Шість років тому Україна раділа, що завдяки конституційним реформам позбулася “кучмізму” і перейшла до парламентсько-президентської форми правління. А нині у верхівках влади, здається, передумали: хочуть знову змінити чинну Конституцію, аби вона була такою, як у 1996 році.

Нагадаємо, що 8 грудня 2004 року Верховна Рада прийняла Закон “Про внесення змін до Конституції України”, який передбачав перехід від президентсько-парламентської до пар­ламентсько-президентської форми правління. Цим Законом були значно розширені повноваження ВР: вона отримала право призначати прем’єр-міністра, міністрів оборони, закордонних справ тощо. Проте в липні цього року 252 депутати внесли до Конституційного Суду України подання щодо конституційності цього закону, і  КС відкрив провадження за цим поданням. Зважаючи на те, що Конституцію можна змінити або затвердити в новій редакції лише за підтримки 300 депутатів у Верховній Раді – шанси, що у нас буде нова-стара Конституція, хоч і невеликі, проте таки є. До слова, Віктор Янукович у своїй передвиборчій кампанії не згадував, що має намір змінити Основний Закон України. Ба більше – у квітні 2008 року, він заявив у ефірі телеканалу ICTV, що Партія регіонів підтримує парламентсько-президентську форму правління: “Ми ухвалили рішення відновити попередню програму, в якій також була парламентсько-президентська модель управління країною, та, яка себе виправдала в багатьох країнах світу”.

Що думають українці з цього приводу, дізнавалась соціологічна група “Рейтинг”. Згідно з результатами їхнього дослідження, проведеного у вересні цього року,  17% українців уважають президентську  форму правління оптимальною для України, третина підтримує президентсько-парламентську, чверть – парламентсько-прези­дентську, 5% – парламентську, 4% – диктатуру, а 18% наших співвітчизників не змогли із відповісти.

Варто зазначити, що з квітня підтримка президентської моделі правління державою знизилась  у 1,5 раза – з 26% до 17%, а от підтримка парламентсько-президентської –  навпаки, зросла з 16% до 23%.

За те, щоб посилити президентську владу, висловлювались лише на Донбасі, в решті регіонів зросла підтримка парламентсько-президентської або парламентської моделі.

Серед найбільших прихильників посилення президентської влади виборці Партії регіонів та “Сильної України”, серед найбільших противників – виборці ВО “Батьківщина” та Фронту змін.

Крім того, респонденти визначилися з оптимальним, на їх погляд, способом призначення прем’єр-міністра. Так, на думку 18% респондентів, Президент має напряму призначати главу уряду без погодження з парламентом. Практично третина підтримала чинний порядок призначення прем’єра (коли його кандидатуру вносить на розгляд Президента парламентська більшість. Далі ж глава держави подає її на розгляд до парламенту, де голосуванням депутатів і ухвалюється остаточне рішення). 8% українців вважають, що парламент має напряму призначати главу уряду, не погоджуючи з Президентом, а 29% взагалі хотіли б обирати прем’єр-міністра країни на виборах. 14% не змогли відповісти на запитання.

Ідею сьогоднішньої влади скасувати зміни до Конституції, які були прийняті у 2004 році, за умови, що Президент матиме значно більші повноваження, ніж зараз, підтримують 31% опитаних, не підтримують 50%.  9% – байдуже, що відбуватиметься з Конституцією, кожний п’ятий – не визначився.

Здебільшого цю ідею радо сприймають лише на Донбасі, зокрема, серед прибічників Партії регіонів, проте це ще не означає, що питання перейшло у винятково електоральну площину.  Про це свідчить та чверть жителів Заходу і Центру України, яка підтримує ідею скасування політреформи 2004 року. Теж саме можна сказати і про 15% виборців партії “Батьківщина”, чверть виборців “Свободи” і Фронту змін.  З іншого боку, 20% прибічників Партії регіонів і понад 40% – КПУ та Сильної України проти скасування політреформи-2004.

На жаль, можна дійти висновку, що велика частина громадян України наразі погано орієнтується в питаннях конституційної моделі та політреформи як такої: чверть прихильників президентської форми правління вважає оптимальним способом призначення прем’єра через парламент, що цією моделлю якраз не передбачено.

А більш ніж чверть прихильників президентської форми правління проти скасування політреформи-2004, хоча це якраз і призводить до такої моделі. З іншого боку, майже кожен десятий прихильник парламентсько-президентської  та парламентської моделей підтримує ідею скасування політреформи-2004.

Як бачимо, мало хто зміг дати чіткі відповіді на запропоновані питання. Це означає, що ми не готові сказати: за чи проти конституційної реформи – бо погано розуміємося в  цих питаннях. А це на руку зовсім не нам. Українці можуть підтримувати президентську модель і, разом з тим, не підтримувати Януковича або, навпаки, підтримувати парламентську модель і зовсім не довіряти цьому інституту. Все це свідчить про те, що питання зміни конституційної моделі гостро дискусійне і потребує насамперед широкої роз’яснювальної роботи серед населення. Крім того, винесення питання на порядок денний може викликати певну суспільно-політичну нестабільність. Адже вже зараз дуже розбігаються думки з приводу того, чи треба в разі зміни повноважень Президента проводити його перевибори: третина переконана, що це необхідно, не підтримують цю тезу 45%, а 22% – не визначились. Майже 60% опитаних негативно ставляться до ідеї продовжити повноваження нинішнього складу Верховної Ради України до 2015 року. Підтримують цю ідею лише 19% опитаних. 22% – не визначились. Найбільше прихильників ідеї перенесення парламентських виборів на Півдні і в Донбасі, хоча і в цих регіонах негативні оцінки такого рішення перевищують позитивні.

І хоча думки українців з приводу конституційної реформи розбігаються, влада, мабуть, вирішить суперечки, як завжди: просто не враховуватиме нічиїх поглядів. Хіба лише ті, що співпадатимуть з її інтересами. Не виключено, що ця тема буде активно використовуватись як політичний подразник, а якщо дасться досягнути консенсусу – вона “вистрілить”. Сьогодні, очевидно, консенсусу в коаліції немає. Може, такими політтехнологічними штучками хтось знову намагається відволікти нашу увагу від актуальніших проблем, яких з кожним днем усе більшає?

Ірина Амплейкіна