Найбільша любов до культури у сильних світу сього чомусь прокидається саме напередодні виборів. Цьогорічний Форум видавців, наприклад, вшановували всі: від першого і до останнього ешелону. Причому публічно. Щоб народ затямив: читати вони і вміють, і люблять, цікавляться літературою і переймаються майбутнім друкованого слова. Були навіть грошові нагороди для книг, "які перевернули свідомість".

Утім, насправді друковане слово потенційних кандидатів цікавить більше у медіа, ніж у книжках. Адже саме ЗМІ є ідеологічною зброєю, яка покликана змінювати свідомість. Тому політиків напередодні виборів насамперед тягне не до високого мистецтва, а саме до попси. Щоправда, Віктор Ющенко дещо відрізняється, оскільки давно визначився зі своїми вподобаннями: він раз у раз відвідує найрізноманітніші етнографічні фестивалі.

Уперше популярні співаки масово на підтримку тих чи інших кандидатів почали співати ще напередодні парламентських виборів 1998 року. Тоді, наприклад, за Аграрну партію агітували "Соколи", за "зелених" - Руслана. У 2002 році все було більш масове. Агітація без пісні стала майже неможливою. "Скрябін" навіть випустив диск на підтримку КОПів ("озиме покоління" Валерія Хорошковського). Співали артисти і за "Нашу Україну", і для СДПУ(о), і за інших.

У 2004му концертні тури українських виконавців створювали з урахуванням політичної, тобто передвиборної, ситуації. Країна жила щотижневими концертами. Виконавці "косили" касу, як у справжнісінькі жнива. А що ситуація була напружена, то кілька співців з морозного Майдану за внесок у Помаранчеву революцію потрапили до парламенту, а "Ґринджоли" - на Євробачення. Олександр Пономарьов, попри давню мрію, так і не став народним депутатом...

Однак у країні знову вибори. І під свої білі знамена першими співаків зібрала, звісно, Юлія Тимошенко. Бо поки інші з артистами лише балакали, ВОНА працювала. Отже, розпочався тур "З Україною в серці". Звісно, тим самим гарячим серцем, що на партійній символіці БЮТ. Усе правильно: хто працює, той заробляє. Тому за зірку української політики зголосилися агітувати зірки естради: Руслана, Олександр Пономарьов, Ані Лорак, Потап і Настя Каменських, Тіна Кароль, Наталя Могилевська, Ірина Білик, гурти ТІК, ТНМК, "Друга ріка" та "Mad Heads XL". Звісно, кожен з них переконує, що голос надриватиме "на шару" і з власних політичних переконань. Щоправда, багатьом важко пояснити зміну партійних прапорів.

У Віктора Федоровича наразі є вірна Таїсія Повалій. Звісно, про нього не забудуть і російські "зірки". Тим паче, що розмір гонорарів російських і наших не надто відрізняється.

Навіщо ж політикам витрачатися на космічні гонорари співаків? Адже нема серед тих, хто рветься до влади, настільки наївних, що всі фани чи прихильники цих виконавців, стануть і їхніми виборцями.

Цьому є інше і доволі просте пояснення. Так звана популярна музика збирає стадіони. Тобто організатори отримують той самий мітинг. Лише з мікрофонів замість промов звучать пісні. Отже, перше. Кандидати отримують натовп. Маса, як відомо, не завдає собі клопоту вмикати власні інтелектуальні резерви. Друге - цей натовп на концертах заряджений позитивними емоціями.

Таким чином закономірно виникає запитання: на які ж психологічні ефекти організовані виступи "зірок" у процесі виборчої кампанії? По­перше, на концерти приходить переважно молодь. А саме молодіжна аудиторія належить до цільової групи, з якою краще спілкуватися за допомогою емоцій. По­друге, у натовпі також накопичується енергія. І от у цей момент можна починати працювати з підсвідомістю потенційного електорату. Адже натовп легко піддається впливу та навіюванню, бо завжди перебуває в очікуванні, а відтак працювати з ним стає легше. Відомий мислитель Лебон свого часу досить чітко висловився про принцип роботи агітаторів: "Оратор, який прагне завоювати натовп, не повинен ніколи намагатися довести щонебудь логічними роздумами".

Крім того, фахівці з роботи з масами добре знають, що на натовп мало впливає інформаційна суть повідомлень. Значно більшу роль відіграють шумові та звукові ефекти. Таким чином з концерту повертаються не так меломани, як політично зазомбовані особи. Тому вже після концертів ще ходять вулицями групи, які скандують: "Юля! Юля!" чи "Янукович! Янукович!"

Заради справедливості варто зазначити, що ефект цей є короткотривалим. А відтак його потрібно постійно підтримувати іншими, доступними й ефективними засобами.

Ось така нелегка робота у співаків­агітаторів, котрі працюють над формуванням іміджу великого політика та електорального вибору пересічного "маленького українця".

Про автора:
Ірина Вороняк - керівник PRагентства "Колібрі"