Українська незалежність: Дипломатія

17 років поспіль Україна є пов­ноцінним суб'єктом міжнародних відносин та надійним партнером міжнародного спів­робітництва. За ці роки сформована українська дипломатія, система посольств та консульств, а також представництв України у всіх міжнародних організаціях. Україна є активним членом ООН, Ради Європи, ОБСЄ.

Саме МЗС України (а не політичні партії) переконало свого часу Президента України проголосити курс на інте­грацію в ЄС. Здобутком української дипломатії стало ухвалення з ЄС у Брюсселі (1994 р.) Угоди про партнерство і співробітництво, інтеграція до світового економічного простору - нарешті через 14 років Україна стала 152-м повноправним членом СОТ. Важливим є й підписання Угоди про спрощений візовий режим для громадян України до держав - членів ЄС. До досягнень дипломатичної служби належить успішне завершення неймовірно складних переговорів із підписання у 1997 р. базового політичного договору про дружбу з Росією. Вагомий акорд процесу політичної самоідентифі­кації України у світі - проголошення курсу на членство у НАТО (2002 р.). Світ поступово визнає Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу, але дипломатам тут належить ще добряче попрацювати.

За роки Незалежності не обійшлося й без помилок. До провалів можна віднести несистемність зовнішньої полі­тики, яка об'єктивно пов'язана з несистемністю у внутрішньополітичних справах. Остання завжди накладала негативний відбиток на зовнішню політику. Також дипломатична служба має йти пліч-о-пліч із національним товаровиробником, але, на жаль, практично відсутні зустрічі та спільні наради дип­ломатів й бізнесменів, як це, скажімо, практикують у Франції, Німеччині, Великобританії. Там дипломатів запитують, що вони зробили для просування капіталів та захисту бізнес-інтересів за кордоном. Як наголошують експерти, після 17 років трансформаційного періоду Україна повинна перейти до нового етапу - активно, агресивно та послідовно виконувати національну стратегію, ефективно захищаючи національні інтереси.

Зараз дипломати активно продовжують курс України на повну інтеграцію до ЄС та НАТО. Напередодні річниці Незалежності своє бачення на плюси та мінуси української дипломатії "Пошті" розповіли Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства, та Володимир Фурашев, завідувач відділу інформаційної політики Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України.

- Якими є прорахунки віт­чизняної дипломатії?

О. Соскін вважає, що українська дипломатія може спрацювати на посилення вертикалі меридіану північ-південь - країни Скандинавії, які досягли значних успіхів та мають великий капітал, Балтійські країни, які стали членами НАТО, Туреччина, а також Азербайджан та Грузія. "Якби дипломатія зуміла посилити наш геополітичний потенціал, тоді б ці країни самоорганічно нас прикрили. Маємо стати інтегральною частиною цього нового балто-чорноморського-каспійського простору. За цих обставин важлива єдина, не розірвана навпіл, Україна", - каже професор.

О. Соскін:

Також Україна на дуже невигідних умовах погодилася віддати ядерну зброю - стратегічну та тактичну. Закрив­ши Чорнобильську АЕС, Украї­на досі не отримала обіцяного фі­нан­сування. Не зуміли створити механізми, відтак, дипломатія не змогла домогтися  жорсткого виконання. Тут є ва­да: нам обіцяють, ми чемно слу­хаємо, робимо свою частину зо­бов'язань, на­томість україн­ська дипломатія не спроможна вибороти те, що нам пообіцяли.

Аналогічно як і не виборола майже 17 % радянських активів - не домоглися ані компенсації вкладів Ощадбанку, ані повернення цінностей (золотовалютних запасів). Це ми все прогавили! І тут величезну відповідальність несе саме українська дипломатія, зокрема посли, які вели переговори.

Cерйозна відповідаль­ність лежить і на міністрах МЗС Зленку та Грищенку. Тут вони не змогли бути послідовними. Натомість сьогоднішній міністр МЗС Огризко послі­довний і, як йому не важко, обстоює українські інтереси. Він домагається виконання прийнятого рішення. Це позитивна відмін­ність Огризка від його попередників.

В. Фурашев: Багато є спірних питань, скажімо, території. Зокрема досі, і про це зазначав Президент України, із 7,5 тис. км держкордону нині не демарковано та не демілітовано понад 5 тис. км. Також недостатня реакція щодо зазіхання на певну територію.

- А який прорахунок вітчизняної дипломатії є найбільшим?

О. Соскін: Те, що дали можливість створити росіянам базу Чорноморського флоту у Севастополі, та допустили формування в Україні повноцінного Московського патріархату.

- ... останнє вважаєте помилкою дипломатів?

О. Соскін: Зокрема і їхньою. Вони могли діяти дуже жорстко, давати ноти. Помилкою є й те, що не змогли провести з Росією жорсткі переговори. Насамперед це провина Кравчука та Кучми, також дипломатів, бо не зуміли довести позицію, що цих рішень приймати не можна.

- Які кроки української дипломатії за роки незалежності є найбільш грамотними?

О. Соскін: Величезна робота зроблена щодо співпраці з НАТО, зуміли увійти у всі міжнародні організації. Велике досягнення - створення системи посольств та консульських служб. Українці можуть звертатися у посольства за допомогою.

- Кого з українських очільників МЗС вважаєте найсильнішим, і, навпаки, найслабшим?

О. Соскін: В. Огризко - найсильніший, як фахівець. Він працює у найскладніших умовах та жорстко обстоює лінію. Найслабший - К. Грищенко. При ньому була багатовекторність та... жуйка. До призначення міністром, К. Грищенко позиціонував себе як євроатлантист, як людина, яка бачить Україну євроатлантичною країною. Коли ж обійняв посаду міністра, то став на шлях абсолютного відновлення євразійства. Дипломат має бути патріо­том своєї держави та захисником її національних інтересів.

- Як би ви оцінили фаховий рівень українських послів?

О. Соскін: Один із великих недоліків вітчизняної дипломатії - фаховість послів. Також те, що послами не призначають серйозних кар'єрних дипломатів. Часто це полі­тичні рішення, і від цього втрачаємо. Скажімо, у Німеччині Україна досі не має посла! То, можливо, тому таке рішення Німеччина прийняла щодо ПДЧ. Вважаю, що дуже слабкий посол у Франції, і він не може зреалізувати лінії. Це також прорахунки дипломатії.

- Чого бракує вітчизняним дипломатам?

О. Соскін: Професіоналізму та твердості. Оскільки німці не підтримали нас щодо ПДЧ, то потрібно розпочинати з ними серйозну інформаційну дискусію. І МЗС  може цьому сприяти на всіх рівнях. Варто більш жорстко проводити лінію! Певен, що останнє вислання Затуліна було дуже доречним, адже він міг тут виконати роль детонатора і збурити певні сили. І тут МЗС  зіграло на випередження.

В. Фурашев: Любові до України та роботи на випередження. Я не зовсім згоден з Олегом Ігоровичем щодо вислання Затуліна. Такі дії - це додатковий піар російським політикам. Видворення та оголошення персоною нон-грата цивілізовані держави застосовують у екстраситуаціях, а у нас це стає практикою: Росія веде свій "чорний" список, Україна - свій.

О. Соскін: Видворення та оголошення персоною нон-грата - це надвичайний випадок. Якщо це відбувається, то значить не було дуже серйозної повсякденної рутинної дипломатичної праці. Отже, потрібно навчитися упереджувати подію.

- Як би оцінили українське дипломатичне лобіювання - коли дипломати допомагають товаровиробникам просувати власну продукцію?

В. Фурашев: Президент США не соромиться проштовхувати продукцію американських товаровиробників. Аналогічне стосується Росії, Німеччини, Франції. Дипломатичне ж лобіювання україн­ського товаровиробника почало активно проявлятися лише впродовж останнього часу. Наразі ще не достатньо яскраво та ефективно.

О. Соскін: Має бути високий рівень знання міжнародної економіки, а у нас не було таких фахівців. Їх треба "виростити", вони мають бути не корумповані та обстоювати інтереси держави.