Дещо про таблицю коефіцієнтів УЄФА

Після кожного ігрового дня в єврокубках чимало уболівальників дивляться не лише на результати представників власної країни, а й заглядають у таблицю коефіцієнтів УЄФА. Потреба в таблиці коефіцієнтів УЄФА гостро постала наприкінці 70-х років минулого сторіччя. Через створення Кубка УЄФА (який виник із Кубка ярмарок) багатьом країнам не подобалося, що в цьому турнірі представництво країн було однаковим як для сильних чемпіонатів (Англія, Іспанія, Італія), так і для “карликів” (Люксембург, Мальта, Албанія). Саме тому 1979 року було розроблено таблицю коефіцієнтів, яка набула чинності із сезону 1980/81 р. Таблиця враховувала сумарні досягнення клубів кожної країни у трьох європейських турнірах (Кубок чемпіонів, Кубок кубків, Кубок УЄФА) протягом  п’яти сезонів поспіль і визначала представництво кожної країни в єврокубках (це насамперед стосувалося Кубка УЄФА, оскільки в інших турнірах країни могли представити лише по одній команді). Із введенням таблиці коефіцієнтів УЄФА різко зросла важливість не тільки кожної здобутої перемоги, але й кожного завойованого очка.
Окрім того, саме таблиця коефіцієнтів лягла в основу так званого рейтингу команд. У європейських кубках, часто вже в першому колі, жереб зводив сильних суперників, цілком гідних зустрічатися навіть у фіналі турніру. І поки футбольні “гіганти” вибивали один одного з розіграшу, вгору просувалися слабші команди. Щоб таке відбувалося рідше, УЄФА прийняло рішення із сезону 1987/88 р. “сіяти” найсильніші клуби, позбавляючи їх нагоди на першому етапі грати між собою. Нині рейтинг команди обчислюється як сума очок, набраних командою в єврокубках за сезон, плюс 20% від коефіцієнта країни. До 2004 року внесок коефіцієнта країни дорівнював 50%, до 2008 року – 33%.

Як рахувати

Формула розрахунку в таблиці коефіцієнтів УЄФА достатньо проста. Рейтинг кожної асоціації розраховується на підставі виступу команд цієї країни в європейських кубкових турнірах протягом  п’яти років. Упродовж  цього періоду кожна команда одержує два очки у випадку перемоги, одне – у випадку нічиєї.
Від 1999 року ці пункти діляться на два, якщо вони зароблені у кваліфікаційних раундах, тобто: 1 очко у разі перемоги, 0,5 очка за нічийний результат.
Крім цього, нараховуються бонусні бали: по 1 очку дається за вихід команди у чвертьфінал, півфінал і фінал у європейських кубках. Чотири – за вихід у групову стадію Ліги чемпіонів (до 1996 року – 2 очки, з 1997-го до 2003 р. –  1, з 2004 до 2008 р. – 3). П’ять очок у разі виходу команди в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів (до 2008 року – одне).
До розрахунку беруться тільки зіграні матчі (технічні поразки не враховують). Матчі, що завершилися серією післяматчевих пенальті, при підрахунку коефіцієнта вважаються зіграними внічию.
Для розрахунку рейтингу асоціації всі очки, набрані клубами, що взяли участь у Лізі чемпіонів і Лізі Європи, додаються і результат ділиться на кількість клубів від цієї асоціації. Рейтинг країни є сумою коефіцієнтів країни за попередні п’ять років. Щоб визначити учасників Ліги чемпіонів і Ліги Європи, використовується рейтинг за минулий рік, тому що кожна країна повинна знати на початку сезону, скільки місць їй належить.
За приклад візьмемо минулорічний виступ донецького “Шахтаря” в єврокубках.  Отже, “гірники” як чемпіони країни відразу потрапили в Лігу чемпіонів, за що отримали чотири бонусні бали. У груповому турнірі донецька команда здобула п’ять перемог при одній поразці (10 очок) і вийшла у 1/8 фіналу (5 бонусних очок), де двічі здолала римську “Рому” (4 очки + 1 бонусне за вихід в 1/4 фіналу). У чвертьфіналі “гірники” поступилися двічі “Барселоні” (0 очок) і припинили боротьбу. Якщо додати всі набрані “Шахтарем” очки, то в сумі вийде 24 (4+10+5+4+1). Оскільки минулого сезону від України стартувало шість команд, то суму, набрану “гірниками”, слід було розділи на 6 і отримати 4,000 бали, які й пішли в загальну скарбничку України.

Злети і падіння

За всі роки існування євротрофеїв кожна з країн, які брали участь у єврокубках, переживала як злети, так і падіння. Якщо за стандартною формулою розраховувати таблицю коефіцієнтів від 60-х років, то на початках не було рівним іспанським клубам. Наприкінці 1960-х лідерство захопили англійські клуби. В середині 70-х естафету перейняли німці.  А зі середини 80-х і до кінця ХХ століття пальму першості тримали італійці. Нове сторіччя минуло під домінуванням іспанців, які у 2008 році знову звільнили місце лідера англійцям.
Якщо оцінювати таблицю протягом останніх кількох років,  то варто відзначити злети і падіння Румунії та Шотландії. Перша завдяки двом вдалим сезонам змогла потрапити в чільну сімку і на деякий час гарантувати собі місце в Лізі чемпіонів. Щоправда, нині румуни втрачають свої позиції, оскільки від успіху минуло п’ять років і набраний рейтинг нівелюється. Щодо шотландців, то вони довгий час були серед лідерів таблиці, але в останні роки на євроарені виступи шотландських клубів можна назвати провальними. Наступного сезону шотландці втратять 10,250 рейтингу і опустяться до 30-го місця (нині вони 15-ті).
Саме приклад шотландців і румунів говорить про те, що, аби мати можливість бути серед “сіяних” команд, слід кожного року набирати якомога більше очок у таблицю коефіцієнтів. На жаль, в Україні очки набирають здебільшого лише три команди. Так, скажімо, зі 40,133 очка, які є в активі нашої країни – 36,158 припадає на “Шахтар”, “Динамо” і “Металіст”. А “Дніпро”, “Карпати”, “Ворскла”, “Таврія” і “Металург” (Д.) набрали на всіх лише 4 очки. Щоправда, наразі цього вистачає, аби триматися на 8-й позиції, маючи чималу перевагу над 10-м місцем і одночасно не маючи шансу піднятися на 6-те місце, яке дасть відразу три команди в Лізі чемпіонів. Але через рік нас очікує втрата найбільшого в історії набраного коефіцієнта (16,625), і українським клубам знову доведеться боротися за право потрапити в чільну десятку таблиці.