Історичні дослідження – це добре, але не тоді коли відбувається оптимізація вертикалі влади. Урядовці пояснили зменшення кількості штатних працівників Українського інституту національної пам’яті. Як і очікувалось – це прив’язано до розгортання адмінреформи. У Кабміні наголошують, що наукова діяльність УІНПу, “дуже важливої у загальнонаціональному значенні” інституції, не припинятиметься, однак штат працівників мають намір скоротити: згідно з урядовим рішенням, гранична кількість працівників інституту встановлена на рівні 70 осіб. Від 2006-го і до 2010 року, дозволений максимум кількості працівників УІНП був на рівні 105 осіб.  В уряді неначе виправдовуються: “це менше скорочення, ніж в інших органах виконавчої влади”, а як би там не було, реформа має на меті підвищити ефективність системи влади. Згідно з повідомленням прес-служби Кабміну, вакансій в інституті завжди було менше, ніж працівників: у 2006 році працювало 12 працівників, у 2007 – 19,  2008 – 41, 2009 – 49, 2010 – 44 працівники. На поточний рік передбачено фінансування 43 співробітників.

Проблема полягає не в недостачі кваліфікованих працівників, а в не бажанні фінансувати роботу установи. А з іншого боку, міністр юстиції О. Лавринович в інтерв’ю “Дзеркалу тижня” повідомив, що скорочення штату працівників органів виконавчої влади не відбуватиметься за встановленим шаблоном: 30% – на вихід, навпаки – десь буде менше скорочення, десь більше. Очевидно, це визначатиметься тією роллю, яку конкретній інституції відводитимуть у подальшій політиці правлячої партії. Урядовці “впев­нені, що без національної пам’яті не може бути і національної свідомості”, тому не мають жодного наміру применшувати статус УІНПу. Завданням інституту, кажуть у Кабміні, залишиться “відтворення справедливої історії української нації” та формування і реалізація державної  політики. Реальні кроки урядовців  змушують шукати іншу, приховану, мету.