Перед початком осіннього політичного сезону багато експертів прогнозували кадрові зміни в президії парламенту та уряді. Перше вже відбулося. Друге – у процесі. Ледь не щодня у ЗМІ «спливають» нові списки міністрів, які можуть позбутися своїх посад. Водночас списки «на звільнення» виявляються навіть довшими, аніж списки потенційних нових міністрів. 

У нинішньої влади справді кадровий голод. Але не тому, що в нашій країні неможливо знайти потрібних професіоналів, а тому, що цій владі не потрібні професіонали. Лише гвинтики, які будуть виконувати роль ширми для Банкової. «Слуги народу» у пошуках нових міністрів вивчають, хто ж із їхніх нардепів-«списковиків» міг би перейти в уряд. От тільки тут одразу згадується, яким чином формувався передвиборчий список президентської сили і стає зрозумілим, що ситуація насправді невтішна. Невтішна насамперед для нашої держави.

Це Офіс президента може радіти слухняним виконавцям на відповідальних посадах. А от державі потрібні реформи і можливість руху вперед, а не авторитарні експерименти Банкової. На жаль, нинішня влада дедалі більше нагадує режим Януковича. Тільки тепер це авторитарний стиль у «КВНівській» обгортці. Усі мають хвалити президента, усі мають висміювати його опонентів, а суспільству відводиться лише роль глядачів цього низькосортного шоу. Глядачів які, за задумом Банкової, ні на що не мали б впливати. От тільки в Україні таке не проходить. До того ж це шоу уже давно несмішне.

Зосередимося на останніх кадрових «здобутках» влади. 8 жовтня нова парламентська більшість призначила новим головою парламенту Руслана Стефанчука, який до цього обіймав посаду першого віцеспікера. Говоримо про нову більшість, бо так званій монобільшості «слуг народу» знову не вистачило голосів для важливого для них рішення. Президентська фракція дала 222 голоси (з мінімально необхідних 226, при тому, що ця фракція офіційно складається із 244 нардепів) за призначення Стефанчука спікером. Традиційно допомогли депгрупи «Довіра» та «За майбутнє» і ще кілька позафракційних. Разом 261 голос.

19 жовтня ця ж нова коаліція призначила голову партії та заступника голови фракції «Слуга народу» Олександра Корнієнка на місце підвищеного Стефанчука. Цього разу вийшло 256 голосів. Від «Слуги народу» проголосували «за» так само 222 нардепи. Якщо «слуги народу» зараз і можуть когось якось розсмішити, то хіба що розмовами про те, що у них і досі є «монобільшість» у парламенті. Без допомоги двох депгруп вони навіть би не змогли виконати замовлення Банкової щодо персонального оновлення парламентської президії.

Різні ЗМІ одразу згадали, що Руслан Стефанчук також свого часу грав у КВК – це була команда «Три товстуни» із Хмельницького. У травні 2019-го Руслан Стефанчук в інтерв’ю інтернет-виданню «Лівий берег» хизувався, що познайомився із Володимиром Зеленським завдяки КВК. «Це був 1996 рік. Все було банально: я грав за команду Хмельницького в КВК, Володимир – за свою команду в українській лізі. Навіть одного разу я у фіналі у нього виграв. З 2002 року я пішов з КВК у науку, Володимир пішов шляхом шоу-бізнесу», – розповідав Стефанчук.

І насправді зараз хотілося більше говорити про наукові здобутки нового голови парламенту. Все-таки Руслан Стефанчук став доктором юридичних наук, професором, членом-кореспондентом Національної академії правових наук України. Та під час походу за владою тодішньої «команди Зеленського» у 2019-ому і вже у парламентській президії здавалось, що Стефанчук забував свої наукові здобутки. Можна згадати, як у червні 2019-го тоді представник президента Зеленського у парламенті та другий номер виборчого списку партії «Слуга народу» Руслан Стефанчук в інтерв’ю «РБК-Україна» згадав скандальний кучмівський референдум 2000 року, на якому українці, зокрема, підтримали запровадження двопалатного парламенту, але це не було втілено. І Стефанчук заявив, що команда Зеленського не може «ігнорувати думку громадян, висловлену у 2000 році». Зазначимо, що до реалізації таких масштабних експериментів як запровадження двопалатного парламенту в Україні «Слуги народу» ще не дійшли, та Руслан Стефанчук став фактично головним адептом реалізації «турборежиму» під час ухвалення законодавчих рішень. І зараз він продовжує виступати за зміну регламенту Верховної Ради, щоб легше було ухвалювати закони. Хоч і без таких змін Стефанчук, на відміну від Разумкова, не цурався йти проти регламенту ВРУ, щоб тільки протягнути рішення, потрібні Банкової. Як це було з ухваленням так званого закону про олігархів. Тому дуже легко пояснити, чому Стефанчук пішов на підвищення, а щодо Разумкова «слуги» продовжують думати, чи позбавляти його й мандата нардепа, чи ні.

«Стефанчук обраний для того, щоб поховати парламентаризм. Тому що Разумков намагався бути спікером всієї Ради. На Банковій подивилися на цей сюжет і вирішили, що їм не потрібен спікер всієї Ради, їм потрібен спікер партії. Обрання Стефанчука показало, що у партії є реальних 215 багнетів. Навіть немає повноправної партійної більшості. Але є дві депутатські олігархічні групи – «Довіра» і «Майбах» – «За майбутнє». Фактично Зеленський вирішив експлуатувати цю ситуацію по максимуму, тобто перетворити парламент на скажений принтер. Це дуже нагадує мені ситуацію осені 2013 року, коли «Партія регіонів» почувалася більш ніж самовпевненою й, підім'явши ряд мажоритарників, ламала парламент об коліно, не рахуючись з інтересами опозиції. Найімовірніше, що це підготовка до кінця, схожого на політичну кончину Віктора Януковича», – заявив політолог Володимир Цибулько в ефірі «Еспресо».

Власне, перетворення парламенту на законодавчий «принтер» і новий «турборежим» після оновлення президії прогнозує не тільки він. Від багатьох експертів можна почути подібні думки. 

Зазначимо, що разом з оновленням президії ВРУ «слуги народу» також виключили із своєї фракції Людмилу Буймістер. Вона не голосувала за згаданий «законопроєкт про олігархів» й активно підтримувала Разумкова. У президентській фракції не тільки її можна було зарахувати до неофіційної «групи Разумкова», тож далі спостерігатимемо за тим, продовжиться чи ні «очищення» фракції від «неугодних» депутатів.

А водночас 19 жовтня голова парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія заявив журналістам, що заяву на відставку (начебто за власним бажанням) написав міністр захисту довкілля та природних ресурсів Роман Абрамовський. «Німецька хвиля» повідомила, що у пресслужбі Мінекології підтвердили факт написання такої заяви, але причину цього рішення коментувати відмовилися. На момент підготовки цього матеріалу й сам Роман Абрамовський ніяк не коментував питання щодо свого звільнення. Та ЗМІ повідомляли, що відповідне голосування у парламенті може відбутися вже сьогодні, 21 жовтня.

Ще до поширення інформації про можливу відставку Абрамовського «Українська правда», із посиланням на свої джерела, повідомляла, що звільненими з уряду можуть бути Олексій Любченко, перший віцепрем’єр – міністр економіки, та Олег Уруський, віцепрем’єр – міністр з питань стратегічних галузей промисловості. І що під питанням майбутнє в уряді міністра оборони Андрія Тарана та очільниці Міністерства соцполітики Марини Лазебної. Їм начебто шукали заміну. Тут зазначимо, що подібна інформація з’являлася в інформпросторі ще кілька місяців назад. 

«Важливо зазначити, що кілька джерел у Кабміні не змогли підтвердити, кого будуть звільняти, адже «постійно все змінюється і все приймається в Офісі президента». Один із членів ЗеКоманди, який має стосунок до уряду, заявив, що «поки рішення не озвучено, все може бути». Тобто все стане зрозуміло у день, коли будуть звільняти – до того моменту все може змінитися», – писала Українська правда 19 жовтня.

Ось така кадрова політика у нинішньої влади. Фактично це суцільний хаос. Банковій важливо знайти цапів-відбувайлів, щоб утримувати рейтинги президента. А якась стратегія, справжні реформи – це надто довго та їм нецікаве.

А хто не поділяє такої думки, той автоматично стає ворогом влади. Все у найгірших традиціях Януковича. Так само як і спроби тиснути на ЗМІ.

Цього тижня екснардеп, член наглядової ради державного акціонерного товариства «Українська залізниця», керівник новоствореного Комітету з питань комплаєнсу та антикорупції Сергій Лещенко, який став органічною частиною ЗеКоманди, звинуватив команду суспільно-політичного ток-шоу «Зворотний відлік», що виходить на телеканалі «UA: Перший» у заангажованості, бо, мовляв, у студії під час останнього ефіру не було представників «Слуги народу». Після цього ведуча ток-шоу «Зворотний відлік» Мирослава Барчук і Лещенку відповіла, і про те, як працює Офіс президента з нардепами та ЗМІ розповіла.

«Ну що ж, пора про це сказати вголос. Обслуговуючий персонал Андрія Єрмака звинуватив ток-шоу «Зворотний відлік» у недотриманні журналістських стандартів (відсутність балансу думок учора в студії). Я б не зважала на це інформаційне кілерство від анонімних телеграм-каналів і колишніх журналістів, якби вони не були симптомом набагато серйознішої проблеми. По-перше, Офіс президента давно і жорстко контролює присутність на ефірах народних депутатів від фракції «Слуга народу». Кандидати на ефіри узгоджуються з контактною особою М.Подоляка в ОП. Це не новина. Хоча у мене все більше питань щодо суб’єктності народних депутатів, їхньої особистої позиції і гідності та й врешті принципу парламентаризму. По-друге, останнім часом ОП висуває нашій редакції умови і ставить ультиматуми щодо присутності «слуг народу» на ефірах. Наприклад, минулого понеділка був ультиматум №1: на тему енергетичної безпеки в ефірі «Зворотного відліку» будуть присутні або двоє «слуг» (обидва не експертні) або жодного. Ми вирішили ультиматумів не приймати і запросили Людмилу Буймістер, яка вже не підкорялася вказівкам ОП. В останній понеділок з’явився ультиматум №2: «слуги» (двоє) прийдуть на ефір лише за умови, якщо редакція відмовить раніше запрошеному Гео Леросу. Звичайно, ми сприйняли це як тиск. Ми відмовились виконувати ультиматум, представники монобільшості не прийшли. Сьогодні зранку отримали від людей Єрмака звинувачення, що у нас на ефірі не було представників монобільшості і що це «недотримання журналістських стандартів». Але я тут не про підлість. Я про перші дзвіночки. Зокрема, про загрозу для свободи слова і незалежної журналістики загалом. Мені здається, нам не варто пропускати оцих сигналів, пробних кульок, які кидає нам влада», – зазначила Мирослава Барчук на своїй фейсбук-сторінці.

Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк у різних ЗМІ вже це все спростовує і продовжує пісню про заангажованість ведучих «Зворотного відліку».

Ця історія цікава і справді показова. І почалася вона не зараз. В інфопросторі вже неодноразово з’являлися повідомлення про контроль Банкової над «слугами народу», «стоп-листи» і «темники» для ЗМІ. Що це нагадує? Як ми уже зазначали – часи Януковича. Хто не робив висновків тоді, може зробити їх зараз.