Напередодні виборів завжди є чимало охочих побалакати на тему всюдисущого "чорного" піару та "брудних" виборчих технологій. І найприкріше, що дуже часто ці вислови вживають як синоніми. Насправді ж між ними існує принципова різниця.

Піар - це створення іміджу і вплив на свідомість та підсвідомість за допомогою інформації. За допомогою піартехнологій можна викликати зацікавлення та завоювати довіру, адже усе суспільство тримається на інформації, яка є у людському мозку. Саме завдяки цій інформації можна досягати поставлених результатів. Інформація, створена та доставлена адресату з їх допомогою, надовго залишається в пам'яті, вона підштовхує до певних дій. Людині здається, що вона сама прийняла це рішення, виходячи з наявної у неї інформації. А довіра до рішення, прийнятого самостійно, набагато вища, аніж до нав'язаного.

Є багато видів піару: стратегічний, антикризовий, внутрішньокорпоративний і так далі. Іноді говорять про поділ піару за кольорами. Найчастіше мова йде про піар білий, сірий та чорний. У чому ж між ними різниця? Білий - це, власне, і є реклама кандидата на найрізноманітніших носіях інформації та у найрізноманітніших інтерпретаціях, навіть якщо це цілі теле чи радіопрограми та газетні шпальти. Отже, кожен виборчий штаб розробляє білий піар для своїх білих і пухнастих кандидатів.

Сірий і чорний теж розробляють у кожному штабі. Однак ці витвори думки застосовують проти конкурентів. Сірий піар - це та правда, яку конкуренти приховують про себе. Пригадую попередні президентські вибори, коли переробили програму кандидата Ющенка "10 кроків назустріч людям". Під кожним проголошеним ним пунктом йшла розповідь, що ж насправді Віктор Андрійович за час своєї попередньої діяльності зробив не так з декларованого ним перед виборами. Приклад сірого піару у нинішній кампанії - це історія Арсенія Яценюка і його єврейських коренів. А якщо точніше - то звернення євреїв до пана Яценюка. У цьому листі вони викладають усе генеалогічне дерево колишнього спікера Верховної Ради.

І наостанок, чорний піар - це відвертий, іноді аж до абсурдності, наклеп: найрізноманітніші брехливі повідомлення, "листи" чи "спогади" колиш­ніх знайомих, покинутих дружин чи зґвалтованих дам. Також до методів цього виду піартехнологій, безперечно, можна зарахувати і нейролінгвістичне програмування та застосування технології 25го кадру. У деяких західних країнах використання технік НЛП у передвиборних кампаніях законодавчо заборонено. У Росії та Україні ці прийоми активно застосовуються. До них належить насамперед установка­наказ: коли багато разів поспіль повторюють одну й ту ж фразу­обіцянку без додаткової аргументації. Ще один прийом - використання ефекту прив'язки до чужих досягнень та перемог. Серед інших нерідко використовують також створення ілюзії вибору, застосування певних слів, образів, фону.

Але не можна називати чорним піаром використання інших маніпулятивних технологій. Адже усі теорії проведення переговорів, ефективний продаж базуються на використанні маніпулятивних технік.

Крім чорного піару, справді використовують і брудні виборчі технології. До них можна зарахувати використання примітивних прийомчиків: агітаційні дзвінки посеред ночі за конкурента, наклеєні на автомобілі портрети конкурентів, підкуп виборців, махінації у день голосування, використатння адмінресурсу і так далі.

Отже, не кожна брудна технологія є чорним піаром, але застосування його завжди є свідченням ведення боротьби саме брудними методами.