Пошук ворога як головна передвиборна технологія
Головне завдання виборів, безперечно, перемога. Звісно, мова не йде про тих, хто "світиться" за олімпійським принципом: головне не перемога, а участь. А насамперед про тих, хто є реальним борцем за владу.
Історично так склалося, що для перемоги потрібен ворог: уявний чи реальний - це вже не настільки важливо. І перемога над ним у свідомості більшості має означати негайне царство демократії, правди, права, справедливості та інших чеснот. У передреволюційній Російській імперії таким злом був цар і все, що пов'язане з цією формою правління. У Радянському Союзі - "гнилий капіталізм" і Захід. Для Віктора Януковича у 2004 році це були "казли, коториє мєшают нам жить".
У незалежній Україні ще п'ять років тому для помаранчевих таким ворогом був режим Леоніда Кучми (до речі, легітимно обраний). Саме жовтогарячі революціонери будували свій шлях до владного Олімпу за принципом проведення усіх "кольорових" революцій. Заради справедливості варто зазначити, що на той момент у них були усі необхідні атрибути: невдоволення у суспільстві, відірваність влади від народу, зовнішнє фінансування кампанії, відповідні канали комунікації і прошарок населення, який був так званим "інкубатором" нових ідей. Саме тому чотири важливі етапи революційної боротьби вдалося реалізувати. Отже, перший і важливий етап - поділити суспільство на "ворогів" і "наших". Відтак другий - перетворити супротивника не на опонента чи конкурента, а на ворога народу. А вже потім агресивно просувати свою символіку, яка через короткий відтинок часу стає модною. І четвертий останній етап - нагнітання ситуації неминучого катарсису, очищення та переродження суспільства: "До перемоги Ющенка залишилося ... днів".
Чи є нині в Україні сприятлива революційна ситуація? Наразі - ні. Новий Майдан, безперечно, обов'язково буде. Але він буде, поперше, іншим, подруге, ще не скоро. Потрібно, щоб підросло нове покоління, щоб в учасників мітингів 2004 року притупилося розчарування і з'явилися надії та новий Месія, якому захочуть повірити. А наразі ж підсвідоме лицарство, бунтарство і козацтво як складова етнопсихології українців спить. Натомість активізувалася інша - "моя хата скраю".
Зараз маємо те, що маємо, тобто вибір зі старих і добре відомих. Отже, голосування відбуватимуться за принципом: обираємо найменше зло.
Однак це аж ніяк не означає, що для борців за перше крісло держави не є актуальним пошук ворога, його демонізація, а відтак і перемога над ним. Про нинішнього гаранта Конституції зайве і говорити: ворогів у нього багато. Адже із самого початку свого перебування при владі він нагадує поганого танцюриста, якому вічно щось заважає: то уряд, то парламент, то ще щось чи хтось. Але головний ворог, безперечно, це жінка з косою. Для Віктора Андрійовича влада в Україні що ближче до виборів асоціюється саме з урядом, і він усіляко намагається показати своїм колишнім прихильникам і противникам, хто ж насправді їхній ворог. Періодично також він нагадує нам і про зовнішню загрозу з боку Росії. А ворогом його дітища - гривні - взагалі, як з'ясувалося, є вибори, що наближаються. Тобто боротися пан Ющенко має і з ким, і з чим.
Нинішня ж прем'єр теж, звісно, ворогів не позбавлена. Насамперед - це всетаки нинішній гарант Конституції, перед тим - ще і його Секретаріат. Для неї вони є уособленням влади і зради. Подруге, офіційний опозиціонер номер один - Віктор Янукович. І третій - світова економічна криза. На неї можна списати усі недоліки і прорахунки, адже увесь світ ледь зводить кінці з кінцями. Зрештою, саме світова криза додала Юлі Володимирівні більше плюсів, ніж мінусів: вона не покинула країну у важкий момент, і поки вороги балакають, зраджують, блокують, по форумах роз'їжджають - ВОНА ПРАЦЮЄ!
У Володимира Литвина найзапекліші вороги - його підопічні та їхні політичні боси. Він вирішив зі страйкарями боротися шляхом позбавлення заробітної плати. Хоча навіть старенькій бабусі у найбільш глухому селі відомо, що "слуга народу" на зарплату не живе.
Арсеній Яценюк теж визначився з головними ворогами: Янукович, Тимошенко і корупція. З ними і розпочав було свою боротьбу. Але життя підкинуло сюрприз: тепер ще й антисемітів потрібно подолати!
Іншим кандидатам легше: вони просто вступили у боротьбу з усім - кризою, корупцією, владою і один з одним.
Про автора:
Ірина Вороняк - керівник PRагентства "Колібрі"
