Колабораціоністами мають бути названі Степан Бандера і Роман Шухевич у підручниках історії України. Про це йдеться в опублікованій на сайті Партії регіонів замітці Дмитра Табачника про те, яким, на його думку, має бути підручник історії для українських школярів.

“На мій погляд, насамперед підручник має бути історично коректним – трактування вітчизняної і світової історії не може змінюватися зі зміною президента чи міністра освіти, не може й не повинне залежати від особистих смаків, комплексів і фобій будь-якої посадової особи”, – зазначає міністр.

“Тому підручник повинен наповнюватися фактами незаперечними (якщо, звісно, керуватися позиціями цивілізованого європейця, а не представника “маленького, але гордого”, загубленого в горах племені)”, – наголосив Табачник.

Так, на його думку, у розділі історії Європи середини ХХ сторіччя “підручник повинен допомогти вчителю пояснити учням, чим відрізнялася Велика Вітчизняна війна від Другої світової, які коаліції брали участь у війні і які були їхні цілі, де проходили лінії фронтів, хто, коли, кому і з якої причини війну оголосив, хто визнаний світом агресором, хто в кого приймав капітуляцію”.

“Напевно, після того, як весь цей матеріал буде якісно засвоєний учнем, у нього не буде жодних проблем із ідентифікацією особистостей Сталіна і Бандери з Шухевичем, що так хвилює сьогоднішнє суспільство”, – вважає Табачник.

“В обох випадках я абсолютно згоден із колишнім прем'єр-мі­ністром Польщі Лєшеком Мілле­ром: Сталіну не можна ставити пам'ятник, оскільки він безпосередній винуватець смерті (Міллер сказав – убивця – “Пошта”) багатьох ні в чому не винних людей”, – визнає він.

Але, зазначає міністр, “точно так ми не можемо заперечувати роль Сталіна як Верховного головнокомандувача переможної армії та лідера країни, яка винесла основний тягар війни, у досягненні великої перемоги”. “А Бандера і Шухевич залишаться в історії як націоналісти й організатори масових убивств, але при цьому вони ще й будуть навічно заплямовані колабораціонізмом”, – заявляє Табачник.

“Адже не існувало в 1941 – 1945 роках іншої української держави, крім УРСР. Більше того, навіть найбільш “правовірні” українські націоналісти ведуть державну наступність саме від УРСР, бо я ще ні від кого не чув пропозиції відмовитися від статусу країни-засновника ООН і заново просити цю організацію про прийом України”, – додає він.

На думку міністра, якщо відмовитися від “радянської спадщини”, то виникне “маса інших питань”: політичних, територіальних, правових, майнових, фінансових – і “під їхнім тягарем звалиться держава і міцніша за Україну”.

“Таким чином, люди, які воювали проти Радянської України (навіть найпалкіші шанувальники Бандери й Шухевича не скажуть вам, що вони воювали за Радянську Україну) є колабораціоністами”, – упевнений Табачник.