Скільки грошей не витрачали б політики на білборди, на рекламу на газетних шпальтах, у радіо­ чи телеефірі, їм завжди варто пам'ятати про ще один найдавніший і майже вічний засіб масової комунікації - чутки.

Поява нових інформаційних технологій, розвиток науки і технологій ніяк не спричинився до зникнення чуток чи зменшення їх ролі у житті суспільства. Чутки з'явилися, здається, разом з людством. Саме вони упродовж тисячоліть залишаються основним засобом поширення інформації. Згодом чутки почали використовувати і для боротьби за владу, і навіть для перемоги під час здійснення військових операцій.

Як правило, чутки з'являються там, де існує інформаційний вакуум. Відтак, з одного боку, вони відображають ситуацію у суспільстві: психологічну, політичну, культурну, економічну. А з іншого - вони сприяють перетворенню дійсності, допомагають своїм авторам досягати бажаних результатів. Іноді чутки є відповіддю суспільства на його прагнення та очікування, тобто є вираженням колективного підсвідомого у певний момент суспільного розвитку.

Попри багаторічні дослідження, чутки і нині залишаються не до кінця дослідженим феноменом існування суспільства. Відомо лише, що ті, хто поширює чутки, і ті, хто їх слухає, стають співучасниками однієї великої таємниці. Підсвідомо вони виростають у власних очах, адже нібито є обраними, такими, що володіють інформацією, яка не кожному доступна. Зрештою, автори чуток майже завжди залишаються невідомими, принаймні до певного часу.

Політтехнологи та соціальні психологи добре знають роль чуток у формуванні та трансформації суспільної свідомості. А відтак з допомогою саме чуток намагаються формувати громадську думку та досягати необхідного для них ефекту.

Геніальний маніпулятор свідомості та пропаганди Геббельс навчав своїх підлеглих: "Чим нахабніша та безглуздіша брехня, тим швидше вона поширюється". Цього висновку він дійшов на підставі досліджень таємної поліції, яка спеціально вивчала швидкість та характер чуток. Міністр пропаганди Третього рейху добре розумів, що чим більша і безглуздіша брехня, тим сильніше вона полонить людину, відтак у неї з'являється природна потреба поділитися цією інформацією з близькими і обговорити її.

Своїм послідовникам Геббельс залишив кілька універсальних правил зі створення та поширення чуток. По­перше, повірять лише у найдивовижнішу брехню. По­друге, брехати можна лише тоді, коли тебе не піймають, або це станеться занадто пізно. По­третє, вигадки доцільні лише тоді, коли їх спростувати негайно неможливо. І саме Геббельс навчив, що рацію має завжди той, хто сказав своє слово першим. Саме його інформація несе новизну, пробуджує цікавість і примушує цю новину обговорювати.

Відтак феномен чуток вивчають не лише науковці, а й спецслужби майже всіх країн світу. Зрештою, відомо, що посольства й нині активно відстежують не лише офіційні канали масової комунікації, а й чутки.

Відтак чутки, спеціально створені, стають вагомим чинником і політичної боротьби у процесі виборчої кампанії.

Якщо ж вибори місцеві, то каналами передачі чуток стають місця масового перебування людей - черги у магазинах, поліклініках, трудові колективи, громадський транспорт. Двоє спеціально найнятих людей починають голосно розмовляти на певну тему в місцях скупчення людей. Відтак випадкові слухачі отримують інформацію і поспішають нею поділитися. Так запускається інформаційний ланцюжок з потрібною інформацією. Те, що автор чутки невідомий, нікого не хвилює: якщо всі про це говорять, отже, так воно і є. Відтак потенційні виборці отримують поживу для обговорення: хвороби, сексуальні вподобання, освіта, майно кандидатів. Згодом на чутки відгукуються і традиційні засоби масової інформації.

Якщо справа стосується національних масштабів, то першими на допомогу авторам чуток приходять саме засоби масової інформації. У час високого розвитку інформаційних технологій це стає справою кількох годин. Спочатку інформація з'являється на маловідому сайті або у коментарі полюцера. Відтак її з посиланнями та коментарями передруковують сайти потужніші. За кілька годин чутка, запущена таким чином, з'являється у випусках телевізійних чи радіоновин. Отже, чутка стає новиною!

Ще один спосіб запускання чуток - інтерв'ю технічних кандидатів­камікадзе. Оплачена інформація зринає з їхніх вуст. Вони добре розуміють, що несуть ахінею, але також і усвідомлюють, скільки за неї заплачено. Упродовж добидвох уся країна з різних джерел інформації отримує цю "новину", обговорює та коментує її.

Однією з найгеніальніших чуток, яка у масовій свідомості живе ось уже понад п'ять років, є історія з "шапками Януковича". Всі знали, що він мав судимості, однак ніхто не знав, за що. Офіційної інформації про це не було. Відтак у штабі "помаранчевих" придумали історію з вкраденими шапками. Запустити її у масову свідомість стало справою кількох годин. Зрештою, і нині ніхто достеменно не знає, за що у бурхливі молоді роки Віктор Янукович потрапив за ґрати, та втім про це готовий розповісти кожен: за вкрадені шапки.