Президентська кампанія-2010 продемонструвала досі, можливо, непримітну, але, на жаль, із перспективою розвитку, тенденцію. Частка громадян, які вирішили само­усунутися від вибору, важливого для країни, зросла. Мабуть, це закономірно, оскільки ще донедавна показники участі у схожих суспільних акціях у країнах Заходу дивували наших співвітчизників не менше, ніж розкута поведінка мешканців вільного світу кидала у шок учорашнього совка.

Але... Є одне "але", яке таки непокоїть. Проблема не у тих, хто вирішив проголосувати проти всіх або уникнути голосування шляхом утечі, проблема у тому, що ці, здебільшого, активні особи повелися на чиїсь заклики, вбачаючи у них певні резони, які, як на мене, зовсім позбавлені здорового глузду. Я поважаю рішення тих, хто складав відозви про "неучасть", може, й направду їм болить учорашнє. Але ми обирали майбутнє, принаймні обирали того, хто презентуватиме нашу країну у світі, хто на п'ять років стане символом країни, хто, у принципі, певною мірою формуватиме життєві пріоритети українців.

Філософія втечі, про яку, до слова, йшлося й у передвиборному зверненні Синоду єпископів УГКЦ, - це філософія безвідповідальності. Гадаю, ті, хто проповідував ідею "противсіхів" під час другого туру президентських виборів, відтак не матимуть морального права говорити про владу назагал: вони ж її не обирали. Але так не буде. Бо саме з їхнього середовища ми найчастіше чутимемо зойки: "А ми казали, а ми попереджали...". Так, казали, попереджали, але не діяли.

Ми живемо, на жаль, у світі, сповненому змін. Людські реакції на ці метаморфози фактично є запорукою або виживання і прогресу, або нидіння і деградації. Принципи також еволюціонують, варто лише глянути на Америку, яка, власне кажучи, часто наступає собі на горло, аби мати можливість надалі бути домінантою у світі. Суперрафіновані патріоти, які не могли змиритися із поразкою свого кумира, аж ніяк не визначають мейнстрим: завтра прийдуть інші кумири, і ті, хто волав про "зраду", зраджуватимуть самі. Іншим і, до слова, собі.

Тут я свідомо уникаю об'єктів вибору. Вердикт зробила спільнота, продемонструвавши таким чином загальний настрій і ступінь своєї зрілості. Хай цей вибір не до смаку великій частині цієї спільноти, але вона могла сказати про це, опустивши у скриньку повноцінний бюлетень. І спробувати змінити, здавалося б, непоправне, впливаючи на "нелюбу" їй владу упродовж її каденції.

Але у будь-якому випадку не "втікати". Бо втеча - завжди комфортна, особливо, коли переконаний, що не наздоженуть. Однак втеча часто завершується конформізмом із обставинами, коли потрапляєш у глухий кут. А ось вибір дає шанс на боротьбу. Хай мізерний, але шанс.