Андрій Котельник, чемпіон світу з професіонального боксу за версією WBA, про здійснення мрії дитинства

Минулої суботи Андрій Котельник у львівському Палаці спорту "Україна" провів перший захист титулу чемпіона світу з професіонального боксу за версією WBA у вазі до 63,5 кг. Львів'янин домінував практично протягом усього поєдинку з японцем Норіо Кімурою і переміг "самурая" за одноголосним рішенням суддів - 119:109 (двічі) і 118:110. Тричі протягом двобою від нокдауну Кімуру рятував лише гонг. Але він вистояв, хоч і потрапив після Андрієвої прочуханки у реанімацію. Це був перший бій за світовий чемпіонський титул на території України.

Наступного дня чемпіон світу Андрій Котельник відповів на запитання "Пошти".

- Як завжди, готувався до 12 раундів і очікував, що бій може тривати всю заплановану дистанцію, - почав розповідь боксер. - А під час поєдинку, якби вийшло нокаутувати суперника, то було б супер.

- Те, що не вдалося відправити японця у нокаут, тебе сильно засмутило?

- Я не виходжу вигравати нокаутом. Для мене важливо демонструвати бокс світового рівня і перемагати. А нокаут - це вже як вийде.

- Твій суперник багато пропускав, але встояв. У нього таке міцне підборіддя чи тобі бракувало акценту в ударах?

- Сумніваюсь, що акценту бракувало. Всі бачили, що вкінці він ледь не рухнув. Трохи не вистачило. Буквально п'яти секунд. Та й суддя не дав мені його добити. Кімура вже на мене падав. А після гонга його тренери підхопили, не давши впасти. Він добре тримав удар, стійко тримався. Вважаю, він був гідним опонентом. До речі, останні 4-5 раундів він узагалі боксував зі зламаною щелепою. А після поєдинку його забрали в реанімацію. Так що мої удари не такі вже і слабкі.

- Суперник чимось здивував?

- На тих касетах, які я переглядав з його поєдинками, він зовсім по-іншому боксував і вів поєдинки, ніж у двобої проти мене. Він додав у швидкості. До того ж у нього незвична техніка. Тяжко було пристосуватись до його манери. Можливо, далося взнаки те, що я не часто боксую з шульгами. Але я таки зміг пристосуватись.

- Як боксувалось удома?

- Була величезна відповідальність. Хотілося продемонструвати свої найкращі якості і порадувати земляків, рідних, близьких. Думаю, я не підвів уболівальників.

- У Львові відчуваєш більшу підтримку, ніж у Ні­меччині?

- Так, звісно. Тут було багато моїх друзів, знайомих, які від щирого серця мене підтримували. Такі поєдинки запам'ятовуєш на все життя. Можу сказати одне: мрія мого дитинства збулася. Я мріяв стати чемпіоном світу і перший захист провести у Львові на очах своїх рідних, близьких. Щоб вони побачили у себе вдома справжнього чемпіона. Все, що я міг, показав у бою.

- Чи є у твоїх планах і надалі проводити поєдинки у Львові?

- Найближчим часом, гадаю, такого не буде.

- У ЗМІ була інформація, що 8 листопада у Нью-Йорку на легендарній арені "Madison Square Garden" ти будеш битися з уродженцем Одеси, а нині громадянином США Дмитром Салітою...

- Зараз про це не хочу думати. По-перше, я руку трохи травмував. А по-друге, після 12-раундового поєдинку потрібен відпочинок. Я зараз не готовий на це питання відповісти. Хоча, власне, час є до 8 листопада. Такий варіант розглядається.

- Тобто реальнішою все ж є найближча зустріч з аргентинцем Маркосом Рене Майданою?

- Так. Хоча мені все одно з ким битись.