Навіть якщо принципово не дивитись телевізор, не слухати радіо і не читати газет, про наближення виборів все одно відомо: звідусіль з рекламних білбордів на нас дивляться очі та гасла кандидатів у Президенти України.

Звісно, лише за допомогою білбордів перемогти на виборах неможливо. Але білборд -це річ, яка розрахована насамперед на нашу підсвідомість. І, звісно, білборди можуть як один з інструментів допомогти покращити чи погіршити рейтинг. Яскраве свідчення цьому передвиборні рекламні кампанії Арсенія Яценюка та Сергія Тігіпка. Перший з появою своєї зовнішньої реклами різко почав втрачати потенційних симпатиків, другий - навпаки здобувати. Фахівцям з проведення переговорів та формування іміджу добре відомо, яке важливе значення і сильний вплив на співрозмовника чи потенційного політичного прихильника мають поза та погляд. Їх фіксує наша підсвідомість і створює відповідне враження.

Для позитивного ж враження необхідним є таке важливе поняття як атракція, тобто створення атмосфери довіри, а точніше - привабливого образу. Важливе значення має теплота погляду, доступність та приналежність до певної суспільної групи.

На нинішніх рекламних носіях Сергій Тігіпко сидить злегка нахиливши корпус уперед. Ця поза демонструє зацікавленість, і це важливо для тих, хто прагне висловитися і довірити вирішення своїх проблем цій людині. Він злегка усміхається. А люди підсвідомо тягнуться до тих, хто невимушено щиро усміхається куточками вуст, адже сподіваються і самі перейнятися цим настроєм. Відомо: дія переконливіша від слів, а усмішка - це дія, яка демонструє: "я до вас добре ставлюся". Відтак виникає відповідна реакція у тих, кому адресована ця інформація.

Арсеній Яценюк, навпаки, дивиться з білбордів не просто у вічі виборцям, а кудись убік, погляд холодний і жорсткий. І це все на фоні символіки мілітарі. Вибухова суміш з білбордів цього типу та нерішучості й відвертої беззахисності у ситуаціях з побиттям агітаторів та неприємностей з ДАІ не могла принести Арсенію Петровичу додаткової популярності серед виборців, котрі й самі підсвідомо шукають захисту в бурхливому сьогоденні. Однак справедливим буде визнати: поява його "креативних" білбордів викликала у суспільстві ефект "снігової кулі": їх обговорювали усі.

Таким же є і погляд Інни Богословської: убік, стурбований і навіть дещо знервований.

Важливим є не лише погляд, а й одяг та те, як кандидат на фото тримає руки. Якщо піджак вільний, а ще краще - розстібнутий, то це подає підсвідомості сигнал про те, що людина відкрита, дружньо налаштована, готова до компромісу, на проведення діалогу та вирішення питань.

Для політика, як і, втім, для будьякої іншої людини, яка прагне стати успішною, має значення і якість костюма. Колишній держсекретар США Воррен Крістофер казав, що його дорогий костюм - це знак поваги до співрозмовника. Руки ж сховані у кишенях чи перехрещені на грудях посилають нам інформацію про те, що людина щось приховує. Жестом "розкриті руки" політик демонструє бажання йти назустріч, встановлювати контакт. Цим прийомом вдало під час Помаранчевої революції користувався Віктор Ющенко. Нині ж його найуспішніше серед усіх кандидатів використовує Юлія Тимошенко.

Але білборди це не лише портрети кандидатів. З них вони посилають нам свої месиджі. Фахівцям добре відомо, що слоган з плаката повинен читатися одним поглядом. Лише тоді ефект від нього максимальний. Важливим для адресата впливу є і шрифт. Він повинен бути звичним для ока: ні занадто дрібним, ні занадто великим, а за стилем - простим, бо чим химерніший, тим важче сприймається.

І наостанок про те, що нам повідомляють кандидати з білбордів, тобто про те, що прагнуть донести до нашої свідомості. Теоретично з плакатів кандидати у Президенти мали б спілкуватися з потенційними виборцями, враховуючи мішені впливу, тобто особливості адресата, його слабкості, потреби та бажання. А відтак стимулювати у нас прийняття потрібного рішення. Універсальними мішенями впливу є потреба самозбереження, почуття власної гідності, прагнення до здійснення бажань, успіху, вигоди, задоволення та комфорту. Ще дві потужні мішені - це висока думка про себе кожного з нас та обіцянки, які нам дають.

Відомо, що нині в Україні люди лише на 85 відсотків відчувають вдоволеною потребу самозбереження, на 50 - любові, на 40 - поваги і щойно на 10 - самоствердження.

Здається, жоден з нинішніх кандидатів у Президенти України вдало не обіграв цю ситуацію у своїй рекламній продукції.