Конституційний Суд на вихідних може влаштувати чинній владі повернення до статусу-кво 2004 року. Таким чином із парламентсько-президентської республіки Україна знову стане президентсько-парламентською

Ще влітку цього року медіа активно обговорювали можливу наявність в парламенті 300 голосів, які б змінили Конституцію у бік розширення прав Президента. Але восени ці прогнози, здається, не справдилися. Натомість справу зі скасування політичної реформи скерували до КСУ. Проте цілком можливо, що такий крок був своєрідною “підстраховкою” для ініціаторів великої “реставрації”.

Ще 14 липня цього року  в КСУ надійшло конституційне подання 252 народних депутатів України про конституційність Закону “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 р. № 2222-IV, який передбачає перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, продовження терміну повноважень парламенту до 5 років.
Згідно з регламентом КСУ, конституційне подання передали на вивчення до секретаріату суду.

Схоже, що з правильним рішенням суд не забариться. І станеться це не через те, що суд нині очолює виходець з Донеччини, а тому, що так хоче влада. До речі, 16 вересня Десятий позачерговий з’їзд суддів загальних судів звільнив із займаних посад таємним голосуванням чотирьох суддів Конституційного суду України, а саме Ярославу Мачужак, Івана Домбровського, Анатолія Дідківського, В’ячеслава Джуня. Одразу ж потому було призначено нових суддів. На думку народного депутата від БЮТ Сергія Власенка, це звільнення відбулося саме заради скасування політреформи.

Коли ж чекати рішення КСУ? Існує думка, що не пізніше першої декади жовтня, хоча в опозиції говорять про ймовірність появи судового вердикту вже цими вихідними.

Утім набагато цікавіше, що ж буде після скасування політреформи. Голова Верховної Ради Володимир Литвин, якого такий поворот справи зачіпає чи не найбільше, 16 вересня заявив, що вважає неможливим продовження повноважень парламенту нинішнього скликання у разі скасування змін до Конституції України, внесених у 2004 р. За його словами, дискусія навколо скасування політреформи може тривати, однак до неї слід було б додати дискусію про відповідальність парламентаріїв і те, за якими принципами має формуватися державна влада.

Як жити після скасування політреформи, не знають навіть у Партії регіонів. Річ у тім, що після 2004 року Верховна Рада ухвалила низку законів, які тепер будуть суперечити Конституції України. Зокрема, новий закон про Кабінет Міністрів.

Питання про те, що буде із законодавчою базою, ухваленою на основі нової редакції Конституції, на засіданні Конституційного Суду порушив суддя Віктор Шишкін.

“Ви вже думали про вашу подальшу діяльність з приводу того, а що ж робити з чинним законодавством, яке не буде відповідати конституційним положенням?” – поставив він питання народному депутату Валерію Забарському, який представляє інтереси 252 депутатів, що звернулися до КС з приводу конституційності політреформи-2004.

Але депутат не зміг відповісти на це питання. “Я уповноважений відповідати і представляти тут конституційне подання, і в ньому ставиться питання про порушення процедури (прийняття змін до Основного закону), визначеної самою Конституцією”, – сказав він. – Це основне питання, яке повинне бути з’ясоване сьогодні на засіданні”.

При цьому Забарський підкреслив, що “після прийняття політреформи 2004 року система державної влади в Україні була серйозно розбалансована , і ми отримали багато негативних наслідків, втратили ту повноцінну конституційну конструкцію, яка була визнана Венеціанською комісією, як краща”.

Колишня суддя КСУ Ярослава Мачужак у вересні заявила, що подання до КСУ щодо політреформи написали ті ж депутати, які 2005 року блокували призначення суддів КСУ, щоб не допустити скасування політреформи.
Колишній глава держави Віктор Ющенко, перебуваючи на посаді Президента, неодноразово заявляв, що не був прихильником скасування політреформи 2004 р. На його думку, це було б повернення до ситуації 2004 р. і тоді, як він вважав, необхідно розробити зміни в режимі діалогу між гілками влади. 

На думку народного депутата, правника Юрія Ключковського, Верховна Рада України може скасувати Конституційну реформу 2004 року, як мінімум, через півроку, оскільки для відповідної процедури потрібно дві сесії ВР.

Відтак більш ніж півроку Україна буде існувати фактично без трьох розділів Конституції, які визначають повноваження гілок влади.

“У державі виникне конституційний хаос... Це призведе до краху держави”, — підкреслив політик, додавши, що такі рішення будуть фактом узурпації влади з боку Конституційного Суду.

А народний депутат від Блоку Литвина Олег Зарубінський узагалі вважає, що скасувати реформу неможливо:

“Я думаю, що скасувати політреформу просто неможливо. Тому що політреформа відбулася, тому що був змінений механізм формування влади. Якщо політреформа відбулася, то її результатом стала нова редакція Конституції – сьогоднішня Конституція. Таким чином, скасувати політреформу – значить, скасувати Конституцію. Скасувати Конституцію неможливо”.

Нагадаємо читачам, хто і якими правами володів до 2004 року. Отже, головним завданням реформи було збільшення владних повноважень Верховної Ради, Кабінету Міністрів за рахунок повноважень Президента. До того глава держави мав право призначати і звільняти більшість керівників органів влади, міністрів уряду.

Після того, як 2006 року набрала чинності політреформа, право формування уряду перейшло до парламенту. У Верховній Раді депутати створювали коаліцію, яка, у свою чергу, призначає уряд. Таким чином, парламентська  більшість несе відповідальність за діяльність свого уряду. Кабінет Міністрів стає повноцінним органом виконавчої влади, а Президент – гарантом Конституції, який також відповідає за зовнішню політику і політику безпеки країни.

До реформи Конституція не регламентувала створення коаліції у парламенті, тому часто вона була ситуативною. Після реформи ситуація у Раді кардинально змінилася, бо фракції зобов’язані були формувати коаліцію протягом 30 днів, в іншому випадку Президент мав право розпустити парламент і оголосити нові вибори.

Главу уряду до 2004 року призначав Президент. Для цього потрібна була згода більшості у парламенті. Звільнити прем’єр-міністра міг Президент і ВРУ, якщо депутати не схвалили програми діяльності уряду. Навіть коли Рада відмовлялася давати згоду на призначення прем’єра або відправляла його у відставку, лише Президент вирішував: звільнити чи залишити главу уряду. Після прийняття реформи повноваження Президента суттєво зменшилися – він лише вносить кандидатуру прем’єра на розгляд ВРУ, а депутати затверджують її. Відправити у відставку прем’єра тепер теж мають право лише депутати, а не Президент. До реформи глава держави мав право призначати й звільняти членів уряду, таким чином, самостійно формуючи склад Кабміну. Після реформи це право відійшло прем’єру, який вносить у Раду кандидатури, і коаліції, яка їх затверджує. Виняток становилять міністр закордонних справ і міністр оборони – їх у Раду для затвердження подає Президент.

До реформи Президент не мав права відправити у відставку парламент, а після реформи він здобув таке право, якщо упродовж місяця не сформована коаліція або протягом двох місяців не сформований уряд.

Що ж дала владі конституційна реформа? Через зміщення вертикалі виконавчої влади від Президента до Кабінету Міністрів вона внесла дисгармонію у діяльність місцевої влади.

Через норму, яка регламентує створення у парламенті більшості, тепер вибори перестали відображати реальне волевиявлення громадян України, бо коаліція у Раді буде створена, зважаючи на політичні домовленості кількох вождів. Якщо є коаліція у найвищому законодавчому органі держави, то й у всіх радах країни партії керуються політичною дисципліною і створюють умовні коаліції. Часто це переходить будь-які межі здорового глузду, бо ради забувають про своє пряме призначення – турбуватися про господарку свого міста, села чи селища, а займаються політиканством.

Якою буде країна після рішення КСУ? Чи стане від цього краще для держави і її громадян? Навряд чи. Українцям уже давно остогидло перетягування владою ковдри на себе після кожних виборів, перекроювання Конституції і законів на свій лад. Вічним питанням залишається одне – доки в людей вистачить терпіння?