Попри особливості нинішніх змагань за президентську посаду (кризовий контекст, апатія та розчарування), маємо ще одну - несподівану для України - деталь: уперше у другому турі станемо свідками змагання представників різної статі і вперше за новітню історію нашої держави жінка має шанс вибороти приз у цій боротьбі.

Почасти я вже писав про цю українську пригоду у попередніх коментарях. Однак, гадаю, це не просто такий собі легковажний трафунок, коли можна віджартуватися або банально розповісти про те, що світова практика яскраво засвідчує не те що здатність, навпаки  - непересічне вміння жіноцтва керувати. Ситуація гендерного вибору дає шанс серйозно поміркувати над ставленням суспільства до жінки назагал і жінки-керівника зокрема.

І що наразі маємо у „сухому залишку" тривалої президентської кампанії? Маємо, на жаль, сум. Джентльменів у нашому політичному істеблішменті варто шукати, як колись Діоген людину - зі свічкою серед білого дня. Коли йдеться про владу, усі ці мужні, вольові та войовничі особи, зазвичай, беруть на озброєння принцип Беніто Муссоліні: „Наша програма зрозуміла - ми хочемо правити...". Та, попри екстрим і форс-мажор виборчих перегонів, усе ж вони - невеликий фрагмент нашого життя, ба більше - співжиття. І якщо шляхетний чоловік веде себе по-лицарськи у вишуканому товаристві зимових балів, під час танцю чи просто у колі родини, то так мало б бути і в публічній політиці. А ні...

З'ясовується, що чоловікам туманить розум не тільки алкоголь чи амурні почуття: влада для них - найважчий наркотик, узалежненість від якого повертає їхні язики геть не туди, куди б варто. Про пасажі на адресу головної опонентки із уст чинного Президента я вже писав, утім не варто нині повертатися до особливостей лексики Віктора Ющенка, оскільки вони не пособили йому з виборчими відсотками. А ось Віктор Янукович, попри імідж вайлуватого тугодума, позбавленого сентиментів, тримався, як міг, аж поки напередодні другого туру його прорвало на одкровення. Мовляв, місце жінки - на кухні, і квит. Цікава річ - чи стала б Франція Францією без Жанни д'Арк або ж чи мали б ми сучасну Велику Британію без Маргарет Тетчер? А що, якби Ангела Меркель обрала собі за кредо німецьке Kinder, Kuche, Kirche - правило кайзера Вільгельма II, який протиставив "жіночі" 3 K "чоловічим" 3 K - Kaiser, Krieg, Kanonen (імператор, війна, гармати)?

Заради справедливості слід сказати, що жінки часто підіграють чоловікам у манії їхньої величі. Та ж Юлія Тимошенко, пригадаймо, свого часу висловила готовність бути прачкою у виборчому штабі нинішнього Президента. Я не знаю, як щодо іміджу, але брудної білизни під час цьогорічних перегонів було значно менше...