Російські ЗМІ уже 17-й рік поспіль запевняють, що незалежність нам "подарували" москвичі, які 19 - 21 серпня 1991-го чинили опір гекачепістам - членам "Государственного комитета по чрезвычайной ситуации" (Державного комітету з надзвичайної ситуації).

А завтра був крах

Гекачепісти проголосили владу свого комітету для того, аби зірвати за­плановане на 20 серпня 1991 року підписання представниками радянських республік так званого нового союзного договору, в якому, зі слів тодішнього голови комісії з між­­-народних справ Верховної Ради Росії Владімі­ра Лукіна, "був втілений розвал СРСР".

Але краху неможливо було оминути у будь-якому разі - як не раніше, то пізніше. Керівники СРСР, чиї посади втрачали після ухвалення "нового союзного договору" будь-який сенс, заявили, що у зв'язку з хворобою Горбачова його обов'язки виконує ГКЧП.

Через три дні на допиті Янаєв безапеляційно відповів на запитання "Чи ГКЧП був відповіддю на союзний договір?": "Звіс­но. Тому що ми були незадоволені цим проектом і ми знали, що держава розпалася б". Відеозапис того допиту німецький тижневик "Шпігель" придбав у російських правоохоронців і показав на телеканалі "САТ-1".

Заколот-фарс

Натомість секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС) Олєг Шенін зізнався: "Горбачов був у курсі усіх справ ГКЧП від самого початку, але не хотів залишати письмових слідів". Показово, що після провалу "путчу" його керівники утекли до свого... "в'язня". Спектакль знадобився їм, аби вони та їхня "жертва" зіграли ролі злих і доброго "ангелів" СРСР.

Заборонивши мітинги, демонстрації та страйки, діяльність усіх громадських рухів, організацій і партій (крім КПРС) та вихід усіх нелояльних щодо нього газет, ГКЧП увів війська в Москву. В Ризі вони зайняли центральну телефонну станцію. 30 тисяч солдатів сконцентрували й навколо Києва, але увійшли до нього лише вояки з Білої Церкви. Однак активності не проявили, а чернігівські підрозділи взагалі зупинилися під столицею.

Літаки з бійцями спецпризначення й списками тих, кого слід заарештувати, стояли, як свідчив майор-спецназівець Ярослав Горошко, й на аеродромі у Львові. Але, за інформацією газети "Молодь України", війська Прикарпатського округу не підкорилися ГКЧП.

"Завершуйте жнива"

Українців ГКЧП не провокував на барикади. "Радіо "Свобода" пояснило це тим, що "Крючков застеріг генералів, що у разі запровадження хунти в Україні, за його даними, за зброю візьмуться понад 10 мільйонів українців". Гекачепістів заспокоїли заклик голови Верховної Ради УРСР Леоніда Кравчука спокійно завершувати жнива й постанова київського уряду відправляти молодь на сільгоспроботи, охороняти радіо- і телестудії та контролювати ЗМІ.

А керівництво КПУ навіть звеліло своїм комітетам сприяти ГКЧП. Із фасаду будинку кримського парламенту уже зняли державний прапор... УРСР.

Про те, що на теренах України постанови ГКЧП не чинні, Президія Верховної Ради УРСР заявила щойно увечері 20 серпня. А вимогу опозиції скликати сесію Ради виконала лише після поразки путчу.

До спротиву гекачепістам закликали лише керів­ники трьох областей Галичини, Рух, низка громадських організацій та опози­ційних газет і учасники масових мітингів у Києві, Харкові, Донецьку та інших містах. Але не обійшлося тоді без українців і в Москві.

На барикадах

Коли 19 червня на вулиці столиці СРСР вийшли танки, президент Росії Боріс Єльцин, як потім визнали його соратники, уже мав намір просити притулку в одному з іноземних посольств. А спротив "заколотникам" Єльцин очолив після того, як дізнався від депутата-українця Станкевича, що насправді Горбачов - здоровий.

Про це Станкевичу повідомили його знайомі з Києва. А їм - старший лейтенант Валентин Хрупало - українець, який, ризикуючи перспективою трибуналу, прослуховував під час свого чергування на ко­манд­ному пункті однієї з армій ППО розмови генералів.

Не бракувало українців серед тих, хто захищав парламент Росії від путчистів. Передусім, наші співвітчизники увійшли до складу Української сотні. Та позаяк вона не могла увібрати до себе усіх, хто зголошувався, то, приміром, Тарас Чорновіл (тоді - депутат Львів­ської обласної ради) був там, де йому вказали захисники парламенту. Очолював оборону Верховної Ради РФ генерал-полковник Костянтин Кобець - українець, якого Єльцин призначив мініст­ром оборони Росії.

Правим же флангом оборони парламенту командував капітан І рангу Ковальчук з Чернігівщини. І саме генерал-українець Цалко, зірвавши голос, спонукав захисників парламенту в найкритичнішу для них хвилину зімкнутися, аби не пропустити батальйон десантників на чолі з генералом Лєбєдєм.