Досить скромно, без гучних фанфар, на регіональному рівні. Взагалі, всі заходи цьогоріч ми й так проводимо під знаком століття товариства. На відкритті масових змагань завжди розповідаємо, чиї славні традиції продовжуємо. Плануємо ще організувати урочисті збори, присвячені річниці, запросимо колег із інших спортивних товариств та сусідніх областей.

– Чому не проводяться урочисті заходи загальноукраїнського масштабу?

– Ще задовго до річниці ми скерували відповідні листи до найвищих осіб держави та ВРУ, облради та обласної адміністрації. Знаю, що на всіх рівнях були прийняті певні рішення щодо проведення урочистих заходів. Але вони мали декларативний характер і залишилися на папері. А на словах було сказано – відзначайте. Але ж будь-яке свято вимагає підготовки і певних коштів, яких у нас немає.

– Так виглядає, що наймасовіше спортивне товариство переживає не найкращі часи?

– Із кожним роком стає все важче проводити будь-яку роботу, адже нас фінансує Фонд соцстрахування з тимчасової втрати працездатності, але не повністю, а частково. Тому отримані кошти йдуть тільки на зарплату, а на навчально-тренувальну роботу, утримання та оренду спортивних споруд, придбання форми чи інвентарю та поїздки на змагання отримуємо копійки.

До того ж фонд може у будь-який момент в односторонньому порядку взагалі припинити фінансування. Маємо 30 спортивних шкіл, в яких займається майже п’ять тисяч юнаків і дівчат. У таких фінансових умовах спортивні школи існувати довго не зможуть, і з часом їх доведеться закривати. Як наслідок – тисячі дітей можуть залишитися на вулиці. Які з того будуть наслідки?! Вже зараз Україна серед лідерів із зростання дитячого алкоголізму.

Не можемо змиритися із тим, що за рахунок коштів фонду в державі щороку витрачають понад 100 млн грн на придбання новорічних подарунків, і в той же час бракує коштів на те, щоб завдяки фізичній культурі упродовж року зміцнювати здоров’я сотням тисяч юнаків і дівчат, які до того ж на міжнародних змаганнях прославляють Україну на спортивних аренах світу.

На жаль, постійні зміни в організаційній структурі керівництва спортом держави не йдуть на удосконалення спортивної роботи з дітьми та підготовку майбутнього українського спорту. А дитячий спорт має обов’язково фінансуватися державою у повному обсязі.

Про кадри

– І все ж ви працюєте та готуєте майбутніх зірок спорту?

– Звичайно, навіть у таких складних умовах стараємося виконувати те, що належить. Наприклад, за останні п’ять років підготовлено десять майстрів спорту міжнародного класу, 166 майстрів спорту України, сотні і тисячі спортсменів масових розрядів. Їх могло би бути значно більше.

Шкода, що не можемо запропонувати провідним спортсменам належні їм умови, і вони переходять в інші товариства, куди їх запрошують. Чимало олімпійців Пекіна-2008 (Роман Бондарук, Маркіян Івашко, Яна Шемякіна, Ігор Шимечко) виросли у нас, але тепер захищають кольори “Динамо”. Ми пам’ятаємо про це, пишаємося ними, але їхні здобутки нині належать іншому товариству.

Про спартакіади та турніри

– Але з вами тісно співпрацюють колективи фізкультури підприємств, установ та організацій області, для яких проводите змагання з багатьох видів спорту. Масовий спорт приносить людям радість і задоволення?

– Так. Ми обслуговуємо 171 колектив фізкультури різних галузей, де у фізкультурно-оздоровчих групах займається понад 14 тис. осіб. Щорічно відбуваються спартакіади серед збірних команд профспілкових організацій із десяти видів спорту, але інструкторів фізкультури в колективах залишилося лише вісім, хоча двадцять років тому їх було 165. Немає кому ці змагання організовувати, хоча працівники різних галузей із приємністю беруть участь у них.

– Крім того, під вашою егідою ще відбуваються традиційні міжнародні турніри.

– З року в рік відбуваються такі турніри, як Шаховий меморіал М. Василишина, “Зимова казка” (художня гімнастика), Кубок Ф. Кулечка та Кубок С. Дмитріва (теніс), “Олімпійські надії” та Кубок Б. Кокота (стрільба з лука), “Юні силачі Галичини” (важка атлетика) та інші. Вони мають добру репутацію і завжди дуже популярні. Добре, що є значна підтримка обласного управління з питань фізкультури і спорту, відділення НОК України у Львівській області, спонсорів та меценатів.

– Ще не вмерла Україна?..

– Слова нашого гімну добре підтверджують цей постулат.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти