В Україні почалося нашестя "клонів"
Цьогорічний передвиборний марафон відживляє уже трішки призабуті політтехнології попередніх виборчих кампаній. Промовистою у цьому контексті є поява ще одного, щоправда, поки лише потенційного, кандидата у Президенти із красномовним прізвищем Вона. Наразі це лише проект, адже необхідних для реєстрації кандидата в президенти 2,5 мільйона гривень Лідія Михайлівна Вона ще не має. Однак білбордний піар уже на неї працює.
"Я побачила ці гасла, де сказано, що "Вона працює", і подумала: а я ж теж працюю, знаю, як керувати домогосподарством, фермою. Тимошенко навряд чи оберуть вдруге, вона мені не конкурент", - цитує слова можливого претендента на перше крісло країни "Українська правда".
Про висунення у кандидати на посаду Президента старшої свинарки КСП "Іршики" повідомив лідер партії "Селянська Україна" Михайло Притула. Він наголосив, що "Вона переможе, але для цього необхідно мати гроші на заставу... Наш основний конкурент Тимошенко. Дві жінки - це дуже серйозне протистояння, але ми знаємо, що Вона переможе, тому що вона і не у таких свинарниках наводила порядок". Що ж до питання компетенції можливого кандидата, то тут Лідія Михайлівна сама розставляє усі крапки над "і": "Я дуже добре знаю сільське господарство, знаю, як правильно робити - так, як колись, ще за радянської влади; я закінчила інститут за спеціальністю економіка управління сільським господарством". А от щодо дій на (можливій) майбутній посаді, то з цим не так вичерпно: Вона заявляє, що першим указом на посаді Президента країни буде розпорядження про звільнення усіх чиновників, які зараз є при владі. Для тих же, хто захоче потрапити у президентську команду, Лідія Михайлівна проводитиме конкурс. Бажання прибрати (аби лише не "розібрати") головний "свинарник" країни, звісно, похвальне, та навряд чи ця ініціатива "Селянської України" є серйозною.
Згадаймо не такі вже й давні технології виборчої кампанії 2002 року до парламенту. Коли сім років тому з'являлись різноманітні "двійники", а у декого й "трійники", то такі кроки розцінювалися як порушення конституційних прав громадян і як брудні піартехнології, що розпорошують увагу виборців. Тоді неодноразово порушували питання і про джерела фінансування горекандидатів, адже більшість "клонів" були малозабезпеченими людьми, тому неминучими були припущення про фінансування із тіньових кишень.
Нагадаємо найвідоміші об'єкти клонування у 2002 році. Серед списків кандидатів до парламенту Криму тоді знайшли ще одного Леоніда Грача, також там згадувались чотири особи із прізвищем Бахарєв. Згадаймо й одного з керівників районної організації Вінниччини "Єдина родина" Володимира Ющенка, який очолив блок "За Ющенка"; тоді ж можна було натрапити на ще одного Олександра Мороза, щоправда, цей Мороз очолював не соціалістів, а Всеукраїнську партію трудящих. Згадаймо й трьох львівських кандидатів у депутати на прізвище Стецьків: "автентичного" Тараса, ще двох маловідомих публічно Андрія та Євгена. Практика клонування претендентів використовувалась і на минулорічних виборах на посаду мера Києва, коли з'явився ще один Омельченко.
Та хто згадає, де ті клони сьогодні, після виборів? Найімовірніше, там же, де й голоси, віддані за них... Мавр зробив свою справу, мавр може йти.
