На заклики української опозиції, принаймні тієї її частини, за якою слідкує влада, як виявилося, не лише звертають увагу за межами країни, а й поділяють деякі її побоювання. Ті словесні тиради, якими вище керівництво країни “криє” заяви вчорашніх урядовців і, водночас, сьогоднішніх підозрюваних, зводяться до кількох пунктів: а) українське судочинство непогрішне у виборі пі­дозрюваних; б) Феміда однаково сліпа до всіх; в) жодних політичних репресій сьогодні немає; г) а те, що є – боротьба із корупцією. Із початку лютого маємо змогу спостерігати реакцію закордонних партнерів на застосування норм Кримінально-процесуального кодексу нинішньою владою, і, схоже, ззовні більше вірять зовсім не провладним структурам.

Здалеку краще видно?

Четвертого лютого з’явилося повідомлення про “занепокоєність згортанням свобод в Україні”, яку відчуває президент Європарламенту Єжи Бузек. “Україна була найкращим студентом… у регіоні два роки тому. Тепер це не так. Я стурбований погіршенням ситуації у сфері свободи слова і свободи ЗМІ”, – каже посадовець. Того ж дня заступник помічника Держсекретаря США, який відповідає за відносини з Росією, Україною, Молдовою та Білоруссю, Деніел Рассел розповів, що в уряду США виникає стурбованість у зв’язку зі справою, порушеною проти екс-прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко.

У понеділок до України завітав глава ОБСЄ, керівник зовнішньополітичного відомства Литви Аудронюс Ажубаліс, який теж не уникнув подібних заяв. Ажубаліс, зокрема, зазначив, що у міжнародної громадськості склалася “певна думка про існування деяких проблем” в Україні, що пов’язані з правами людини і свободою медіа. “Ми сподіваємося, що ці питання, які я порушував сьогодні зі своїм колегою (главою МЗС України – “Пошта”), будуть дуже серйозно і ретельно вивчені нашими колегами. І Україна, як і раніше, залишиться одним із лідерів у медіа-свободі в цьому регіоні... І одним із лідерів із розвитку демократії та створення істинно громадянського суспільства”, – цитує Ажубаліса Інтерфакс-Україна.

Нерепрезентативна вибірка

Нинішня ситуація у нас, звісно, краща, ніж у Росії (що засвідчили виступи націоналістів та терористичний акт у “Домодєдово”) чи Білорусії (поствиборчий розгін опозиції  президентом Лукашенком), однак за абсолютними критеріями або й порівняно з тим плацдармом, на якому й виросла фігура Януковича-президента, відхід очевидний.

У 2013 році наша країна буде головувати в ОБСЄ (2011 – Литва, 2012 – Ірландія), а тому, якщо зауваження нинішніх керівників цієї організації сприйматимуть як наслідок поспішних висновків, то співпраця в наступні два роки може вийти менш вдалою та надійною. А тут передбачається підготовка до головування, вивчення досвіду, постійні контакти...

Однак найцікавіше – це декларація Януковичем необхідності “збереження спадкоємності головування в ОБСЄ”, тобто акцент на пріоритетах, виділених попередніми очільниками. Аудронюс Ажубаліс під час зустрічі із міністром Грищенком повідомив, що Литва особливо дбатиме про захист журналістів та медіа. Тут Віктор Федорович, звичайно, може щоразу під час зустрічей на подібну тематику нагадувати, що в Україні прийнято закон про доступ до публічної інформації. І не так важливо, що творців та популяризаторів законопроекту й не перелічиш, навпаки – це дає змогу багатьом використовувати прийняття акта як козир у відстоюванні свободи. Залишається, щоправда, ще перевірити, як цей закон діятиме на практиці (набуде чинності з 9 травня).

Однак у ситуації, коли в країні порушено майже два десятка кримінальних справ проти колишніх посадовців та нинішніх опозиціонерів, одного козиря буде замало. Щоправда, тут у пригоді стають згадки про період системних реформ. Під час візиту до Польщі Янукович повідомив, що “ми сьогодні бачимо, як бюрократія, корупція прикриваються в Україні демократичними гаслами”. Доля правди у цьому, звісно, є, однак за відсутності боротьби із корупцією в кабінетах чинних посадовців виникає відчуття, що в країні серед винних за одними статтями виділяють категорію “більш винних”.