Марина Козерод, триразова чемпіонка світу з кікбоксингу, чемпіонка Європи з боксу, про  зустріч з чоловіком в офіційному поєдинку

Марина Козерод  разом із зіркою світового боксу Ріккі Хаттоном

Відома у минулому спортсменка Марина (Маріша) Козерод нині працює міжнародним агентом у Федерації професійного боксу Британії. Більше часу живе в Лондоні. Кілька останніх тижнів вона провела у Києві. Про свою спортивну кар'єру та життя "після спорту" Маріша розповіла в телефонному інтерв'ю для "Суботньої пошти".

- Марішо, розкажи спочатку трохи про своє дитинство. Коли почала займатись єдиноборствами?

- Народилася 1 листопада 1978 року в Чернігові. Через кілька років моя сім'я переїхала у Київ. З 13-ти років займалася дзюдо. Через три роки захопилась кікбоксингом. Паралельно займалась і боксом. Тренувалась разом з братами Кличками у залі СКА під керівництвом Володимира Золотарьова. Тричі ставала чемпіонкою світу з кікбоксингу. Була чемпіонкою Європи і України з боксу, абсолютною чемпіонкою України з боксу. В професійному боксі ставала чемпіонкою України.

- Які у тебе були стосунки з братами Кличками?

- Для мене вони були друзями по команді, колегами в одному виді спорту. Тоді в них не було такого, як зараз, "ореолу чогось недосяжного".

- У 2000 році у своєму четвертому поєдинку на професійному рингу ти зустрілася з чемпіонкою світу Мішель Аборо з Британії і програла їй в Гамбурзі технічним нокаутом у третьому раунді...

- Поїхала тоді в Німеччину без свого тренера. Нічого не знала про суперницю. ...А взагалі, ти знаєш її повну кар'єру?

- Так, вона до цих пір не програла жодного бою, вигравши при цьому 21 поєдинок.

- Але це не все. Взагалі-то, Мішель Аборо була ...хлопцем, який після операції зі зміни статі став дівчиною. Досі зберігаю газету, в якій пишуть про це. В Аборо є дружина в Голландії. Я про це дізналася, коли приїхала у Німеччину. Незважаючи на те, що в мене була травма на обличчі, я виступила в тому поєдинку. Бій був рівний, але в третьому раунді пропустила хорошу серію. Могла і далі продовжувати, але мій менеджер Філіпп Фондю викинув рушник, вважаючи, що я не мала шансів виграти той бій. Тим паче, що моя суперниця була на контракті в "Юніверсум бокс промоушен". А виграти у Німеччині в німкені або у того, хто на контракті в німецькому клубі, просто так нереально. Так я програла той бій. Потім ми подружилися з нею. Мішель - чудова людина. А в принципі сили в неї залишились чоловічі, а виступає серед жінок. Я її навіть в душі бачила. Будова тіла у неї явно чоловіча. До речі, Мішель згодом зняли з контракту в "Юніверсумі" тільки через те, що вона не вивчила німецьку мову.

- Не боялася виходити на ринг проти чемпіонки світу лише після трьох поєдинків?

- Ні. На мене ніколи не впливали звання і досягнення моїх суперниць.

- Якщо не секрет, скільки отримала за той бій чи за інші професійні бої?

- Гонорари в жіночому боксі набагато менші, ніж у чоловічому. Я пам'ятаю свої гонорари, але озвучувати не хочу - щоб нікого не образити.

- У 2002 році в Київському цирку ти завоювала звання чемпіонки України з профі-боксу, перемігши Надію Краковську...

- Так, було таке. Тоді Аліна Шатернікова вручила мені пояс. Сам бій тривав менше двох раундів. Нокаутувала суперницю ударом по печінці.

- Який поєдинок вважаєш найцікавішим у своїй кар'єрі?

- За звання абсолютної чемпіонки України серед любителів у 1998 році. Змагання відбувалися в Івано-Франків­ську. Ставши чемпіонкою України у вазі до 54 кг, я мала можливість боксувати за звання абсолютної чемпіонки з чемпіонкою в будь-якій ваговій категорії, яка мені випаде за жеребом. Випало зустрітись із Валею Бондар з Кіровограда (вага до 57 кг). До цього вона мала перевагу в очних зустрічах, а в Івано-Франківську я виграла з двома нокдаунами. Дуже сподобався мені той бій.

- А який поєдинок був найдраматичнішим?

- Третій у професійній боксерській кар'єрі - у Польщі проти Едити Олевнічак. Вона спочатку вдарила мене головою в голову. А вдруге вже знизу буцнула в те ж місце. В мене брова і скула заплили. Лівим оком я нічого не бачила. Нахапалась і програла 1:2. Той бій по "Євро­спорту" показували.

-Ти не виходиш на професійний ринг уже п'ять років. Кар'єру завершила?

- В профі-боксі, так. От нещодавно була в Ялті, де стала чемпіонкою України з кікбоксин­гу. Але виступати не хочу взагалі, тому що ...закохалась.

- Так би мовити, з цього місця детальніше...

- (Сміється) Живу вже вісім років з одним хлопцем. Ми наразі не одружились, але в нас хороші, теплі стосунки. Знаєш, душа і тіло рветься на ринг, але він забороняє. Тепер часом думаю: ну як я, дівчина, могла таким нежіночим видом спорту займатись (сміється)?

- Чемпіон світу і Європи з кікбоксингу серед професіоналів Олег Пащенко якось сказав, що в жінок більше волі до перемоги, ніж у чоловіків...

- Цілком згодна. А ще у нас більше емоцій.

- Психологічно боксерки  залишаються жінками? Таке заняття не "очоловічує" їхню психіку?

- Ні, залишаються жінками. Часом кажуть, що жінки, які займаються боксом, стають  "мужланками". Я вважаю, що можна займатись будь-яким видом спорту, бути в будь-якій сфері діяльності, лише б це було не кримінально.

- Як ставишся до того, що жіночий бокс може увійти в програму вже наступних Олім­пійських ігор в Англії?

- Позитивно. Гадаю, наші дівчата відмінно виступлять в Лондоні. Я буду на тій Олімпіаді і дівчат підтримаю морально.

 - Які твої функції як міжнародного агента у Федерації професійного боксу Британії?

- Знаходжу хлопців і дівчат з республік колишнього СРСР для боксерських турнірів у Європі, не тільки для Англії. Зараз допомагаю компанії K2 East Promotions у формуванні складу пар на турнір 27 вересня у Києві. Тісно співпрацюємо і дружимо з матчмейкером K2 East Promotions Андрієм Лябахом.

- Як живеться у Лондоні?

- Не скаржусь. Мешкаю у приватному будинку мого бойфренда. Він сам із Бельгії.

- Маєш якісь хобі, захоплення?

- Колекціоную різні дрібнички. Але найголовніше - це хороша компанія і вірні друзі.

- Знаю, ти кілька днів тому зустрічала боксера Микиту Лукіна з Німеччини , який бився в андеркарті чемпіонського бою Валуєв-Руїз. Які у нього враження від цього поєдинку?

- Для нього цей бій був не таким цікавим, як перший поєдинок між цими суперниками (відбувся в грудні 2005 року - "Пошта"). На його думку, Валуєв виграв справедливо.

-  У Львові доводилось бувати?

- Так, звичайно. Ми співпрацюємо із Сергієм Янчишиним. Дружу з Андрієм Котельником. А місто подобається своєю архітектурою. На кожну будову можна довго дивитись.

- Коли наступного разу відвідаєш Львів?

- 13 вересня у вас буде шоу за участю Андрія Котельника. На жаль, буду в той час у Лондоні. 27 вересня відвідаю турнір в Києві. Якщо буду в Україні тоді, коли відбуватиметься турнір у Львові, то обов'язково приїду до вашого міста.