Календарне літо позаду, попереду - гаряча пора президентської виборчої кампанії-2010. Попри достатню кількість охочих сісти у крісло керманича України, фаворити відомі, тому навряд чи щось зміниться на політичній шахівниці. Від Президента, як зазначив "Пошті" політолог Володимир Фесенко, виборці очікують чіткого формулювання національних інтересів, їх просування та захисту у зовнішній політиці й сфері національної безпеки, а також налагодження ефективної роботи державного механізму. "Від Президента нам потрібна чітка, послідовна позиція і політична воля", - зазначає він. За його словами, соціологи прогнозують явку на виборах­2010 на рівні 60% (на виборчі дільниці підемо 17 січня 2010 р. - "Пошта"). А ось майже 20% виборців уже нині готові голосувати проти всіх - розчарувалися.

- Головна відмінність від виборів­2004 - вони не будуть такими біполярними, як тоді. Два головні претенденти були відомі задовго до першого туру - Янукович і Ющенко. Нині є як мінімум три претенденти на вихід до II туру. Окрім двох головних - Януковича і Тимошенко, є ще Яценюк. У нього є хоча б теоретичні шанси поборотися за II тур. Інша річ, наскільки ефективною буде його виборча кампанія. Зараз до неї багато запитань. Але якщо буде друга хвиля кризи, то це може зіграти на руку Яценюкові. Загалом під час кампанії2010 є тенденція до оновлення політичної еліти, є попит на нових політиків. Схожа ситуація, але інша за формою, була у 2004 р. Тоді оновлення - боротьба нового зі старим - концентрувалось на Ющенкові. Зараз більш різноманітна та суперечлива ситуація: є попит на нових, але ще не достатньо чітка пропозиція. Серед претендентів на роль нових політиків, окрім Яценюка, - Гриценко, Тігіпко. Хай у своїй ідеологічній ніші, але ще є і Тягнибок. На фланзі російськомовної політики - Богословська. Очікування та розмови про оновлення - перша ознака майбутнього переформатування партійно­політичного поля.

- Так. Ці президентські вибори стануть лише початком для оновлення.

- Два десятки або й трохи більше. Будуть стримувальні чинники, основний - велика застава (2,5 млн грн). Не кожен навіть багатий захоче просто так викинути таку суму. Недешевими будуть і самі перегони.

- Парламентська кампанія коштує кілька десятків мільйонів умовних одиниць. Для кандидатів, які розглядають кампанію2010 як перший акт майбутньої парламентської кампанії, також постає проблема: треба викинути кілька десятків мільйонів доларів зараз, а потім - витратитися ще. Для Яценюка, Гриценка, Тігіпка, Богословської, Тягнибока -це фактично кампаніярозкрутка, щоб була увага виборців до них, щоб знайти інвесторів. Штаби не розкидаються грішми, рахують їх.

- У фаворитів - Януковича та Тимошенко.

- Хто краще зможе вивести країну з економічної кризи, хто зможе забезпечити політичну стабільність і наведення ладу у країні (люди стомилися від нестабільності та безладу). Для частини населення - запит на оновлення. Хто краще донесе ці три тези, той і буде вигравати вибори.

- Найбільш жорсткий та рішучий політик - Ти­мошенко. Їй немає рівних. Але. Тут замало рішучості. Потрібен більш жорсткий та виважений підхід до власної команди. Варто врахувати й ситуацію з Лозинським та оновлювати власну команду. Треба думати не лише нині на завтра, але й на післязавтра. Потрібна стратегія та нова команда для її реалізації.

- Теоретично можливо. Але тут питання фінансове - велика застава. Технічні кандидати потрібні не лише для критики когось, але й щоб завести своїх людей у виборчі комісії. Масового відходу з перегонів не буде, а от кого підтримуватимуть - стане відомо після першого туру. Головна проблема для Тимошенко (більше шансів, що вона буде у II турі), як мобілізувати всіх проголосувати проти Януковича. Це питання перемоги або поразки у II турі. І тут стоїть питання - домовлятися з Яценюком, який, найімовірніше, буде третім. Із ним домовлятимуться і Янукович, і Тимошенко. Найімовірніше, він їх не підтримуватиме. Януковича - бо його не зрозуміють виборці, зокрема і галичани. Щодо Тимошенко - тут спрацьовує певна недовіра до неї. Зрештою, навіть якщо Яценюк закличе не підтримувати жодного з них, це буде опосередкована допомога Януковичу.

- На жаль, так, жодна з кампаній не обходиться без брудних технологій. Б'ють і нижче пояса. Хоча окремі штаби вже розуміють: ці технології не дуже ефективні. Виборець уже меншу увагу звертає на чорний піар. Його застосовуватимуть для зниження рейтингу конкурентів. Будуть і компромати. Той, хто має гроші і доступ до інформаційних медіа­ресурсів (передусім телебачення) застосовуватиме його.

- Повністю - навряд чи. У скандинавських країнах є щось наближене до цього. Там більш стала цивілізована політична культура, менш конфліктна. А ось в Італії немає жодної кампанії без бруду.

- Радше емоціями. Але з'являється й попит на раціональність. Люди вже свідомі: обіцяють багато, але не все виконують, і не все можна виконати. Зрештою, деякі політики вже розуміють: треба більш відверто та чесно спілкуватися з виборцями. Проблема в іншому - у виборців ще немає чіткого усвідомлення власних інтересів.

- Так, цього вже замало. На минулих виборах їх можна було "купити" підвищенням пенсії. Неминучим є продовження пенсійної реформи. На порядку денному - збільшення пенсійного віку. Чимало людей хочуть попрацювати й на пенсії за гідну зар­плату. Тут можна вибудовувати діалог: як бути далі? Щодо вибору пенсіонерів, тут спрацьовують традиційні геополітичні чинники, які мають регіональне забарвлення. Як­от, на заході пенсіонери голосуватимуть за проєвропейських та націоналдемократичних кандидатів. На сході "свій" кандидат - який виступає за зближення з Росією.

- Піде. Втім, хвиля розчарування, яка найбільше проявилася у помаранчевому електораті, позначилася й на молоді. У молодих простежується відчуження від виборчого процесу. Спробували, але їх очікування не виправдались, тому зараз віддаляються і займаються власними справами. На жаль, є й інша орієнтація: треба їхати з країни, бо немає перспектив. Але є і нова тенденція: за 2000ні рр. з'явилася політизована частина молоді, яка у політиці робить кар'єру, їй це цікаво і можна заробити гроші.

- Іншим, але він буде. У листі Мєдвєдєва фактично до українських політиків (а не до Ющенка) побачили розбіжності інтересів та розбіжності в діях Мєдвєдєва та Путіна. Ці два центри можуть діяти окремо один від одного і можуть реалізовувати інтереси у наших виборах, що може спровокувати нову напругу між Україною та Росією.

- Росія прямо не робитиме ставки на когось. Вже набили собі ґуль під час виборів­2004. У частини російської еліти є розуміння того, що в Україні зараз немає проросійських еліт. Теж у Росії розуміють: в українських бізнесових еліт, як­от представників Партії регіонів, є власні інтереси. Вони не хочуть бути під Москвою - прагнуть бути господарями у своїй країні, самі керувати і бути незалежними від Росії. Росія гратиме на протиріччях між українськими політиками і створюватиме ситуацію конфлікту між ними. Головний її інтерес - щоб не було сильної єдиної української влади, щоб вона була розпорошена та конфліктна.

- Різний за формою та змістом. Медведчук уже знайшов свої механізми впливу на сучасну українську політику. Він виступає як тіньовий сірий маніпулятор. Намагається бути посередником між Тимошенко і Януковичем, між БЮТ і ПР, між Москвою та українськими лідерами. Причому не лише між Кремлем і Тимошенко, але і між Кремлем і регіоналами. У нього створився образ людини, наближеної до Путіна. Є вплив Медведчука і через вибудовування політикоправових конструкцій (через конституційний процес). Щодо Балоги, то він спробував стати одним із партійних баронів, створивши ЄЦ. Але після відходу від Ющенка зрозумів: такого впливу, на який розраховував, як­от претендувати на парламентські місця, може вже й не вийти.

- Ні. У Балоги є два завдання, які вирішуватиме і на цих виборах. Мінімум - вижити, зберегти свої активи, свій хоча б регіональний вплив, зв'язки. Максимум - залишитися однією із впливових політичних фігур через ЄЦ, або через союз із новим керівником держави чи новим прем'єр­міністром. Балога під час виборів­2010 торгуватиметься і з Януковичем, і з Тимошенко про те, що він може у рідному регіоні посприяти, подруге - є ще ресурс ЄЦ.

Тернопільські вибори засвідчили (хоча він тоді ще був главою Секретаріату Президента): в окремих регіонах він може бути ефективним. Можливо, що Балога навіть домовлятиметься до II туру, коли ставки зростуть.

- Думаю, що він сам ще не знає відповіді на це питання. Поки є Президентом, боротиметься за власне політичне майбутнє. Є ще сподівання, а можливо, виграю, якесь диво допоможе. Частина команди Ющенка (її пов'язують із Романом Безсмертним) розраховує інші стратегії: зараз виграти неможливо, тому треба підтримати або Яценюка, або поборотися за те, щоб впливати на виборчий процес. Бути якщо не арбітром, то дієвою фігурою, від якої може залежати перемога того чи іншого кандидата. Поборотися за отримання певних гарантій. Другий крок - поборотися за повернення у велику політику на парламентських виборах, щоб потім претендувати на посаду глави уряду. Це один із варіантів, якщо сам Ющенко буде готовий до цього. Думаю, що Ющенку психологічно буде дуже важко пережити період після влади.

- Для Ющенка вона достатньо комфортна, психологічно йому допомагає. Але політично та організаційно навряд чи допоможе.

- Можливо, не так, як раніше, але вплив та політична вага Львова, Галичини загалом, є не стільки кількісними, скільки значущими у символічному плані. Львів є символічним ядром націоналдемократичного, постпомаранчевого електорату. Кого підтримає Львів, у того є шанси та перспективи згуртувати навколо себе більшість галицького електорату. Тимошенко розуміє: найбільше потенційних виборців втратила на Заході України. Її поїздки до Львова - боротьба за виборців. Треба повернути не лише увагу, але й повагу.