Ольга Зіньків, відома у минулому сновбордистка України, нині викладач кафедри зимових видів спорту Львівського університету фізичної культури, тренер динамівської ДЮСШОР з гірськолижного спорту, про розвиток українського сновборду За відомим українським прислів’ям, саме влітку потрібно готуватися до зими, тому Ольга Зіньків разом зі своїми вихованцями – Анастасією Чупрей та Остапом Гудзоватим – щойно повернулася із підготовчого тренувального збору із Закарпаття. – Олю, скажіть, будь ласка, де саме відбувався тренувальний збір? – На Закарпатті є село Кострино, добре відоме усім представникам нашого виду спорту. Взимку там часто проходять змагання із сновборду, а влітку туди приїжджають спортсмени на тренувальні збори. – Як проводили час? – Набирали фізичну справність до зимового сезону. Щодня їздили на велосипедах. Траса вела вгору 12 кілометрів, і було дуже не просто їх подолати. Але нагорі на вихованців очікував смачний приз, і вони із задоволенням долали гірську дорогу – фініш був у саду, де саме дозріла черешня. Черешень було багато… – Олю, Ви віднедавна член підкомісії з питань дітей та молоді із сновборду та фристайлу Міжнародної федерації лижного спорту FIS. Що обговорювали на останній сесії МОК? – Для нас новини приємні, бо тепер до програми зимових Олімпійських ігор ввели ще три дисципліни для сновбордистів, які тепер розігруватимуть п’ять комплектів нагород: паралельний гігант, паралельний слалом, хафпайп, сновбордкрос, слопстайл. Добре, що буде паралельний слалом, яким займаються українські спортсмени. У нас немає ще підготовлених трас для інших видів, бо вони потребують спеціального устаткування. А в паралельних видах маємо певні успіхи, і їх потрібно примножувати. – Ці доповнення пропонували росіяни, які мають значні успіхи та чемпіонів світу в тих видах? – Так. Росіяни мають вагомий авторитет у Міжнародній федерації, і тому їхні пропозиції підтримали інші країни. До речі, головою Федерації Росії з гірськолижного спорту, сновборду та фристайлу є знаменита колись гірськолижниця, срібний призер Олімпійських ігор 1994 року в Ліллегаммері Світлана Гладишева. Вона при зустрічі завжди запитує про Львів, Славське, адже жила тут і тренувалася не один рік. Та й на зимові Ігри 1992 року до Альбервіля вона їздила як представник українського спорту. А потім настали інші часи, і вона повернулася в Росію.